2. Органи державного контролю та інспекції в апк.

1. Загальна характеристика контрольно-інспекційних органів у апк

 За­ко­но­дав­ством України пе­ред­ба­че­но ство­рен­ня і функціо­нування низки органів (інспекції, служ­би, де­пар­та­мен­ти), які мають спільні риси - кон­тро­лю­ють окремі ділянки сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, що є їх ос­нов­ним при­зна­чен­ням, організаційно і функціо­нально пов'язані з Міністер­ством аг­рар­ної політики та продовольства України, очолю­ються Го­лов­ни­ми дер­жав­ни­ми інспек­то­ра­ми у відповідній галузі і ма­ють по­в­но­ва­жен­ня щодо при­тяг­нен­ня пра­во­по­руш­ників у відповідній галузі до адміністра­тив­ної відповідаль­ності.

Дер­жавні сільсь­ко­гос­по­дарські інспекції вхо­дять до струк­ту­ри Мін­агрополітики України, що обу­мо­в­лює спе­цифіку ком­пе­тенції інспек­цій. Отже, функції дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких інспекцій є части­ною функцій міністер­ства. Відмінності між функціями Міна­г­ро­політи­ки і дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких інспекцій по­ля­га­ють у тому, що міністер­ство здійснює постійне і все­о­хо­плю­ю­че керівниц­тво функціо­нуванням галузі, а інспекційні ор­га­ни зорієнто­вані на кон­троль за до­триманням спеціаль­них норм і пра­вил суб'єктами, які са­мостійні у своїй опе­ра­тивній діяль­ності. Цей вплив на підкон­трольні суб'єкти є знач­но вуж­чим, ніж пе­ред­ба­ча­ють за­в­дан­ня керівництва ви­ще­сто­я­що­го ор­га­ну (Міна­г­ро­політики).

Юри­дичні ос­но­ви ре­гу­лю­ван­ня пра­во­во­го ста­но­ви­ща дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких інспекцій вклю­ча­ють у себе:

- закон, який пе­ред­ба­чає функціону­ван­ня інспекційного ор­га­ну в певній підга­лузі;

- по­ста­но­ву або рішення ви­ще­сто­я­що­го ор­га­ну (як пра­ви­ло, Кабі­нету Міністрів України) про утво­рен­ня відповідної інспекції;

- по­ло­жен­ня про дану інспекцію, що видається на роз­ви­ток уста­новчого акта;

- юри­дичні та технічні норми, кон­троль та на­гляд за до­три­ман­ням яких по­кли­ка­на здійс­ню­ва­ти дана інспекція;

- ме­то­дичні вказівки щодо особ­ли­во­стей про­ве­ден­ня інспекторсь­кої ро­бо­ти, ви­яв­лен­ня по­ру­шень, їх фіксації тощо, закріплені, як прави­ло, у вигляді інструкції, що видається самою інспекцією.

Особ­ливістю кон­троль­но-​інспекційних органів є їх подвійна орга­нізаційна при­ро­да. З од­но­го боку, кожна держінспекція являє собою немов би скла­до­ву ча­сти­ну відповідного апа­ра­ту га­лу­зе­во­го управлін­ня (на­при­клад міністер­ства, з яким держінспекція без­по­се­ред­ньо пов'я­зана спільністю за­в­дань і, відповідно, своєю струк­ту­рою). Але, з іншого боку, в силу спе­цифіки по­в­но­ва­жень і методів діяль­ності, держінспекції наділені і пев­ною організаційною відо­крем­леністю. Зна­хо­дя­чись у більшості ви­падків у віданні яко­го-​небудь га­лу­зе­во­го ор­га­ну державно­го управління і ке­ру­ю­чись його за­в­дан­ня­ми, кожна держінспекція, ра­зом з тим, в організаційно-​струк­тур­но­му відно­шенні от­ри­мує певну ав­то­номію, має особ­ли­ве По­ло­жен­ня, в якому пе­ред­ба­че­на струк­ту­ра, по­в­но­ва­жен­ня і по­ря­док діяль­ності держінспекцій.

В Україні кон­троль­но-​інспекційні ор­га­ни у сільсь­ко­му господар­стві об'єдну­ють­ся у си­сте­му, на чолі якої зна­хо­дить­ся Міна­г­ро­політи­ки України, що здійснює функціональне і організаційне керівниц­тво ними. Кабінет Міністрів України в окре­мих ви­пад­ках здійснює органі­заційне керівниц­тво та­ки­ми ор­га­на­ми у вста­нов­ле­но­му по­ряд­ку спіль­но з Міна­г­ро­політики.

Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів. Повноваження визначені в Положенні про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затверджено указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 465/2011. (Згідно постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10 вересня 2014 р. об’єднано в Державну службу України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів)

Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держспоживінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Основними завданнями Держспоживінспекції України є: 1) реалізація державної політики у сферах: а) державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; б) державного ринкового нагляду; в) державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил; 2) внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сферах діяльності Держспоживінспекції України.

Державну інспекцію сільського господарства України (Держсільгоспінспекція) створено у результаті адміністративної реформи, яку запроваджено Указом Президента України вiд 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". Держсільгоспінспекцію утворено на базі Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, до складу якої також увійшли й інші інспекції.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 6 травня 2011 року N 59 "Про внесення змін до наказу Мінагрополітики від 13.12.2010 N 812 "Про реорганізацію Української державної насіннєвої інспекції, Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, Головної державної інспекції захисту рослин", ці три інспекції реорганізовано шляхом приєднання до Державної інспекції сільського господарства України.

Згідно своєї постанови від 10 вересня 2014 р.№442 кабмін вирішив ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення реєстрації та обліку машин на Міністерство внутрішніх справ, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині експлуатації та технічного стану машин - на Державну службу з безпеки на транспорті, функції із здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу - на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну екологічну інспекцію

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011 затверджено положення про Державну інспекцію сільського господарства України. Відповідно до якого Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Держсільгоспінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра. Основними завданнями Держсільгоспінспекції України є: 1) реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; 2) внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах. 4. Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неїзавдань: 1) організовує та здійснює державний нагляд (контроль): а) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності;

б) у частині насінництва та розсадництва;

в) у частині якості та безпечності сільськогосподарської продукції;

г) у частині дотримання правил виробництва виноробної продукції;

д) у частині дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритих системах на підприємствах, в установах і організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності; е) в частині родючості грунтів;

є) в частині експлуатації та технічного стану машин;

ж) у частині охорони прав на сорти рослин;

2) забезпечує видачу дозвільних документів, сертифікатів, ліцензій, передбачених законодавством…..

Держсільгоспінспекцію України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.

Державна екологічна інспекція України.

Згідно Положення затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011року N454/2011 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Основними завданнями Держекоінспекції України є: - внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; - реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; - інші завдання, визначені законами України та покладені на неї ПрезидентомУкраїни. Повноваження:    1) проводити  перевірки  з  питань,   що   належать   до   її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; 

     2) зупиняти транспортні (в  тому  числі  плавучі)  засоби  та проводити їх огляд, огляд знарядь добування об'єктів рослинного та тваринного світу (в тому числі водних живих ресурсів) в місцях  їх добування, зберігання, перероблення та реалізації; 

    3) оглядати  в  пунктах  пропуску через державний кордон,  на митницях  призначення  та  відправлення  всі  види   автомобільних транспортних  засобів  у  порядку,  визначеному законодавством,  з метою виявлення екологічно небезпечних і заборонених до  вивезення з України та ввезення в Україну вантажів; 

4) перевіряти  документи  на  право спеціального використання природних  ресурсів  (дозволи,  ліцензії,  сертифікати,  висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва); 

5) виконувати   відбір  проб  та  інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів  стаціонарних та  пересувних  джерел забруднення атмосферного повітря,  грунтів, вод  лляльних,  баластних,  зворотних,  поверхневих  та  морських, вимірювання  показників  складу  та  властивостей  підземних вод у пробах   із   спостережувальних   свердловин   на   об'єктах,   що обстежуються, та вимірювання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного  палива),  які  реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання;

6) здійснювати  відповідно  до законодавства фотографування, звукозапис,  кіно-  і  відеозйомку   як   допоміжний   засіб   для запобігання та розкриття порушень вимог законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу;

7) вилучати  в  установленому  порядку   в   осіб   знаряддя добування  об'єктів  тваринного  світу  (в тому числі водних живих ресурсів),  транспортні (в тому числі плавучі) засоби,  обладнання та предмети, що є знаряддям добування об'єктів тваринного світу (в тому числі  водних  живих  ресурсів),  незаконно  добуті  природні ресурси  і  продукцію,  що  з  них  вироблена,  а також відповідні документи (ліцензії, дозволи тощо);

8) розраховувати   розмір   збитків,   заподіяних    державі внаслідок    порушення    природоохоронного    законодавства,   та пред'являти претензії;

9) викликати  громадян  для  одержання  усних  та  письмових пояснень  у  зв'язку  з  порушенням  ними  вимог законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу;

10) доставляти   осіб,   які    вчинили    порушення    вимог законодавства про охорону,  використання та відтворення тваринного світу,  до органів внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України або виконавчих органів місцевих рад,  якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення правопорушення;

 11) приймати рішення про обмеження чи  зупинення  (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства  про  охорону  навколишнього  природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів,  з перевищенням нормативів   гранично   допустимих   викидів  впливу  фізичних  та біологічних факторів і лімітів  скидів  забруднюючих  речовин,  за винятком  суб'єктів  підприємницької  діяльності (інвесторів),  що провадять свою діяльність відповідно до  законодавства  про  угоди щодо розподілу продукції; Ін.