Відокремлені члени речення.

План

1. Умови відокремлення другорядних членів речення.

2. Відокремлені означення

3. Відокремлена прикладка

4. Відокремлений додаток

5. Відокремлена обставина

Відокремлення − це смислове й інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою надання їм більшої самостійності.

Загальними умовами відокремлення другорядних членів речення є: а) видільна інтонація; б) порядок слів, який виявляється здебільшого в інверсійному або дискантному (на певній відстані від опорного слова) розміщенні; в) ступінь поширення (обсяг) другорядного члена; г) смислове навантаження; д) характер означуваного слова. Жодна з названих умов не може бути універсальною, вони можуть поєднуватися.

За семантико-граматичними ознаками виділяють дві групи відокремлених членів речення: підрядні (власне) відокремлені члени і уточнювальні відокремлені члени.

Другорядні члени, які доповнюють основне твердження, виражають додаткове повідомлення, називаються відокремленими: Ах, то мрія співала моя Свою пісню, сумну, лебедину (О. Олесь) Відокремлені члени речення виділяються комами або тире.

Відокремлені означення

Відокремлюються як узгоджені, так і неузгоджені означення. Їх відокремлення залежить від місця в реченні та значення.

В і д о к р е м л ю ю т ь с я о з н а ч е н н я в таких випадках:

1) якщо вони виражені прикметниковими чи дієприкметни­ко­ви­ми зворотами і стоять після означуваного слова: Тут Рось, тут Русь, тут Україна, стара і вічно молода (Л. Горлач);

2) якщо означення непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким є вже означення: Сірі дні, нудні, безпросвітні, тягнулися один за одним черепашою ходою (В. Кулаковський). Якщо ж перед означуваним словом немає означення, то після нього означення можуть відокремлюватись або не відокремлюватись: Спасибі матері-землі За силу буйну та за вроду (Я. Кремінський);

3) якщо означення відноситься до особового займенника: Стоїть вона, простора і широка, Ця хата з ґанком (О. Ольжич);

4) якщо означення, виражене прикметниковим чи дієприкмет­ни­ко­вим зворотом, стоїть перед означуваним словом і має додаткове обставинне значення (причини чи умови): Осяяні місяцем, гори блищать (О. Олесь).

5) якщо між означенням і означуваним словом стоять інші члени речення: Колись, давним-давно, тут верби росли, кучеряві, розлогі (К. Курашкевич);

6) якщо неузгоджені означення вживаються в одному ряду з узгодженими: Орали степ, недоторканий, в сивих полинах (З журн.);

Н е в і д о к р е м л ю ю т ь с я поширені означення, виражені прикметниковими та дієприкметниковими зворотами, що стоять перед означуваним словом і не мають додаткового обставинного значення: Вкриті снігом вершини гір виблискували на сонці усіма форбами райдуги (З журн.).

Відокремлена прикладка

Прикладки як поширені, так і непоширені, на письмі виділяються комами, якщо:

а) стоять після означуваного слова й виконують роз’яснювальну роль: М. Коперник слухав українського вченого, першого з відомих докторів медицини, Юрія Дрогобича (З журн.);

б) стосуються особового займенника (незалежно від місця в реченні): А вони, ті козаки, згадували свій рідний край, свою гомінливу Січ, сумували, рвалися до неї (В. Кулаковський);

в) приєднуються до пояснюваних членів речення з допомогою слів як (коли наявний причиновий відтінок), або, чи, тобто, особливо, як-то, а саме, на ім’я: Аронія, або горобина чорноплідна, завойовує останнім часом більшу популярність в Україні (Ф. Мамчур).

Тире вживається для виділення прикладок, якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити слова а саме: Конферансьє оголосив, що зараз виступлять Малиновські – Маринка і Сергій (П. Кочуба).

Відокремлений додаток

Відокремлюються додатки, виражені зворотами зі значенням включення, виключення, заміщення, що починаються прийменниками та словами, вжитими замість прийменників крім, окрім, опріч, замість, зокрема, особливо, за винятком, наприклад, включаючи, виключаючи, не рахуючи, на відміну від та ін.: Крім яблук, крім звуків, розлився ще й запах (А. Кондратюк).

Відокремлена обставина

Відокремлені обставини можуть бути виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами та іменниками з прийменниками.

В і д о к р е м л ю ю т ь с я о б с т а в и н и:

а) виражені дієприслівником або дієприслівниковим зворотом (незалежно від його місця в реченні): Сонце вже стояло високо, наповнюючи зелено-голубий простір якимсь дивним спокоєм весняного буяня (П. Колесник);

б) виражені іменниками з прийменниками у зв’язку з, на відміну від, завдяки, внаслідок, залежно від, на випадок, згідно з, за наявності, наперекір, відповідно до, незважаючи на й под.: Наперекір дощу, діти вирушили в похід (З газ.).

Н е в і д о к р е м л ю ю т ь с я:

а) одиничні дієприслівники, що стоять або зразу після присудка, або у кінці речення й позначають спосіб дії: Йшли дівчата співаючи (Т. Шевченко);

б) виражені дієприслівниковими зворотами обставини, які тісно поєднані за змістом з дієсловом-присудком: Тетяна писала листа стоячи біля столу;

в) виражені дієприслівниковими зворотами обставини, що мають при собі частки лише, тільки: Досягти результату можна тільки щоденно працюючи;

г) обставини, виражені дієприслівниковими зворотами фразеологічного типу: Вона дивилася роззявивши рота на таку красу.