14.1. Улаштування гідроізоляційних покриттів

Технологія влаштування гідроізоляції залежить насамперед від виду поверхні, яку захищають від води, а також від виду використовуваних гідроізоляційних матеріалів.

Уci операції з улаштування гідроіз6ляції поділяють на три основні групи: підготовку поверхні, яку ізолюють, приготування ізоляційних матеріалів i влаштування гідроізоляції.

До нанесення гідроізоляційних покриттів треба поставити анкери, витяжки, труби, ліквідувати нерівності, гocтpi кути на поверхні, надавши їм овальної форми. іноді поверхні з цегли та каменю вирівнюють штукатуркою, яку слід теж зробити елементом гідрозахисту (з гідрофобними добавками). Після вирівнювання поверхонь їх очищають від пилу та сміття.

Фарбувальну гідроізоляцію у вигляді 6ітумних гарячих та холодних мастик, а також мастик на основі синтетичних смол улаштовують механізовано не менше ніж у два шари 2 мм завтовшки кожний. Наступні шари наносять лише після висихання попереднього шару.

Штукатурна гідроізоляція буває двох видів: цементно-піщана та асфальтова.

Цементно-піщані розчини отримують змішуванням портландцементу (без усадкового чи розширеного), піску, води i гідрофобних або пластифікувальних добавок (глина, рідке скло, синтетичний каучук).

Розчин наносять за допомогою розчинонасоса шарами 8 мм загальною товщиною не більше ніж 25 мм або торкрет-установкою.

Останнім часом все частіше для гідроізоляції використовують матеріали виробництва з інших країн (осмосіл, фторосіл, космосіл, церезит)

Асфальтову гідроізоляцію роблять з гарячих асфальтових мастик i розчинів 160...180°С), а також холодних емульс1йних паст i мастик.

Гарячі й холодні суміші наносять за допомогою розчинонасосів або асфальтометів.

Гарячі мастики наносять шарами 5...7 мм завтовшки знизу вгору i зліва направо загальною товщиною всього покриття 20 мм.

Холодні емульсійні мастики i пасти наносять шарами 4...5 мм. Загальна товщина цього покриття не повинна перевищувати 20 мм. Найбільш ефективним в використання холодних 6ітумних емульсійних паст i мастик.

Литу гідроізоляцію влаштовують розливанням по поверхні або заливанням у проміжки між поверхнею, яку ізолюють, i захисною стінкою гарячого асфальтового розчину чи мастики. Товщина шару мастики (розчину) для горизонтальних поверхонь - до 40 мм, для вертикальних - до 60 мм (залежно від гідростатичного тиску). За потребою горизонтальні й вертикальні гідроізоляційні покриття захищають шаром цементно-піщаного розчину.

Обклеювала гідроізоляція - це суцільний водонепроникний килим, створений наклеюванням на поверхню кількох шарів рулонних гідроізоляційних матеріалів - гідроізолу, ізолу, бризолу, склоруберойду, фольгоізолу. Накладають ці матеріали на гарячих 6ітумних та бітумно-гумових мастиках, а також бітумно-полімерних сплавах.

Для обклеювальної гідроізоляції використовують також листові матеріали з полівінілхлориду, вініпласту, поліізобутилену, плівки з поліетилену, поліаміду i фторопласту.

Вертикальні поверхні обклеюють ярусами 1,5 м заввишки. Мастику наносять механізовано, а якщо обсяги робіт невеликі - вручну. Полотнища приклеюють знизу вгору, перекриваючи кожний попередній шар наступним не менше ніж на 100 мм у поздовжніх i на 150...200 мм у поперечних стиках. Спочатку на поверхню, яку ізолюють, наносять мастику, потім розгортають рулонний матеріал, вирівнюють його від середини до країв. Мастику наносять також i по краях полотнищ.

Горизонтальні поверхні обклеюють так само, як i рулонні покрівлі.

Гідроізоляцію вертикальних поверхонь листами можна виконувати без наклеювання їх, забезпечуючи їхнє кріплення до поверхні монтажними в'язями.

Полімерні листи і плівки наклеюють бітумно-полімерними сплавами, а при невеликих обсягах робіт - мастикою.

Монтажна гідроізоляція - це суцільне водонепроникне покриття із сталевих, пластмасових i склопластикових листів, а також iз полімербетонних плит i блоків. Такий гідрозахист дорогий, його використання потребує техніко-економічного обґрунтування.

Засипну гідроізоляцію влаштовують з використанням глин, гідрофобних порошків та пісків.

Для того щоб зробити гідроізоляцію фундаментів у вигляді глиняного замка, суху глину укладають шарами 10 см завтовшки й утрамбовують. Засипання з гідрофобних порошків та пicку використовують як проти капілярну гідроізоляцію підземних частин будинків та споруд i підвалів, як теплогідроізоляцію тру6опроводів.

Просочувальну гідроізоляцію влаштовують насиченням виробів з бетону (труб, паль, колон), кераміки (цегли, труб, блоків), азбестоцементу (листів i труб), а також із природного пористого каменю (вапняку, черепашнику, туфу) просочувальними матеріалами (бітумом, пеком, рідким склом, полімерними смолами). Максимальне насичення матеріалів відбувається в автоклавах та спеціальних ваннах.

Особливості влаштування гідроізоляції в зимових умовах. Якщо температура природного середовища нижче ніж 5°С, забороняється влаштовувати штукатурну, фарбувальну, обклеювальну гідроізоляції. У крайніх випадках роботи виконують у тепляках. Монтажну гідроізоляцію монтують, якщо температура не нижче ніж -20°С.

Температура гарячих асфальтових мастик та розчинів при нанесенні на поверхню, що ізолюється, має бути не нижче ніж 180°С, а температура глини - не нижче ніж 15°С.