Просте ускладнене речення Просте ускладнене речення. Однорідні члени речення.

План

1. Просте ускладнене речення. Види ускладнень.

2. Поняття однорідності / неоднорідності. Речення з однорідними членами.

Ускладненими вважаються такі речення, до складу яких належать однорідні члени речення, відокремлені члени речення, звертання, вставні й вставлені компоненти. Ці речення в структурному відношенні не однотипні. У сучасній синтаксичній теорії немає єдиного визначення ускладненого речення.

Ускладнені речення не належать до самостійних синтаксичних одиниць. Це монопредикативні структури, тому вони за граматичною будовою є простими реченнями, складні речення поліпредикативні. Речення з однорідними й відокремленими членами становлять центральну ланку ускладнених конструкцій.

Однорідними називаються члени речення, які тотожні за своєю семантико-синтаксичною функцією: пояснюють один і той же член речення й виконують однакову синтаксичну функцію.

Однорідні члени речення характеризуються такими ознаками: а) виконують однакову синтаксичну функцію; б) відносяться до одного й того ж члена речення; в) пов’язані між собою сурядним зв’язком; г) найчастіше виражаються однією й тією ж частиною мови; д) як правило, семантично однотипні. Засобами вираження сурядного зв’язку між однорідними членами речення виступають сполучники сурядності та перелічувальна інтонація.

Однорідними можуть бути і головні, і другорядні члени речення: Я про все співаю молодо і дзвінко, Піснею я дишу й піснею живу (В. Сосюра) – однорідними є обставини й присудки; Я з дитинства люблю гомінкий вітерець, І трель солов’їну у вітах дібров, Незайману щирість дитячих сердець, Озерніть очей і безхмарну любов… (В. Майко) – однорідними є додатки. Бувають випадки, коли члени речення підпорядковуються одному й тому самому членові неоднаковим смисловим відношенням: Про це ми почули вчора в бібліотеці. Виділені обставини не однорідні, бо означають час і місце дії.

Як правило, однорідні члени речення виражаються однією частиною мови, але це необов’язкова умова однорідності: Учив дітей розмовляти з кожним, з криницею в полі, з життям! (М. Сингаївський).

У реченні може бути як один ряд однорідних членів, так і декілька, наприклад, однорідні присудки, однорідні обставини й додатки: Лагідні рученята Тягнуться вбік і вгору, Ладні весь світ обняти: Доли, моря і гори (П. Щегельський).

Однорідні члени речення бувають непоширені й поширені. Наприклад, порівняйте: І повітря, і лози, і трава – все це мимохіть нагадує їй щасливі хвилини її життя. – І це повітря, і покручені лози, і зів’яла трава – все це мимохіть нагадує їй щасливі хвилини її життя (М. Коцюбинський).

Означення також можуть бути однорідними й неоднорідними. Однорідні означення відрізняються від неоднорідних на основі таких ознак:

1. Залежно від семантики. Однорідними вважаються означення, які характеризують предмети за однією ознакою (кольором, розміром), а неоднорідними − означення, що характеризують предмети з різних боків.

2. Залежно від способу зв’язку означень з означуваним словом. Якщо кожне означення безпосередньо пояснює означуване слово, вони однорідні; якщо одне з означень безпосередньо залежить від означуваного слова й утворює з ним просте словосполучення. А друге залежить від усього цього словосполучення, вони неоднорідні: Купили зручний, широкий стіл − однорідні означення; Купили зручний дерев’яний стіл − неоднорідні означення.

3. Залежно від можливості вставити сполучник і: між неоднорідними означеннями його вставити не можна.

4. Залежно від стилістичної ролі означень: означення-епітети завжди однорідні: Збирають світлі, золоті меди веселокрилі і прозорі бджоли.

5. Залежно від позиції щодо означуваного слова. Якщо означення стоять після означуваного слова, вони однорідні: Хвилюється нива, Багата, вродлива, Як море широка, струнка та красива (А. Метельський).

Означення вважаються однорідними, якщо друге і подальші означення конкретизують, уточнюють попереднє: Високо серед неба стояв ясний, блискучий, повний місяць.

Спеціалізованими граматичними засобами вираження однорідності виступають сполучники:

а) єднальні і(й), та (у значенні і), і − і, ні − ні, ані −− ані: Все, чим багата людина, у серці несу: і соковитого жита врожайне цвітіння, і вересневих садів позолотну красу… (М.Ткач)

б) протиставні а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак: Не у ставку, не в синьому роздолі, Не у воді купаюся, – а в щасті (М. Сом).

в) розділові сполучники або, чи, або − або, чи − чи, то − то, не то-не то, чи то − чи то: Чи дружина вірна, чи скорботна мати, чи сестра твоя шлють ті листи (О. Гончар).

г) традиційні (зіставні) як − так і, не тільки − а й (але й), не лише − але й, якщо не − то, не стільки − скільки: Ми тепер уміємо пояснити не тільки явища природи на землі, а й на небі (Н. Забіла).

д) приєднувальні сполучники та й, а також: Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, а також учителів.

К о м а с т а в и т ь с я між однорідними членами речення:

а) не з’єднаними сполучниками: Одплачу, одбілію, одлюблю, Зроблюся мудра і розважна вельми (Т. Коломієць);

б) з’єднаними повторювальними сполучниками: і…і, ні…ні, то…то, чи…чи та ін.: Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому (О. Довженко);

в) з’єднаними протиставними сполучниками а, але, проте, однак, зате, та (=але), так, хоч: Ніч була хоч і зоряна, та темна (П. Мирний);

г) з’єднаними парними сполучниками як – так, не тільки – а й, не так – як, хоч – але та ін.: Хоч і піщана земля, але родюча.

К о м а н е с т а в и т ь с я між двома однорідними членами речення, якщо вони з’єднані:

а) одиничними єднальними та розділовими сполучниками і, та (і), або, чи: Розіп’ята тобою і зранена, Все винесу, окрім розлуки (А. Листопад);

б) повторюваними сполучниками і…і, ні…ні й становлять тісну смислову єдність або є фразеологізмами (ні слуху ні духу, і так і сяк, ні живий ні мертвий тощо): Працьовитим людям завжди і шана і хвала;

в) попарно. Тоді кома ставиться не перед сполучником, а між парами: Були ревнощі і муки, докори і вірші (З газ.).

При однорідних членах речення може стояти узагальнююче слово – назва, яка є загальною стосовно предметів, дій, ознак, явищ, позначених однорідними членами. Узагальнюючі слова найчастіше виражаються займенниками або прислівниками, проте вони можуть передаватись іменниками, прикметниками, числівниками, дієсловами: Все повторялось: і краса, й потворність (Л. Костенко).

Узагальнююче слово може стояти:

а) перед однорідними членами. Тоді після нього ставиться двокрапка, рідше – тире: Салютувала їм уся земля: Дорога, річка, верби, степ, узвишшя… (В. Женченко). Якщо після однорідних членів речення продовжується, то після них ставиться тире: Галина була поруч – і йому всміхалося все: і сонце, і ковила, і розмаїті квіти, якими був вкритий степ, і гаї, і озера, і струмки, і річки – геть чисто все, на що падав його зір… (В. Кулаковський);

б) після однорідних членів. У такому випадку перед узагальнюючим словом ставиться тире: Дим, дощ, мороз і сварлива жінка – то найбільше нещастя в хаті (Нар. тв.).