4.Грабіж.

Грабіж як вид злочину є однією з форм розкрадання, тобто - Одним із засобів та конкретних прийомів, за допомогою яких злочинець вилучає чуже майно. Тому для загальної характеристики грабежу в нашій роботі кілька слів необхідно сказати про загальні ознаки розкрадання як поняття, що об'єднує певний рід злочинів проти власності. Під розкраданням розумілося умисне протиправне звернення винною особою певним чином чужого (державного, приватного) майна на свою користь або на користь іншої особи з корисливих мотивів. Отже, об'єктивними ознаками розкрадання є: 1) незаконне і безоплатне вилучення майна з володіння власника; 2) звернення його на користь винного чи інших осіб; 3) заподіяння тим самим власнику чи іншому власникові майна реального збитку внаслідок зменшення на певну частину обсягу матеріальних цінностей, що знаходяться в його розпорядженні; 4) причинний зв'язок між шкодою і вилученням майна. Суб'єктивними ознаками всякого розкрадання є: 1) прямий умисел на незаконне, безоплатне вилучення чужого майна і звернення його на користь інших осіб; 2) корислива мета цього вилучення; 3) можливість використання викраденого майна. Від інших видів злочинів проти власності розкрадання відрізняється тим, що механізм скоєння злочину містить в собі порушення права володіння майном (за винятком розбою). Інші корисливі злочини зазвичай не пов'язані з порушенням права володіння. Зазначені вище ознаки є обов'язковими конституційними ознаками розкрадання, і відсутність хоча б одного з них вимагає розглядати скоєне вже не як розкрадання, а як інший злочин, або, можливо, як діяння, яке не має відношення до карного права. Розкрадання слід вважати закінченим, якщо майно вилучено і винний має реальну можливість користуватися ним на свій розсуд. Що ж стосується грабежу, то як форма розкрадання, він відповідає всім його об'єктивним та суб'єктивним ознакам. Від інших видів розкрадання він відрізняється, перш за все, за способами й розмірами вилучення майна, що характеризує його як одну з досить небезпечних різновидів злочину. Детальніше мова про це піде нижче.

5.Розбій. Відмінність розбою від грабежу.

Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильст­вом, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, — карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. 3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, — карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. 4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, — карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

1. Розбій є найбільш небезпечним серед злочинів проти власності. Це обумовлено тим, що обов'язковим додатковим об'єктом його виступають життя чи здоров'я потерпілого.

2. З об'єктивної сторони розбій відповідно до ч. 1 ст. 187 КК є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою спричинення тако­го насильства. Напад може бути таємним чи відкритим, але обов'язково по­винен виявлятися у психічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер: воно здатне подавити волю потерпілого і примусити його переда­ти майно винному.

3. Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, охоплю­ються: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, замах на вбивство, вбивство. При цьому замах на вбив­ство і вбивство, характеризуючи вчинене як особливо кваліфікований розбій (ч. 4 ст. 187 КК), не охоплюються цим складом і потребують додаткової кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК (а за наявності інших кваліфікуючих ознак вбивства і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК). При замаху необхідно посилатися ще й на частини 2 чи 3 ст. 15 КК.

До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належить: насиль­ство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент заподіяння, тобто в момент застосування створювало реаль­ну погрозу для життя потерпілого (наприклад, скидання з висоти, здавлен-ня шиї, застосування електроструму тощо).

Фізичне насильство при розбої може бути як відкритим (при усвідо­мленні його потерпілим чи іншими особами), так і таємним (завдання уда­ру ножем потерпілому, який спав).

Давання потерпілому без його згоди з метою вилучення у нього майна наркотичних, психотропних речовин, що призвели його до несвідомого ста­ну і містили в собі небезпеку для його життя чи здоров'я (що усвідомлював винний), повинно кваліфікуватися як розбій.

4. Психічне насильство полягає у погрозі заподіяти зазначене фізичне на­сильство, в тому числі й у погрозі вбивством. Саме тому додаткова кваліфікація за ст. 129 КК при розбої, поєднаному з погрозою вбивством, тут не потрібна. Погроза повинна мати реальний характер і сприйматися по­терпілим як така, що дійсно може бути реалізована. Наскільки вона була реальна, вирішується в кожному конкретному випадку виходячи з конкрет­ної обстановки нападу.

Насильство при розбої застосовується з метою заволодіння майном або з метою його утримання.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту засто­сування насильства, незалежно від того чи вдалося винному заволодіти май­ном, чи ні.

5. Суб'єктивна сторона та суб'єкт (див. коментар до ст. 185 КК).

6. Такі кваліфікуючі ознаки розбою, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 187); розбій, поєднаний з проникненням в жит- , ло, інше приміщення чи сховище (ч. З ст. 187); розбій, спрямований на за­володіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою (ч. 4 ст. 187) мають аналогічний зміст з такими ж ознаками крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

Певну особливість мають ознаки вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187 КК), і розбій, поєднаний із за­подіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК). Виходячи з ч. 2 ст. 187 КК повторність розбою має місце лише в тих випадках, коли йому передували тільки розбій або бандитизм. При цьому для визначення цієї оз­наки не має значення, чи була особа судима за попередні розбій або банди­тизм, чи ні. Важливо лише встановити, що не закінчилися строки давності, або не погашена чи не знята судимість.

Вчинення раніше крадіжки, грабежу або злочинів, передбачених стаття­ми 189—191 КК, повторності розбою не утворюють.

Розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, має місце при фактичному заподіянні з метою заволодіння чужим майном тілесних ушкоджень, передбачених ст. 121 (див. коментар до ст. 121 КК). При цьому ці тілесні ушкодження охоплюються ч. 4 ст. 187 КК і додаткової кваліфікації не потребують, навіть у тому випадку, коли вони потягли за собою смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК).

Відмінність грабежу від розбою полягає передусім в моменті закінчення злочину, способі вчинення злочину та в характері й ступені насильства. Зокрема, якщо склад грабежу є матеріальним, то розбою - усіченим. Спосіб вчинення грабежу носить відкритий характер, а спосіб вчинення розбою полягає в нападі (як відкитому, так і прихованому, тобто вчиненого, наприклад, із засідки). Насильство (як фізичне, так і психічне), яке може бути застосоване під час грабежу, не повинно бути небезпечним для життя і здоров'я потерпілого. Навпаки при розбої застосовується насильство, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого. При цьому оцінка небезпечності насильства, яке виявляється в погрозі, а звідси й розмежування грабежу і розбою, повинна проводитися не стільки на суб'єктивному сприйнятті небезпечності потерпілим, скільки на об'єктивних критеріях і з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства. Наприклад, показування винним кулака чи замахування ногою є, безумовно, погрозою, але реалізація її у вигляді ударів рукою чи ногою в принципі не містить загрози життю і здоров'ю (грабіж), а демонстрація ножа або пістолета ні у кого не викличе сумніву щодо небезпечності цих предметів для життя і здоров'я потерпілого (розбій).