Тема 6. Культура стародавніх цивілізацій.

Основні регіони появи найстародавніших цивілізацій. Теорія «осьового часу» К. Ясперса. «До осьові» та «після осьові» культури Стародавнього Сходу та Заходу.

Історико-культурні джерела єгиптології. Релігійно-міфологічні уявлення стародавніх єгиптян та ритуалістика поховальної обрядовості. Храм як образ універсуму. Єгипетські піраміди. Стародавній Єгипет: езотеричні і екзотеричні знання, писемність та освіта. Єгипетські витоки інституціоналізації та нормативізму культури.

Феномен «індійської культури» та її своєрідність. Протоіндійська цивілізація. Проблема арійської прабатьківщини та своєрідність ведійської парадигми культури. Веди – найдавніша пам’ятка санскритської писемності та ведійський пантеон. Філософські основи ведійської релігійної традиції, її зв’язок із брахманізмом, джайнізмом, буддизмом, індуїзмом. Буддизм: проблема страждання і “серединний шлях”. Йога та її різновиди в індуїстській традиції. Індійська цивілізація та формування індо-буддійського типу культури. Етико-практична спрямованість та принцип ненасилля в індійській картині світу. Соціокультурний комплекс індуїзму у контексті європейської культури.

Давньокитайський тип культури. Особливості китайської міфології. Людина як “міра всіх речей” в Китайському універсумі. Міфологема “Великого муру”. Конфуціанство як ядро традиційного світогляду: соціально-етичні виміри та ритуал. Даосизм як альтернатива конфуціанству: вчення про “велику порожнечу” – першоджерело всього сущого, про життєвий шлях людини. Поширення і трансформація буддизму в Китаї: конфуціансько-даосько-буддійський синтез. Великі моралісти та їх етичні вчення: Будда, Конфуцій, Лао Цзи.

Основні поняття : «Осьовий час», єгиптологія, піраміда, езотеричні знання, екзотеричні знання, храм, міфологія, ведійська парадигма культури, брахманізм, джайнізм, індо-буддійський тип культури, індуїзм, принцип ненасилля, давньокитайський тип культури, конфуціанство, даосизм, конфуціансько-даосько-буддійський синтез, ритуал.

Тема 6. Античність як тип культури.

Античність як тип культури. “Грецьке диво” – велика спадщина античної Еллади (Б. Рассел). “Прафеномен” “аполонівської” культури (О. Шпенглер). Періоди розвитку грецької культури: крито-мікенський (егейський, мінойський); героїчний (гомерівський); архаїчний; класичний; елліністичний.

Міфологія та релігія греків. Перетворення ритуалу в театр. Відтворення архаїчного дуалізму через трагедію та комедію. Трагедія як надбання античного світу. «Золота доба» грецького мистецтва в класичній Греції. Правило «золотого перетину» і його практичне застосування в мистецтві Греції. Архітектура і скульптура в стародавній Греції. Формування цивілізації античного типу (ремісницько-морська цивілізація, полісність, демократизм, республіканізм, суверенітет народу, роль приватного начала в економіці, класичне рабство). Грецький поліс як своєрідна «моральна субстанція« суспільства.

Елліністичний період античної культури. Грекосхідний соціокультурний синтез і релігійний синкретизм пізньоантичної доби.

Самобутність давньоримської культури як проблема та становлення римської цивілізації. Римська інтерпретація давньогрецької спадщини. Римське право. Публічне життя: свята та видовища. Художня культура. Християнство і занепад греко-римської культури. Антична колонізація Північного Надчорномор’я, вплив античної культури на автохтонні племена материкової України. Культурне значення античності для становлення європейської цивілізації.

Основні поняття : античність як тип культури, космос, гармонія, агора, еллінізм, філософія, полісність, правило «золотого перетину», антропоцентризм, риторика, римське право, мілітарність, видовищність.