1.2 Українська мова у сучасному світі

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства мові надано статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Звичайно, це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови.

Зараз гостро постає проблема звикнення до рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов'їній нашій мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова. Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового.

Сьогодні дуже часто перед нами постає мовне питання. Мовне питання є важливою складовою ширшої проблеми – проблеми української ідентичності, позаяк багато хто вважає мову підґрунтям цієї ідентичності. Існує багато проблем, які погіршують становище української мови. Починаючи з сивої давнини українська мова зазнавала багато придушень та заборон на шляху. Головною проблемою української мови був лінгвоцид. Лінгвоцид (мововбивство) - це свідоме, цілеспрямоване нищення мови як головної ознаки етносу, народності, нації. Лінгвоцит щодо української мови має довгу історію, сторінки якої рясніють підступом, погордою, нахабством, лицемірством поневолювачів та щедро политі сльозами і кров’ю нашого народу.

У сьогоденному суспільстві дуже гостро постає питання екології мови. Українська мова зазнає численних видозмін у вигляді русифікації, ”суржику” тощо.

Проте поряд із цим українська мова має всі перспективи для популяризації та збагачення. Мовна сфера зараз пов’язана з багатьма процесами у нашій державі, як політичними, так і культурними. Мова української нації набирає все більшого визнання та престижу.

1.3 Роль української мови в морально-етичному та мовному вихованні нового покоління. Престиж мови.

Українська мова сьогодні – не лише засіб спілкування одного з численних слов'янських народів. Через неї відбувається важливий процес само ідентифікації українців. Громадяни України доходять усвідомлення сучасного змісту поняття «національна держава». Мовна особистість – це той носій мови, який володіє не лише сумою лінгвістичних знань чи репродукує мовну діяльність, а й навичками активної праці зі словом, розуміє, що «мова – душа нашої національності» (І. Огієнко), етична цінність, засіб досягнення гармонії раціонального і естетичного.

Існують такі етапи мовного виховання;

• формування системи необхідних для повсякденного вживання мовних знань, умінь і навичок, мінімального активного словника;

• поглиблення практичних і теоретичних знань про мову як упорядковану систему;

• оволодіння мовою на тому рівні, який дає змогу повністю висловити власні думки і почуття;

• засвоєння правил етики й естетики мовлення.

Людина, пізнаючи мову свого народу, прилучається до джерел неповторної духовної нації, з часом стає її носієм і навіть творцем. Це право і обов’язок кожного, і водночас ─ надійний показник реального, а не лише декларованого патріотизму. Не можна вважати патріотом того, хто для вигоди чи внаслідок невігластва ігнорує мову і культуру своєї нації.

Мова відіграє значну роль в моральному та етичному вихованні народу, а в першу чергу нового покоління. Мова несе в собі тут виховну функцію, яка і формує духовність молоді. Мова стає засобом вираження власних думок та поглядів, сприяє естетичному та культурницькому росту людини.

Кожна людина ─ це цілий неповторний світ, сфокусований у її свідомості, у сферах інтелекту, емоцій, волі. Але цей світ прихований від інших людей, і тільки мова дає можливість розкрити його для інших. Мова згуртовує народ, робить його одним неподільним цілим. Вона поєднує людей більше, ніж класова, релігійно-конфесійна тощо приналежність, більше ніж історія нації, а іноді навіть більше, ніж етнічне походження. Мова є неповторною картиною світу, яка збагачує народність емоційністю та експресивно виражає всі особливості життя.

Мова є засобом пізнання світу. Пізнаючи мову, ми пізнаємо світ, навколишнє середовище, але в межах свого народу, його свідомості, психіки тощо. Українська мова дає нам можливість пізнати світ очима українця, українського народу, російська – російського, німецька – німецького і так далі. Мова формує наш розум і духовність. Український фольклор, художня література, театр, пісня, втілені у словесній формі, розкривають перед людиною світ краси. У живому мовленні кожна мова виконує, в основному, функцію спілкування, у художньому творі вона служить засобом образного відтворення дійсності. Це теж своєрідний акт спілкування майстра слова з читачем або слухачем.

Говорячи про мовне виховання, ми маємо на увазі не тільки формування мовленнєвих умінь і навичок, а ще й такий дуже важливий його аспект, як виховання особистості через мову. Саме такий ідеологічний зміст передбачають усі засади мовного виховання.

Престиж мови ─ це її авторитет у міжнаціональному спілкуванні. Він залежить від багатьох чинників, домінуючим серед яких є інформативність мови, тобто застосування її як носія найновішої та найважливішої інформації. Про повільне, але неухильне зростання престижу української мови у наші дні свідчать кількість кафедр та центрів українознавства, які з’являються в багатьох країнах світу. Цей процес набиратиме на силі із утвердження м міжнародного авторитету української національної держави, розвитком економіки, науки, культури українського народу. Престиж мови залежить не від неї самої, а від її носіїв. На жаль, не всі українці усвідомлюють це. Тому українська мова в нашій державі стане престижною тоді, коли ми не будемо її соромитися, коли оволодіємо усім багатством її, навчимося гарно, виразно, правильно говорити по-українськи і будемо пишатися, що ми, українці, маємо таку чудову мову. А неукраїнці будуть відчувати задоволення від того, що володіють цією мовою, будуть шанувати її і тих, хто її створив. Але насправді бажане ще досить далеко від реального...