3.Крадіжка. Відмежування її від суміжних злочинів.

Розкрадання - це навмисне незаконне поводження певним способом майна власника на свою користь інших осіб з корисливих мотівам.8 Під формами розкрадання наука кримінального права розуміє ті способи, конкрет-ні прийоми вчинення суспільно небезпечних дій, в результаті яких винний протиправно і безоплатно вилучає майно з володіння соб-ственніка з метою звернення викраденого на свою користь чи на користь третіх ліц.9 Кримінальний кодекс Республіки Молдова в залежності від способу переступив- ного посягання виділив 7 форм розкрадання майна власника: 1) крадіжка (ст.119 КК М); 2) грабіж (ст. 120 КК РМ); 3) розбій (ст.121 КК РМ); 4) привласнення (ст.122 КК РМ); 5) розтрата (Ст.123 КК РМ); 6) розкрадання шляхом зловживання службовим становищем (Ст.123 КК РМ); 7) мошенічество (ст.122 КК РМ). З урахуванням розміру викраденого закон розрізняє 4 види розкрадань: 1) дрібне розкрадання, коли вартість викраденого майна в грошовому Вира- жении не перевищує п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент вчинення злочину. 2) значне - від 5 до 500 мінімальних розмірів заробітної плати. 3) велике, коли сума викраденого вальірует від 500 до 1500 мінімальних заробітних плат. 4) особливо велике розкрадання, розмір якого перевищує 1500 мінімальних зара- ботних плат. При дрібному і особливо великому розмірі розкрадання, його форма не відображається на ступеня суспільної небезпеки скоєного. Тому кожне з них, неза- мо від форм розкрадання передбачено самостійною статтею - дрібне, ст. 124 КК РМ, особливо велике - ст.1231. У той же час при оцінці суспільної небезпеки розкрадання у значному і великому розмірі законодавець взяв до уваги форму розкрадання, бо суспільна небезпека багато в чому залежить від способу хи- щенія.10 Крадіжка - одна з форм розкрадання майна власника. Це найбільш поширеною- ненное корисливе майновий злочин. Закон визначає крадіжку як таємне викрадення майна власника. І в результаті цього злочинного діяння наступає кримінальна відповідальність по ст.119 КК РМ. Сутнісний зміст крадіжки як об'єктивно, так і суб'єктивно полягає в тому, що винний (злодій) прагне уникнути якого там не було контакту з ли-цями, у власності або під охороною яких знаходиться викрадає імущес-тво, або з сторонніми особами, які, виявивши факт розкрадання, могли б якось перешкодити йому, надавши протидію, або здатні були б як очевидці викрити преступніка.11 Серед усіх форм розкрадання крадіжка майна власника може бути призна-на найменш небезпечною: вона не супроводжується застосуванням фізичного або пси- хіческого насильства, що характерно для насильницького грабежу або розбою; винний не використовує для розкрадання наявні у нього правомочності ставлення-ванні майна або своє посадове становище, не застосовує і обману як способу заволодіння майном. Крадіжка - завжди протиправна дія винного. Його протиправність полягає в тому, що, дов-перше, викрадач не має ніяких правочинів в відно- шеніі Викрадають майно і вилучає його, усвідомлюючи протизаконність сво-їх дій, зокрема те, що він не має ні дійсного, не предполога-емого права на це майно, по-друге вилучення здійснюється без відома осіб, у власності або під охороною яких знаходиться викрадає імущество.12 На практиці можливі, звичайно, і такі випадки, коли вилучення майна здійсню- ються з відома і згоди, якому доручена його охорона. Таке "злагоди-це", по суті справи, не що інше, як змова на спільне вчинення крадіжки. Крадіжка завжди полягає в отриманні предмета розкрадання зі сфери господарської влади власника, у розриві зв'язку майна з його законним власником, коли останній позбавляється реальної можливості розпоряджатися цим імущест- вом. Вилучені цінності переміщуються у незаконне володіння злодія. Шляхом крадіжки винний прагнути привласнити вилучені цінності і замістити собою законного власника. Однак очевидно, що вчинене ним протиправні дії не породжують правових підстав особистої власності на стороні злодія і володіння захопленим їм майном не охороняється законом, а суб'єкт права, з володіння якого майно викрадено, продовжує, за законом, залишатися єдиним його собственніком.13 Тому, наприклад, якщо А. вкрав будь-яке майно у Б., а в подальшому це ж майно було викрадено В., з незаконного володіння А., то як у пер-вом, так і у другій випадку потерпілим буде вважатися Б. Таким чином, під крадіжкою мається на увазі умисне протиправне тай- ша і ненасильницький двіжемим заволодіння чужим майном шляхом вилучив- ку його з чужого володіння з метою привласнення. У цьому визначенні міститься характеристика необхідних ознак крадіжки: 1) протизаконне вилучення чужого майна з чужого володіння і заволодіння їм; 2) таємний і ненасильницький спосіб переходу майна від потерпілого до викрадачеві; 3) умисний характер дій і спеціальна корислива мета - прісвоеніе.14 Стаття 119 КК РМ містить чотири частини, які передбачають відпові-ності за: 1. просту крадіжку - (основний склад - ч.2 ст.119 КК РМ). 2. крадіжку, досконалу повторно, за попередньою змовою групою осіб або заподіяла значної шкоди потерпілому - (ч.2 ст.119 КК РМ). 3. крадіжку, вчинену з проникненням в приміщення, інше сховище або житло - (ч.3 ст.119 КК РМ). 4. крадіжку, вчинену особливо небезпечним рецидивістом або у великих розмірах - (ч.4 ст. 119 КК РМ). Особа може бути звинувачено у скоєнні крадіжки і притягнуто до кримінальної від- відповідальних за ст. 119 КК РМ лише в результаті проведених встановлених законом слідчих дій, Потверждающий наявність у винного умислу на крадіжку майна, що є чужою власністю і здійснення про- тівоправних дій з досягнення поставленої мети. Санкції за вчинення крадіжки в залежності від наявності або відсутності кваліфікуючої ознаки варіює від 1 до 20 років позбавлення волі; або направленням на ісправітель-ні роботи; або накладанням штрафу.

Відмежування її від суміжних злочинів.

Законодавству України відомо 7 форм розкрадання майна власника: крадіжка, грабіж, розбій, привласнення, розтрата, розкрадання шляхом зловживання службових становищем, шахрайство. Всі ці форми складають окремі склади злочину, передбачені різними складами КК РФ і об'єднані в главу "Злочини проти власності". Таким чином, у них спільний об'єкт посягання - суспільні відносини власності і предмет зазіхання - майно власника. Однак між ними є й істотні відмінності. I. Розбій, грабіж та крадіжка майна власника. Крадіжка - таємне викрадення майна власника, а грабіж - відкрите викрадення майна власника. [17] Таким чином, відкритий спосіб розкрадання майна є визначальною ознакою грабежу, яким він відрізняється від крадіжки, що здійснюється таємно. Викрадення, що здійснюється відкрито на очах у інших осіб, які усвідомлюють злочинний характер дій винного, свідчить про особливу зухвалість злочинця. Відкрите, навіть не насильницьке викрадення, вважає В.А. Владимиров, завжди таїть у собі загрозу застосування насильства і значно частіше, ніж крадіжка, може перерости в насильницьке, якщо викрадач зіткнеться з дуже ймовірним опором потерпілого або сторонніх осіб. [18] Особливої ​​уваги заслуговує питання про відмінність крадіжки від грабежу з насильством і від розбою. Ці діяння відрізняються перш за все по об'єкту посяганню. Об'єктом крадіжки є відносини власності, тоді як об'єктом грабежу з насильством і розбою - розкрадання майна власника з застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я, або погрози застосування такого насильства [19] - окрім відносини власності, визнається і особа потерпілого (при грабежі - тілесна недоторканність і особиста свобода; при розбої - життя і здоров'я потерпілого). [20] У зв'язку з цим слід зазначити, що в юридичній літературі тривалий час панувала думка, що крадіжка по об'єкту посягання не відрізняється від розбою. Ця точка зору отримала відображення в роботах М.М. Ісаєва, О. Лаптєва та інших авторів. В даний час подвійний об'єкт розбою і грабежу з насильством визнається більшістю дослідників кримінального права. Часто в судово-слідчій практиці зустрічаються помилки, коли дії, що містять ознаки крадіжки, окремих випадках визначаються як грабіж і навпаки. При розмежуванні розглянутих злочинів необхідно мати на увазі, що дії, що містять спочатку ознаки крадіжки, надалі можуть перерости в грабіж (коли, наприклад, особа, у якого в тролейбусі вкрали гаманець, зауважив викрадача і кричить про крадіжку для залучення уваги, а злодій не позбавляючись від гаманця, пробивається до виходу), а при застосуванні насильства до потерпілого - можуть перерости в грабіж з насильством або розбій. На це також звертає увагу судів Пленум Верховного Суду РМ у своїй постанові № 5 від 06.07.94 р. "Про судову практику у справах про розкрадання майна власника". [21] Відоме відмінність аналізованих злочинів можна розглянути і в змісті умислу. Так, при крадіжці винний здійснює розкрадання таємно, не застосовуючи насильства. При грабежі він може не застосувати або застосувати насильство, не небезпечна для життя чи здоров'я потерпілого. При розбої ж злочинець бажає застосувати насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Таким чином, основна відмінність розглянутих злочинів полягає в наступному: 1.Крадіжка відбувається таємно, а грабіж - відкрито. 2. Крадіжка у всіх випадках виключає насильство над особистістю, тоді як грабіж можливий і з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я. Розбій ж у всіх випадках здійснюється лише з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. 3. Об'єктом посягання крадіжки є власність суб'єкта права, а об'єктом грабежу і розбою, крім власності, є особистість потерпілого (при грабежі з насильством - тілесна недоторканність і особиста свобода, а при розбої - життя і здоров'я). II.Крадіжка і шахрайство. Шахрайство - заволодіння майном власника шляхом обману або зловживання довірою. [22] Специфіка шахрайства полягає у способі його здійснення. На відміну від крадіжки, якій властивий фізичний (операційний) спосіб, при шахрайстві спосіб дій злочинця носить інформаційний характер або будується на особливих довірчих відносинах, що склалися між винним і потерпілим. Як спосіб заволодіння майном у формі шахрайства закон називає обман та зловживання довірою, які й характеризує якісну своєрідність даного злочину. Таким чином для шахрайства характерна наявність контакту між злочинцем та потерпілим, щодо певного майна, у результаті якого відбувається добровільна передача потерпілим майна чи права на майно винному під впливом обману або зловживання довірою. [23] А при крадіжці між злодієм і по який зазнав не може бути жодної розмови з приводу певної речі і, тим більше, ніякої добровільної її передачі, тому що головною особливістю крадіжки є таємний (без відома потерпілого) спосіб дії. Таким чином основна відмінність крадіжки та шахрайства полягає в наступному: 1) крадіжка у всіх випадках відбувається таємно, при відсутності згоди та відома потерпілого з приводу вилучення речі, а вилучення майна злочинцем в результаті шахрайства грунтується на обмані або зловживання довірою потерпілого; 2) об'єкт крадіжки - будь-яке рухоме майно, у створення якого вкладено людську працю, а об'єктом шахрайства, крім перерахованого вище майна, може бути і право на майно. 3) кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки настає з 14 років, за шахрайство з - 16 років. III. Крадіжка і розкрадання майна власника шляхом привласнення чи зловживання службовим становищем. При будь-якій з цих форм посягання порушуються не тільки відносини власності, але і представлені особі повноваження щодо розпорядження, управління, зберігання майна. У цьому підвищена небезпека і подібність даних форм розкрадання, зумовила їх законодавчу характеристику в одній статті і більш сувору караність, ніж крадіжки. Як привласнення або розтрата підлягає кваліфікації дії осіб. які в силу службових обов'язків, договірних відносин або спеціального доручення власника здійснювали щодо ввіреного їм майна правомочності по розпорядженню, правомочності, доставці або зберіганню (комірник, експедитор, продавець, касир та ін особи). Розкрадання майна, вчинене шоферами, трактористам та іншими особами, яким майно було ввірене за разовим документом (накладні, обмінні талони та ін) під звіт для перевезення з полів до місця зберігання, всередині і за межами господарств, необхідно кваліфікувати як розкрадання, вчинене способом привласнення чи розтрати майна, що знаходиться у веденні винної особи. Якщо ж розкрадання було скоєно особами, яким цінності не вверялись, але вони мали доступ до викраденому у зв'язку з виконуваною роботою (комбайнери, вантажники, скотарі, сторожа та інші), їх дії слід кваліфікувати як розкрадання шляхом крадіжки. [24] У випадку, якщо в розкраданні, скоєному за попередньою змовою, брало участь хоча б одна особа, якій це майно було довірено або у віданні якого він знаходився, дії всіх осіб підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 160 КК РФ, якщо власнику не був завданий великий збиток. [25] Зловживання посадової особи службовим становищем, що полягає в незаконному безоплатному зверненні з корисливою метою майна власника у свою власність або у власність інших осіб, має розглядатися як розкрадання і кваліфікуватися за ст. 160 КК РФ. У даному випадку використання посадовою особою свого службового становища стало засобом протиправного вилучення майна у свою власність або у власність третіх осіб. [26] Таким чином, основні відмінності аналізованих злочинів полягає в наступному: 1) розкрадання майна власника шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем здійснюється спеціальним суб'єктом - особою, якій це майно було ввірене; суб'єктом крадіжки може бути будь-яка особа, що посягає на чужу річ; 2) предметом злочинного посягання при розтраті, присвоєння може бути не будь-яке майно, а тільки ввірене викрадачеві власником для визначення цілей; а предметом крадіжки може бути будь-яке чуже майно, у створення якого вкладено людську працю; 3) кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки настає з 14 років, а за вчинення злочину, передбаченого ст. 160 КК РФ - з 16 років. Таким чином, крадіжка відрізняється від інших суміжних складів злочину.