Вищий адміністративний суд україни у х в а л а (витяг)

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

«01» квітня 2013 р.                               м. Київ                                        К/9991/59150/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого - Моторного О.А., суддів – Борисенко І.В., Кошіля В.В., … розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 р. у справі № 2-а-5811/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна» до Державної податкової служби у м. Києві про скасування окремих положень податкової консультації № 10693/10/31-606 від 04.11.2011, -

встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012 р. позов задоволено: скасовано консультацію Державної податкової адміністрації у м. Києві, викладену в листі за № 10693/10/31-606 від 04.11.2011, в частині, згідно з якою виплати Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна» на користь корпорації «Лореаль С.А.»(Франція) за послуги з надання персоналу не відносяться до складу витрат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, залишивши в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 3137/11 від 30.09.2011 позивач звернувся до Державної податкової служби України з проханням надати консультацію щодо податкового обліку витрат на оплату послуг з надання персоналу та їх відображення у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Листом №10693/10/31-606 від 04.11.2011 відповідач надав позивачу консультацію щодо податкового обліку витрат на оплату послуг з надання персоналу за договором про надання персоналу, укладеним 01.01.2011 позивачем з корпорацією «Лореаль С.А.», згідно висновків якої:

- виплати за послуги з надання персоналу, здійснювані позивачем, до складу витрат не відносяться, оскільки відсутній зв’язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку;

- витрати, пов’язані з виплатою заробітної плати персоналу, який перебуває у трудових відносинах із позивачем, враховуються у складі витрат при обчисленні об’єкта оподаткування відповідно до п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не створюють і не припиняють права чи обов’язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов’язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Пп. 14.1.172 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, для цілей судового оскарження Податковий кодекс України надає податковій консультації статус правового акта індивідуальної дії, який в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є рішенням, що може бути скасоване або визнане нечинним.

Щодо твердження відповідача про те, що виплати за послуги з надання персоналу, здійснювані позивачем, до складу витрат не відносяться, оскільки відсутній зв’язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, колегією суддів слід зазначити наступне.

...

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати позивача на оплату послуг корпорації «Лореаль С.А.» з надання персоналу безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю позивача, а тому можуть бути враховані ним при визначенні об’єкта оподаткування.

…

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що у податковій консультації відповідач не підтвердив та не спростував позицію позивача щодо порядку податкового обліку витрат на оплату послуг з надання персоналу, а також, не обґрунтував свої висновки про те, що витрати позивача на оплату послуг з надання персоналу не пов’язані з його господарською діяльністю.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 р. підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012 р.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лореаль Україна» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2012 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

…

4. Громадянка Л. зареєструвала приватне підприємство «В.» по виробництву промислової продукції, яка і очолила його як єдиний засновник. Для початку діяльності громадянка Л. передала приватному підприємству «В.» у безоплатне користування частину підвалу свого будинку, комп’ютерну та іншу організаційну техніку, що оформила письмовим договором.

За наслідками планової перевірки ДПІ міста діяльності приватного підприємства «В.» громадянці Л. надійшло податкове повідомлення рішення про нарахування грошового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб на підставі отриманого доходу від передачі в оренду її майна. Громадянка Л. звернулася зі скаргою до начальника ДПІ області в якій посилаючись на відповідні документи (договір) заперечувала проти нарахування їй грошового зобов’язання, оскільки жодного доходу за договором від передачі майна не отримувала, а тому вважає, що відсутній об’єкт оподаткування за проведеним нарахуванням.

Скарга громадянки Л. була задоволена частково з огляду на те, що згідно з п.п. 170.1.2., 170.1.4. п. 170.1. ст. 170 ПК України доходи від надання в оренду нерухомості оподатковуються податковим агентом (орендарем) під час їх виплати за їх рахунок, а тому, штрафні санкції були виключені з суми грошового зобов’язання громадянки Л., а податкове зобов’язання щодо сплати ПДФО було розраховане відповідно до нормативних мінімальних розмірів орендної плати (пп. 170.1.2. п. 170.1. ст. 170 ПК України) та відповідно направлено нове податкове повідомлення-рішення.

Також на суму штрафних санкцій було направлено податкове повідомлення-рішення приватному підприємству «В.» за невиконання обов’язків податкового агента по сплаті ПДФО.

Чи правильним було рішення начальника ДПІ області ? Які подальші дії громадянки Л. та приватного підприємства «В.» ?

Заняття 2.

1. Поняття податкового боргу. Виникнення податкового боргу. Джерела погашення податкового боргу.

2. Гарантії забезпечення виконання податкового зобов’язання і погашення податкового боргу: поняття, особливості і види.

3. Податкова застава.

4. Адміністративний арешт активів платника податку.

5. Особливості погашення податкового боргу окремими категоріями платників податків.

5.1. Погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

5.2. Погашення податкового боргу у випадку ліквідації платника податку не пов’язаної з банкрутством.

5.3. Погашення податкового боргу у випадку реорганізації платників податку.

5.4. Порядок виконання грошових зобов’язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутнім чи недієздатним, а також неповнолітньої особи.

6. Рострочення (відстрочення) сплати грошових зобов’язань (податкового боргу).

7. Списання безнадійного податкового боргу.

8. Погашення податкового боргу за запитами іноземних держав.

Контрольні запитання:

1. У яких випадках майно платника податку звільняється з податкової застави відповідно до норм Податкового кодексу?

2. За яких обставин може бути застосовано адміністративний арешт майна?

3. Що є джерелами погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення відповідно до Податкового кодексу України?

4. Чи може стягнення дебіторської заборгованості належати до основних джерел погашення податкового боргу відповідно до Податкового кодексу?

5. Чи підлягає погашенню податковий борг юридичної особи за рахунок майна засновників у зв’язку з недостатністю майна такої юридичної особи відповідно до норм Податкового кодексу?

6. Чи поширюються вимоги Податкового кодексу України щодо погашення податкового боргу на банкрутів?

7. Назвіть способи забезпечення виконання податкового боргу?

8. Вкажіть умови виникнення права податкової застави?

9. Вкажіть умови припинення права податкової застави?

10. В чому відмінність між податковою заставою активів платника податків та їх арештом?

11. Дайте визначення розстрочення та відстрочення податкового зобов’язання. У чому полягає відмінність між зазначеними поняттями?

12. Перелічіть підстави для дострокового розірвання договорів розстрочення та відстрочення податкового зобов’язання?

13. Дайте визначення податкового зобов’язання та податкового боргу? Як співвідносяться ці поняття?

14. Що слід розуміти під «безнадійним податковим боргом»?

15. Який законодавчий порядок списання безнадійного податкового боргу?

Завдання і задачі:

1. Здійсніть порівняльний аналіз ознак запропонованих понять та заповніть таблиці

№ п/п

Цивільно-правова застава

Податкова застава

2. До податкової застави у 2011 році було включено всі активи платника податків, а ДПІ району, після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року, не провела опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, тоді як для досягнення критерію співрозмірності між податковим зобов’язанням і сумою активів, що перебувають в податковій заставі, на думку платника податків повинен був це зробити.

Що таке податкова застава, як підстави її застосування? Оцініть правомірність вимог платника податків? Який порядок відчудження активів що перебувають у податковій заставі? Який акт повинен бути прийнятий ДПІ, для відчудження ативів, що перебувають в податковій заставі? Чи може таким актом бути податкове повідомлення-рішення? Чи має Рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року зворотню дію в часі вимог до податкової застави? (Аналіз завдання здійснюйте на підставі чинного законодавства).

3. Підприємство «Виклик» звернулося з позовною заявою до суду про відмову у погашенні податкового боргу за податком на прибуток та податком на додану вартість у розмірі 90 тис.грн., а також пені в розмірі 120 тис. грн., мотивуючи це тим, що вказана сума є боргом, за яким сплив строк давності і який, відповідно до чинного законодавства підлягає списанню. Вкажіть, до якого суду могло звернутися підприємство «Виклик»; дайте правову оцінку вказаної ситуації. Вкажіть, за яких умов органи державної податкової служби уповноважені на списання податкового боргу?

4. Вкажіть, які процесуально-процедурні особливості погашення податкового боргу платників податків-юридичних осіб та платників податків фізичних осіб, згідно із узагальненнями, надісланими у Інформаційному Листі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. № 1484/12/13-13 (витяг):

«…Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченомуЗаконом України від 21.04.99 р. «Про виконавче провадження». З огляду на це в адміністративних судів відсутні підстави для видачі виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

Виняток із наведеного правила становить процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи. На відміну від загального правила, передбаченого пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Протиставлення процедури погашення податкового боргу з фізичної та юридичної осіб (у першому випадку державна виконавча служба залучається, а в другому - ні) підтверджує, що Податковий кодекс України чітко розрізняє відповідні процедури. Зазначене слугує на користь висновку про відсутність необхідності відкриття виконавчого провадження в разі погашення податкового боргу юридичних осіб, а отже, і про відсутність підстав для видачі виконавчого листа в розглядуваній ситуації.

Крім того, при цьому варто враховувати, що видача виконавчого листа для примусового виконання судового рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу може призвести до ситуації, коли судове рішення може бути виконане як за процедурою, встановленою Податковим кодексом України, так і відповідно до законодавства про виконавче провадження. Таке є неприпустимим.

За таких обставин адміністративні суди не повинні видавати органам доходів і зборів виконавчі листи для примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків-юридичної особи.

До ж до того, чи можуть судові рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу та/або інкасові доручення про стягнення відповідних коштів розглядатися як документи, що підтверджують існування безспірних вимог кредиторів у розумінні законодавства, що регулює відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом, то роз’яснення цього питання не стосується компетенції адміністративних судів, оскільки останні не розглядають справи цієї категорії.»

Законодавство:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. // Відомості Верховної Ради України – 2011. – №№ 13-14, 15-16, 17. – Ст. 112.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» від 27.12.2010 № 1275 // Офіційний вісник України. – 2011. - № 11.- Ст. 36.

3. Порядок оформлення і податння скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 р. № 848 // Урядовий кур’єр. – 2014, 5 лютого. - № 22.

4. Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 578 // Урядовий кур’єр. – 2013, 18 грудня. - № 169.

5. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 // Урядовий кур’єр. – 2013, 18 грудня. - № 169.

6. Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 576 // Урядовий кур’єр. – 2013, 18 грудня. - № 169.

1. Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 574 // Урядовий кур’єр. – 2013, 18 грудня. - № 169.

2. Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 572 // Урядовий кур’єр. – 2013, 18 грудня. - № 169.

3. Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 569 // Урядовий кур’єр. – 2013, 18 грудня. - № 169.

7. Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 568 // Урядовий кур’єр. – 2013, 18 грудня. - № 169.

8. Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236 // Офіціний вісник України. – 2012. - № 51. –Ст. 311.

Література:

1. Кучерявенко Н.П. Налоговая обязанность: содержание и особенности правового регулирования // Правоведение. - 2002. - № 5 (244). - С.96-97.

2. Коноферчук О.А. Податкова застава у системі оподаткування // Фінанси України. - 2004. - № 2. - С. 126-130.

3. Ластовецький А. Організаційно-правові засади адміністрування податків // Право України. - 2003. - №11. - С. 37-40.

4. Мацелик Т. Деякі питання адміністративного примусу щодо забезпечення справляння податків // Науковий вісник Національної академії ДПС України. – № 2 (24). – 2004. – С. 162–166.

5. Нікітішин А. О. Адміністрування податків в умовах фінансово-економічної кризи // Фінанси України.- 2010. - № 1. - С. 38-46.

6. Перепелиця М.О. До питання про зміст податкового зобов’язання // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук. повідомлень: Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. Панова М.І.- Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С.126-128.

7. Тимченко О. М. Дуалізм інтересів платників податків як суб’єктів податкового боргу // Фінанси України. - 2009. - № 11. - С. 53-63.

8. Усенко Є.А. Правова природа доюрисдикційних податкових процедур / Є.А. Усенко // Держава та регіони. – 2010. – № 1. – С. 160–163.

9. Усенко Є.А. Розгляд справ, що виникають з податкових правовідносин / Є.А. Усенко, К.В. Конюшко // Адміністративне судочинство України: підручник / [за загальною редакцією О.М. Пасенюка]. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – С. 386–438.

10. Усенко Є.А. Судовий порядок вирішення податкових спорів як засіб зменшення податкового тиску / Є.А. Усенко // Вісник адміністративного суду України. – Офіційне науково-практичне видання. – 2009. – № 4. – С. 33–45.

11. Чубко О. Податкова застава: основні правові аспекти // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - № 12. - С. 62-64.