
- •Роль ораторського мистецтва (риторики) у проф. Діяльності юриста
- •Використання прокурором репліки як полемічного прийому
- •Предмет прокурорської риторики
- •Прийоми аргументації прокурора під час судових дебатів
- •Закони ораторського местецтва
- •6.Відмінність спростування від доказу в риториці
- •7.Підготовка прокурора до промови у судових дебатах
- •8.Характерні риси судової полеміки
- •9. Види красномовства і сфери його застосування
- •10. Шляхи застосування демонстрації в прокурорській риториці
- •11. Історія виникнення риторичного мистецтва
- •12. Поняття полеміки, її співвідношення з дискусією.
- •13. Налагодження контакту прокурора і аудиторії
- •14. Спростування як логічна операція в риториці.
- •15. Ознаки аудиторії
- •16. Види полемічних «хитрощів» та шляхи їхньої нейтралізації.
- •17. Об'єктивні та суб'єктивні перешкоди контакту ритора й аудиторії
- •18. Вимоги наказу №4 гн щодо підготовки і проголошення промови у суді.
- •19. Поняття стратегії і тактики ритора.
- •21. Структура промови прокурора у судових дебатах
- •22. Вимоги Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури щодо публічних виступів та стилю спілкування в суді
- •24. Прийоми та етика допиту у судовому засіданні.
- •25. Основні етапи підготовки прокурора до виступу.
- •27. Поняття доказу у прокурорській риториці
- •28.Види та характеристика запитань у полеміці.
- •29. Правила і помилки висунення тези, аргументації і демонстрації
- •31.Аргумент як форма доказу у риториці.
9. Види красномовства і сфери його застосування
Розрізняють декілька видів красномовства: суспільно-політичне, академічне, судове, церковне, дипломатичне, військове, ділове. Суспільно-політичне красномовство —виступ оратора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) або роз'яснює якусь суспільно-політичну ситуацію. До жанрів академічного красномовства належать: наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція (вузівська та шкільна), реферат, виступ на семінарському занятті, науково-популярна (публічна) лекція, бесіда Судове (юридичне) красномовство — це ораторські ви ступи юристів, підсудного та цивільних осіб у процесі розгляду судової справи з позицій законодавства. Церковне красномовство — це проповіді, бесіди, напуття, коментування Біблії в практиці різноманітних християнських конфесій. Суспільно-побутове красномовство — це влучне, гостре або урочисте слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або певної гострої чицікавої ситуації.
10. Шляхи застосування демонстрації в прокурорській риториці
Демонстрація (лат.demonstratio – показ) - логічне міркування, в процесі якого з аргументів виводиться істинність чи хибність тези. Про демонстрацію, тобто про те, що відбувається доведення, свідчать слова: „отже”, „внаслідок цього” та ін. Демонстрація - це сукупність правил, які забезпечують коректність доведення - те, що теза і аргументи знаходяться у відношенні логічного слідування. По суті, ми будуємо умовиводи, в яких засновки є аргументами, а висновок – тезою, і намагаємося при цьому дотримуватися всіх передбачених в цьому випадку правил. Процес виведення тез із аргументів називається в риториці демонстрацією (від лат. demonstratio — показування). Демонстрація показує, наскільки вдало побудована вся аргументація. Саме на цьому етапі особливо важливою є мовна тактика, вміння вибудувати і показати мовні конструкти та їх лексико-граматичне наповнення. Виділяють демонстрацію логічну і паралогічну. Логічна демонстрація потребує від промовця дотримання правил виведення умовисновків і логічних аналогій. Паралогічна демонстрація допускає неврахування правил і навіть використання їх від супротивного. Тут вступає в дію фігуральна мова. Продемонструвати доказ означає подати тезу і пред'явити аргументи. Способи коректної демонстрації передбачені викладеними вище логічними законами та теорією аргументації. Некоректну демонстрацію в риториці називали логічними помилками — паралогізмами. Антична риторика їх не цуралася. Логічні помилки навмисне використовували для того, щоб заплутати адресата, збити з пантелику, хай сам вибирається на правильний шлях. Такі логічні операції називали софізмами, а вчителів риторики — софістами. Вони проголосили мірою всіх речей людину, істинним вважали не тільки те, що реально таким було, а й те, в істинності чого могли співбесідника переконати. В мистецтві переконання ритори-софісти досягли вершин риторичного ефекту, який створювався фігуральним мовленням — фігурами слова (тропи) і фігурами думки. Тропи і фігури з погляду логіки є паралогізмами, логічними помилками. Пізніше демонстрацією стали називати просто ілюстрацію (лат. illustratio від illustro — освітлюю, пояснюю) предмета мови, його фізичний (наочність) чи вербальний (мовний: слово, речення, текст) образ, тобто те, що є відповіддю на імператив: покажи, наведи приклад. Демонстрація показує, наскільки правильно і доцільно сформульовані тези та аргументи і які при цьому трапляються логічні помилки.