3. 2. Закономірності, види та стилі навчання.

Закономірність - це результат сукупної дії безлічі законів, тому вона висловлює багато зв'язки і відносини, тоді як закон однозначно відображає певний зв'язок, відношення. Вивчення закономірностей навчання тому - це пошук загальних тенденцій розвитку і функціонування педагогічних (дидактичних) систем.

Закономірності навчання виражають суттєві та необхідні зв'язки між його умовами і результатом, а зумовлені ними принципи визначають загальну стратегію вирішення цілей навчання. Така стратегія звичайно позначається терміном підхід (наприклад, індивідуальний підхід, проблемний підхід і т.д.). Підхід у педагогіці - це сукупність принципів, які визначають стратегію навчання чи виховання.

Ефективність процесу навчання закономірно залежить від тих умов, в яких він протікає (матеріальних, гігієнічних, соціально-психологічних і т.п.). До числа значимих умов навчання ставляться професіоналізм вчителя (викладачів), його творчий потенціал, здатність до рефлексії, прагнення до своєчасного поповнення знань і корекції особистісних якостей.

Об'єктивною є залежність результатів навчання від особливостей взаємодії особистості, що розвивається зі світом. Сутність цієї закономірності полягає в тому, що результати навчання залежать від характеру діяльності, в яку на тому чи іншому етапі свого розвитку включається, кого навчають. Не менш важливою є закономірність відповідності змісту, форм і методів навчання віковим та індивідуальним особливостям і можливостям учнів.

Названі закономірності процесу навчання знаходять своє конкретне вираження у принципах навчання [8].

Закономірності навчання, що розглядаються як вираз дії законів у конкретних умовах, - це об'єктивні, істотні, стійкі, повторювані зв'язки між складовими частинами, компонентами процесу навчання. Особливість поняття «закономірності» в дидактиці полягає в тому, що ці зв'язки, залежності компонентів процесу навчання носять переважно ймовірнісно-статистичний характер. Частина з них діє завжди, незалежно від дій учасників і умови процесу, наприклад: цілі і зміст навчання залежать від вимог суспільства до рівня освіти особистості.Більша ж частина закономiрностей проявляється як тенденція, тобто не в кожному окремому випадку, а в статистичному ряді, у деякому безлічі випадків. Це характерно для всіх суспільних процесів, також і для процесу навчання, оскільки він залежить від безлічі факторів: свідомої діяльності вчителя та учнів, культурних, матеріальних умов і пр.

Виділяються зовнішні закономірності процесу навчання і внутрішні. Перші характеризують залежність навчання від суспільних процесів і умов: соціально-економічної, політичної ситуації, рівня культури, потреб суспільства в певному типі особистості та рівня освіти.

До внутрішніх закономірностям процесу навчання ставляться зв'язку між його компонентами: між цілями, змістом, методами, засобами, формами. Інакше кажучи, це залежність між викладанням, навчанням і досліджуваним матеріалом. Таких закономірностей впедагогічній науці встановлено досить багато, велика частина з них, як було сказано, діє тільки при створенні обов'язкових умов навчання.Вкажемо на деякі з них.

Принципи навчання втілюють вимоги його організації - наочності, свідомості і активності учнів у навчанні, систематичності іпослідовності в оволодінні досягненнями науки, культури та досвідом діяльності, єдності теорії і практики.

У ході історичного розвитку теорії та практики навчання сформувалися різні види, стилі і методи навчання. У кожному виді, незважаючи на помітні відмінності, можна виявити загальні моменти, характерні для будь-якого навчання.

По-перше, в основі процесу навчання будь-якого виду лежить система принципів, кожний з яких виступає в якості керівних ідей, норми або правил діяльності, що визначають як характер взаємозв'язку викладання і навчання, так і специфіку діяльності викладача і учнів ([1], стор 88 - 91).

Другий спільний момент для будь-якого виду навчання - це циклічність вищезазначеного процесу, тобто повторюваність дій педагога і студента від постановки мети до пошуку засобів і оцінці результату. З одного боку, циклічність припускає постановку вчителем завдань і цілей, а також оцінку засвоєних знань. З іншого боку, як усвідомлення та вирішення учнями поставлених завдань, так і здатність до самооцінки. Це говорить про двостороннє характері процесу навчання.

Третій спільний момент усіх видів навчання - це структура процесу навчання, втілює ступінь відповідності цілей і методів результатами. Вибір методів навчання і логіка їх застосування характеризують стиль поведінки і діяльності суб'єктів процесу навчання (педагога і учнів).