Слова, синтаксично не пов’язані з членами речення.

План

1. Звертання.

2. Вставні слова, словосполучення й речення. Вставлені конструкції.

3. Слова-речення. Вигуки.

У реченні можуть зустрічатися слова, які не відповідають на питання і не є членами речення, хоча й виражаються повнозначними частинами мови. До слів, синтаксично не пов’язаних з членами речення, відносяться звертання, вставні слова, словосполучення й речення, вставлені конструкції й вигуки.

Звертання

Слово або сполучення слів, які називають того (що) − особу, предмет, до яких звернена мова, називається звертанням: Мамо, до вас, як лелека в горі і в щасті лечу (Д. Луценко).

Основна функція звертання − привертати увагу того, до кого звертаються, до повідомлення, тому у ролі звертань часто вживаються імена, прізвища, назви осіб за спорідненістю тощо.

У фольклорі, у художніх творах звертаннями можуть бути назви тварин та неживих предметів: Люблю я, Києве, твою врочисту сутінь вечорову (М. Упеник).

За формою вираження звертання поділяються на непоширені і поширені, можуть поширюватись узгодженими й неузгодженими означеннями, прикладками: Здрастуй, мій сонячний краю, Ти снишся мені і тут, Серцем щодня я літаю До тебе, за бистрий Прут (О. Гончар); Зеленоока, русокоса Русалка з росяних долин! Тобою марив не один, Та чи ж один зітхає й досі?..(В. Бендюг).

Звертання можуть утворювати синонімічні ряди, виступаючи переважно уточнюючими прикладками до попереднього звертання.

Виражається звертання іменником у кличному відмінку або в називному відмінку в значенні кличного і може стояти як на початку, так і в середині чи в кінці речення: Хмаро, сонця не застуй! (М. Рудь); Стій, серце, стій! Не бийся так шалено (Л. Українка).

Вимовляється звертання з особливою інтонацією і на письмі виділяється комами. На початку речення, залежно від інтонації, воно може виділятися знаком оклику, після якого речення пишеться з великої букви: Кохана! Через всі світи Своїми дивними очима Самотню душу освіти (Л. Горлач).

Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої ним думки.

Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони відрізняються між собою лише обсягом, ступенем поширеності й структурою: Мабуть, твоїй казковій красоті Вклонялась навіть зірка вечорова (І.Савич). Так само, як і звертання, вставні слова не є членами речення.

Основними ознаками вставних слів і словосполучень є такі: а) вставні слова не утворюють зі словами речення словосполучень; б) не з’єднуються підрядним чи сурядним зв’язком з ними; в) не є членами речення, не відповідають на жодне питання; г) займають будь-яке місце в реченні; д) не вносять у реченні додаткових відомостей, а виражають ставлення мовця до висловленого; е) за змістом відносяться до частини речення або до всього речення; ж) пов’язуються з реченням за допомогою особливої інтонації − інтонації вставності.

За значенням вставні слова й словосполучення поділяються на такі групи:

а) слова й словосполучення, що виражають оцінку повідомлюваного (упевненість або невпевненість): безсумнівно, безперечно, зрозуміло, очевидно і т. ін.

б) вставні слова, що виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: дивна річ, на жаль, на радість, на сором, на щастя, соромно казати, чого доброго, як на біду, як навмисне, нічого гріха таїти і т. ін.

в) вставні слова, що вказують на порядок думок і їх зв’язок, послідовність викладу: по-перше, з одного боку, можна сказати, підкреслюю та ін.

г) слова й словосполучення, що вказують на джерело інформації: гадаю, з погляду, за висловом, за повідомленням, мовляв, на думку, по-моєму, по-твоєму, як відомо, як кажуть, як указано, кажуть, повідомляють, за даними…, пам’ятається та ін.

д) вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або на характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, між нами кажучи, що називається, з одного боку, значить, крім того, між іншим, навпаки, наприклад, нарешті, однак, отже, по-друге, по-перше, таким чином та ін.

е) вставні слова, звернені до співбесідника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного: розумієте, бачиш, розумієш, вірите, бачите, вірите, зверніть увагу, знаєте, зрозумійте, між нами, прошу вас, уявіть собі, чуєте, погодьтесь та ін.

Усі ці значення можуть виражатися й цілими реченнями: Як вам уже відомо, минулого року для молодих учених нашого відділення було встановлено 5 стипендій Президента України (З журн.).

На письмі вставні слова й речення виділяються комами.

Не є вставними й комами на письмі не виділяються такі слова: адже, буквально, до того ж, за традицією, іноді, майже, навіть, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, принаймні, притому, при цьому.

Близькими до вставних є вставлені конструкції, які, на відміну від перших, не виражають ні оцінки, ні почуття, не подають вказівки на джерело тощо. Вставлені слова й речення вносять в основне речення додаткові відомості, зауваження, уточнення, пояснення тощо: Для успішного господарювання (в цьому вже переконаний на власній шкурі) потрібен талант (А. Дрофань). Вимовляються вставлені конструкції з незначним підвищенням або зниженням тону й на письмі виділяються комами, тире або беруться в дужки.