5.Ухилення від сплати податків, зборів (обовʼязкових платежів).

Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (ст. 212 КК). Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання оподаткування і формування доходної частини бюджетів та державних цільових фондів.

Предметом злочину є податки, збори (обов’язкові платежі), що вхо­дять у систему оподаткування і введені у встановленому законом по­рядку. Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне стра­хування визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 212¹ КК.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997 р.¹ під податком, збором (обов’язковим платежем) розуміється обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснюється платниками у порядку та на умовах, що визначаються законами України про опо­даткування. Предметом цього злочину є лише ті обов’язкові платежі, які передбачені цим Законом.

Об’єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від сплати по­датків, зборів (обов’язкових платежів), якщо це призвело до фактич­ного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тобто в сумі, що в тисячу і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Ухилення від сплати податків, зборів (обов’ язкових платежів) може відбуватися у формі бездіяльності, наприклад неподання податкових декларацій і розрахунків у тих випадках, коли таке подання є обов’язковим, або у формі бездіяльності, поєднаної з активною поведінкою. Способи ухилення можуть бути різними: внесення до поданих податкових де­кларацій, розрахунків завідомо неправдивих відомостей про доходи і видатки, приховування або заниження об’єктів оподаткування, від­мова сплатити податок тощо. Якщо способом є вчинення самостійно­го злочину (наприклад, підроблення документів), можлива кваліфікація за сукупністю злочинів.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадходження зазна­чених сум до бюджету або цільового фонду. У судовій практиці таким моментом визнається наступний день після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов’язковий платіж, а коли закон пов’язує цей строк із виконанням певної дії, — з моменту фак­тичного ухилення від їх сплати (див. п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 р. № 15^[3]).

Суб ’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що харак­теризується наявністю в особи наміру не сплачувати належні до спла­ти податки, збори (обов’язкові платежі) в повному обсязі чи певну їх частину.

Суб ’єктом злочину можуть бути: 1) службова особа підприємства, установи, організації будь-якої форми власності; 2) особа, що займа­ється підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) інша особа, яка зобов’язана сплачувати вищезазначені платежі.

У частинах 2 та 3 ст. 212 КК встановлена відповідальність за ті самі діяння, вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); 2) осо­бою, раніше судимою за цей злочин (ч. 3); 3) якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фон­дів коштів у великих розмірах (ч. 2) чи в особливо великих розмірах (ч. 3). Згідно з приміткою до цієї статті великий розмір — це три ти­сячі і більше, а особливо великий розмір — п’ять тисяч і більше не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 4 ст. 212 КК встановлює, що від кримінальної відповідаль­ності звільняється особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, якщо вона до притягнення до криміналь­ної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Під притягненням до кримінальної відпові­дальності слід розуміти стадію кримінального переслідування: вине­сення слідчим постанови про притягнення особи як обвинувачуваного і пред’явлення обвинувачення.