Слова-речення. Вигуки

Стверджувальні слова так, авжеж, еге, аякже тощо та заперечне слово ні у певному контексті можуть виконувати роль речень, тобто виступають словами-реченнями: У полі безлюдно…Аж ні! (А. М’ястківський).

Слова-речення, як правило, стоять на початку речення, рідше – в середині його. У вимові вони виділяються паузами, а на письмі комами або знаком оклику (на початку речення залежно від інтонації): – Сам? – «Еге» ; А чия вона, синку? Га? – «Моя, тату». – Гм… (А. М’ястківський).

Стверджувальне слово так слід відрізняти від однозвучного прислівника та підсилювальної частки, які комою не виділяються: Так ви зрозуміли?, а заперечне слово ні – від однозвучного сполучника чи частки: Ні на хвилину не затримуйтесь.

Синтаксично не пов’язані з членами речення й вигуки, які членами речення не бувають. У вимові вони виділяються паузами, а на письмі – комами, рідше – тире: Ну, що ж, мине і ця година… (А. Малишко). Якщо вигук стоїть на початку речення й вимовляється з підсиленою інтонацією, то після нього ставиться знак оклику: Гей! Відійдіть!

Вигуки при звертаннях не відокремлюються комою, коли вони інтонаційно тісно зв’язані із цим звертанням: О зимо! Не лякай безрадісним кінцем! (Олена Пчілка). Не відокремлюються вигуки також на початку речення, якщо вони стоять перед займенниками ти, ви, після яких йде звертання: Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? (І. Франко).

Вигуки не виділяються комами на письмі, коли вживаються у значенні іменника або дієслова: Заридала Катерина та бух йому в ноги (Т. Шевченко).

Схема синтаксичного розбору простого речення

1. Визначити тип речення за: а) метою висловлювання (розпо­від­не, спонукальне, питальне); б) емоційним забарвленням (окличне чи не­ок­личне); в) кількістю граматичних основ: просте; г) структурою гра­ма­тичної основи (двоскладне, односкладне). Якщо речення одно­склад­не, вказати його тип (означено-особове, неозначено-особове, узагальне­но-особове, безособове, інфінітивне, називне); ґ) наявністю друго­ряд­них членів речення (поширене, непоширене); д) наявністю всіх необ­хід­них для розуміння змісту речення членів (повне, неповне); е) наяв­ніс­тю ускладнюючих елементів (ускладнене, неускладнене). Якщо ре­чен­ня ускладнене, то вказати, чим (однорідними членами, звертанням, вставними або вставленими конструкціями, відокремленими членами речення). 2. Проаналізувати головні члени речення: а) підмет; б) присудок. 3. Проаналізувати другорядні члени речення: а) ті, що відносяться до групи підмета; б) ті, що відносяться до групи присудка. 4. Пояснити розділові знаки.

Зразок синтаксичного розбору простого речення

Тарас Григорович Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері (М. Рильський).

Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними членами речення: означеннями найви­щу й найчистішу (красу) та додатками (бачив) у жінці, в матері.

Головні члени речення: підмет – Тарас Григорович Шевченко – простий, виражений власною назвою у формі називного відмінка; присудок – бачив – простий, виражений дієсловом дійсного способу, 2-ї особи, однини.

Групи підмета немає. Група присудка:

у жінці, в матері – однорідні додатки, відповідають на питання у кому?, непрямі, виражені іменниками у формі давального відмінка з прийменником, синтаксичний зв’язок – прийменникове керування;

красу – додаток, відповідає на питання що?, прямий, виражений іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, син так­сич­ний зв’язок – безприйменникове керування;

світу (красу) – означення, відповідає на питання яку?, виражене іменником у формі родового відмінка однини, неузгоджене, пояснює додаток красу, з означуваним словом пов’язане зв’язком керування;

найвищу, найчистішу (красу) – однорідні означення, відпо­ві­да­ють на питання яку?, виражені прикметниками у формі знахідного відмінка однини, жіночого роду, узгоджене, пояснює додаток красу, з означуваним словом пов’язане зв’язком повного узгодження.

У реченні кома стоїть між однорідними членами речення, що не з’єднані сполучниками.