34

ЗМІСТ

ВСТУП………………………….…………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ

УКЛАДЕННЯ САКСОНСЬКОГО ЗЕРЦАЛА……………………………….6

1.1. Загальна характеристика передумов створення Саксонського зерцала…..6

1.2. Процес створення Саксонського зерцала, його укладач та значення для

розвитку світової правової думки…………………………………………….…9

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА, САКСОНСЬКОГО ЗЕРЦАЛА ТА ЙОГО

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ…….……….……………………………………16

2.1. Характеристика структури Саксонського зерцала………………………16

2.2. Основні галузеві положення Саксонського зерцала………………….…23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….…..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………31

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..34

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи обумовлено значенням вивчення особливостей створення, структури, змісту Саксонського зерцала з огляду на його важливу роль у формуванні сучасної системи німецького права.

Саксонське зерцало, написане в 20-ті роки XVIII ст. шеффеном Ейке фон Репковом, об'єднало найпоширеніші норми звичаєвого права і судової практики північно-східної Німеччини. Цей середньовічний збірник права регулював правові відносини з конституційного права, судоустрою, ленного права, кримінального права та кримінального процесу, сімейного та спадкового права, селянського та сусідського права.

Саксонське зерцало відображало специфічні форми феодальної земельної власності, структуру феодального суспільства, місцеві особливості адміністративного управління, судового процесу та ін., воно стало зразком для укладення правових збірників не лише в Німеччині, але й в інших країнах Європи. Завдяки побудові на судовій практиці земських судів Саксонії це видання дає уявлення про систему права, яка склалася у ХІІІ ст., воно є важливим джерелом для дослідження середньовічної історії права та суспільних відносин.

Трактат поділявся на дві частини: перша була присвячена земському, друга – ленному праву. «Право землі» містило норми як звичаєвого права, так і імператорського законодавства, що застосовувалися в земських судах стосовно «нешляхетних» вільних. Ленне право регулювало вузьке коло васально-ленних відносин між «шляхетними» вільними. У праці практично не було посилань на римське, міське чи торгове право і були наявні лише деякі згадки норм канонічного права і права інших земель.

Саксонське зерцало одержало визнання в багатьох німецьких землях і містах, де на нього нерідко продовжували посилатися аж до 1900 р.

Об’єкт дослідження: Саксонське зерцало як джерело права середньовічної Німеччини.

Предмет дослідження: теоретичні положення відносно трактату Саксонське зерцало як джерела права середньовічної Німеччини.

Мета курсової роботи: комплексне вивчення особливостей появи, змісту та структури Саксонського зерцала як джерела права середньовічної Німеччини.

Метою курсової роботи обумовлено її завдання, якими стали такі:

1) визначити соціально-політичні та правові передумови укладення Саксонського зерцала;

2) окреслити структуру Саксонського зерцала та його основні положення.

Історіографія дослідження. Дослідження Саксонського зерцала протягом довгого часу викликає інтерес у багатьох країнах. Цей видатний пам'ятник XIII ст. привертає увагу насамперед істориків, юристів, філологів; його ілюстрованими рукописами серйозно займаються мистецтвознавці. Саксонське зерцало вивчається і там, де воно було створено і де жив його автор. Видається наукова, навчальна та науково-популярна література, повністю або частково присвячена Саксонському зерцалу, його автору, впливу пам'ятника на культуру і право інших народів, країн і епох, його значенню для сучасності.

Дослідженням цієї проблематики займалися Н. Білоус, І.Бойко, К. Г. Гомеєр, Т. Гошко, Л. Дембо, Ф. Ефель, М. Кобилецький, К. Крошель, В.Кульчицький, Р. Лібервірз, Г. Люк, В. Семків, Р. Шмідт-Віганд, Г. Шубарт-Фікентшер, А. Ткач, Б. Тищик, А. Яковлів та ін.

У 1980 р Саксонська Академія Наук в Лейпцигу урочисто відзначила 800-річчя народження Ейке фон Репкова як найбільшого правового мислителя. У доповіді «Ейке фон Репков і його Саксонське зерцало, з яким в Академії виступив проф. Р. Лібервірт, був підведений підсумок досліджень по Саксонському зерцалу та його автору [2, с. 472].

Стосовно сучасної української історіографії доцільно відзначити, що дослідження Саксонського зерцала відбувається у контексті вивчення інших правових проблем, зокрема, І. Будзилович та А. Юрченко в публікації про історію оренди землі звертають увагу на те, що Саксонське зерцало поряд з Литовським статутом стало правовою підставою поширення на землях України відносин, які отримали назву «чиншового права», й на підставі інших досліджень розкривають їх зміст, називають суб’єктів цих відносин [7, с. 64].

А. Федущак-Паславська, аналізуючи вплив норм, принципів римського приватного права на українське законодавство від Київської Русі до початку ХХІ ст., відзначила, що дослідники вказують на вплив Дигестів і Кодексу Юстиніана на статут 1566 р. і особливо на статут 1588 р., а джерелом Литовських статутів є також польське та німецьке право, зокрема Швабське і Саксонське зерцала, які «формувалися під значним впливом римського права, а також давньоруське право, яке зазнало впливу візантійського та безпосередньо римського права [6, с. 151].

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні сутності та огляді еволюції Саксонського зерцала, як джерела права середньовічної Німеччини.

Практичне значення результатів дослідження обумовлено можливістю подальшого використання його результатів у процесі вивчення особливостей Саксонського зерцала, як джерела права середньовічної Німеччини.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обраний діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, який дає змогу розглядати їх у розвитку, зв’язку між собою і суспільством. Для досягнення мети і виконання завдань дослідження у роботі було використано також спеціальні наукові методи системного, історично-правовий, структурно-функціонального та порівняльно-правового аналізу.

Структура курсової роботи така: вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел та літератури, додатки.

Розділ 1. Соціально-політичні та правові передумови укладення саксонського зерцала

1.1. Загальна характеристика передумов створення Саксонського зерцала

У період з V по XI ст. архаїчне «народне» право східних франків мало племінний характер, і в його основі лежали такі принципи, як святість звичаю, колективна «совість» і відповідальність родичів, кровна помста (з поступовим витісненням її композицією — грошовими відшкодуваннями), колективне правосуддя із застосуванням «божого суду» (ордалії), співприсяжництва й інших символічних обрядів [12, с. 214].

Становлення королівської влади, а потім її стійке ослаблення зумовили правовий партикуляризм протягом усього періоду німецького середньовіччя.

Від середини ХІ ст. до появи Саксонського зерцала у Німеччині пришвидшено розвивалося матеріальне та духовне життя феодального суспільства, сформувалися його основні «класичні» інститути й ідеї.

З формальної точки зору в Німеччині починаючи з XII—XIII ст. не існувало «загальнонімецького права», якщо не враховувати імператорського законодавства з окремих питань, а було право різних територіальних утворень, включаючи право міст [12, с. 214].

Крім того, німецька середньовічна правова система відзначалася виразним відокремленням комплексу правових норм стосовно вищого феодального стану, так званого ленного права. Якщо в Англії і певною мірою у Франції з XIII ст. норми права, що регулювали васально-ленні відносини, діяли в тісному взаємозв'язку з іншими нормами феодальної правової системи, то в Німеччині традиційним став поділ права на земське (право землі, території) і ленне. Ленне, земське, міське, канонічне право в Німеччині регулювали одні й ті самі відносини (поземельні, майнові, шлюбно-сімейні, спадкові) по-різному, залежно від станової приналежності суб'єкта права і місцевості, території, право якої на нього поширювалося. Найчастіше визначити його «власне» право міг тільки суд [15, с. 178].

Середньовічне право взагалі і німецьке право зокрема демонструють особливу схильність до судових процедур, у ході яких людина могла «шукати своє право» [15, с. 178].

Проте не можна заперечувати той факт, що в Німеччині були вироблені деякі загальні правові принципи й інститути, які, будучи добровільно визнаними різними політичними одиницями, склали основу «загального права» Німеччини. Такі принципи формувалися як на базі універсальних норм звичаєвого права германців, так і на законотворчій діяльності німецьких імператорів у XII — першій третині XIII ст., що потім фактично припинилася й активізувалася лише в XVI ст. Так звані «статути миру», які періодично видавалися імператором і рейхстагом у XII—XIII ст., містили загальні норми, що стосувалися охорони власності і життя й загрожували викрадачам, паліям, вбивцям та іншим «порушникам миру» різними покараннями. У період з 1103 по 1235 р. таких «статутів миру» було видано близько 20. Серед них найвідомішим був Майнцький статут 1235 р., який неодноразово підтверджувався згодом. Він проголошував деякі загальні принципи «установленого права» для жителів усієї Німеччини, включаючи принцип обов'язкового судового розгляду з метою «захисту тіла і майна» замість помсти і самосуду [19, с. 112].

Важливу роль у розвитку німецького права відіграли місцеві систематизації норм звичаєвого права, що включали в себе також положення імперського законодавства і судову практику (Саксонське зерцало, Швабське зерцало, Франконське зерцало та ін.). Дія норм і принципів цих збірників виходила далеко за межі місць, де вони були видані, і сприяла певній уніфікації права [14, с. 53].

З першої половини X ст. Саксонське королівство, область, де укладено Саксонське зерцало, поширювало та закріплювало свою економічну й політичну владу. Відбувалось сплановане просування німецьких королів і феодальних князів через лінію Ельба – Заале на східні території лужицьких та венедських слов’ян. З ХІІ ст. підтримувалося створення міст як торгових центрів. Розпочалася германізація місцевого населення. Дія права ґрунтувалася на особистому принципі. Вільна людина жила за правом свого племені (своєї місцевості), навіть коли перебувала на чужій території. Змішування різноплемінного населення, заснування міст призводило до незручного і архаїчного особистого принципу дії права. На одній і тій же території все частіше мешкали люди різних правових систем, і це спричиняло хаос. Тому з ХІІ ст. почала утверджуватися думка, що вільні люди, котрі проживають на приблизно обмеженій території, повинні підкорятися спільному праву, яке повинно ґрунтуватися на праві народження, опрацьовувати та брати до уваги особливості інших правових поглядів. Запис середньовічного права був розпочатий за завданням церкви, а відтак – і світської влади. Перший з них здійснив близько 1140 р. у Болоньї монах Граціан. «Декрет Граціана» започаткував середньовічну правотворчість в Європі й помітно вплинув на розвиток права. Згідно з Граціаном, законом, за відсутності справжнього закону, потрібно вважати звичаї народу і настанови предків. Королі та князі почали доручати укладання правових збірників освіченим і досвідченим людям, знавцям права. До них належав і Е. фон Репков, укладач Саксонського зерцала [17, с. 218].

Отже, слід зазначити, що в Німеччині Х ст. – аж до початку ХІV ст. основним джерелом права був звичай. З розвитком суспільно-правових відносин виникла необхідність запису і систематизації правових звичаїв. Підставами для такої систематизації були судові рішення, в котрих використовували загальні норми звичаєвого феодального права і враховувались думки інших правознавців. У другій половині ХІІ ст. в Німеччині завершився процес поділу суспільства на стани – феодалів, дворян і духовенства, селян та міщан. У ХІІІ ст. почались спроби кодифікації звичаєвого права. Такими кодексами стали Саксонське зерцало і Швабське зерцало.