1. 7. Срок реализации проекта:

– период времени (с указанием конкретных месяцев), в течение которого реализуется проект;

– при подготовке проекта, авторы должны задуматься: удастся ли достичь цели за этот срок.

1. 8. Основные этапы реализации проекта (содержание проекта):

– временные рамки выполнения основных частей проекта;

– необходимо учитывать:

а) особенности людей, которые отвечают за реализацию определенной части проекта;

б) особенности целевой аудитории (режим обучения, каникулы, экзаменационные сессии и т.п.);

в) сезон и время проведения основных мероприятий, сочетание видов деятельности и погоды;

г) при разработке этапов (если этого не выделено в отдельное требование донорской организации) предусматривать подготовку и оценку проекта.

Этап	Период	Основные мероприятия	Ответственный

1. 9. Перечень организаций, которые принимают участие в реализации проекта:

– партнеры среди органов государственной власти;

– партнеры среди негосударственных организаций;

– партнеры среди бизнес-структур;

– партнеры среди СМИ, в том числе интернет-ресурсы.

1.10. Бюджет проекта:

– предусматривает частичное привлечение ресурсов самих авторов проекта;

– средства, которые вкладывает организация, как правило, составляют 10-50% от общей суммы бюджета;

– для того, чтобы детально спланировать статьи расходов, нужно подробно рассмотреть «Этапы реализации проекта» и обсуждая каждый этап, продумать, на что именно понадобятся средства донора, какие из собственных ресурсов можно будет привлечь;

– постарайтесь также показать вклад организации не только в виде денег, но и в виде привлечения волонтеров или специалистов к бесплатному участию в проведении мероприятий проекта;

– закладывая суммы денег в статьи расходов, предусматривайте уровень инфляции (то есть добавляйте немного больше денег), особенно если реализация проекта планируется через полгода или позже.

Тема 4. Тренинг как инновационная форма работы с разными категориями клиентов.

ПАССИВНЫЕ, АКТИВНЫЕ И ИНТЕРАКТИВНЫЕ МЕТОДИКИ В РАБОТЕ С ГРУППОЙ.

ПОНЯТИЕ И СТРУКТУРА СОЦИАЛЬНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКОГО ТРЕНИНГА.

МЕТОДИ РОБОТИ ПІД ЧАС ТРЕНІНГУ

ПАССИВНЫЕ, АКТИВНЫЕ И ИНТЕРАКТИВНЫЕ МЕТОДИКИ В РАБОТЕ С ГРУППОЙ.

Пасивні методики (П)

Учень виступає в ролі об'єкту навчання, він повинен засвоїти і відтворити матеріал, який передається йому викладачем (ведучим) – джерелом знань. Наприклад, це відбувається при використанні лекції-монологу (одностороння передача інформації від викладача до учня), читанні, презентації. Учні при цьому не співпрацюють один з одним і не виконують яких-небудь проблемних завдань, а просто слухають підготовлений для них матеріал.

Активні методики (А)

Учень більшою мірою стає суб'єктом навчання, вступає в діалог з викладачем (ведучим), виконує творчі, проблемні завдання. Тут вже з'являється взаємний зв'язок – питання від учня до вчителя, питання до учня, що розвивають творче мислення. Таким чином учні встановлюють індивідуальний контакт з викладачем, але не з іншими членами групи.

Інтерактивні методики (І) = засновані на взаємодії

Інтерактивні методики передбачають спільне навчання (навчання в співпраці): і учні, і викладач є суб'єктами навчання. Викладач виступає лише в ролі більш досвідченого організатора процесу навчання. Всі учасники освітнього процесу при цьому взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, спільно вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії членів групи і свою власну поведінку.

Інтерактивні методики дозволяють задіювати не лише свідомість людини, але й її почуття, емоції, вольові якості, тобто включають в процес навчання «цілісну людину». Це дозволяє збільшити відсоток засвоєння матеріалу.

Людина засвоює інформацію швидше, якщо навчання проходить інтерактивно, коли вона має можливість одночасно із здобуттям інформації обговорювати неясні моменти, ставити питання і тут же закріплювати отримані знання, формувати навички поведінки. Такий підхід залучає учасників до процесу, і сам процес навчання стає легше і цікавіше.

Важливість використання інтерактивних методик підкреслюється наявністю психологічної закономірності – "знання – ставлення – зміна поведінки".

Тобто, для того, щоб людина змінила свою поведінку – в більшості випадків недостатньо просто дати їй інформацію.

Деякі люди, проводячи захід, думають що досить дати інформацію про здоровий спосіб життя, види здоров'я, і учень відразу ж задумається і змінить на краще свою поведіку (почне робити ранкову зарядку, харчуватися збалансовано, читати книжки або регулярно митиме руки і тому подібне). Це помилкова думка. Звичайно, комусь досить просто почитати інформацію в книзі, і це призведе до зміни поведінки, але в більшості випадків необхідно враховувати цей ланцюжок: здобуття інформації (знання) – формування почуттів, емоцій по відношенню до того, про що говоримо (ставлення) – побудова поведінки відповідно до того, як до цього ставишся (зміна поведінки). Тобто, навіть у випадку отримання інформації з книги, вона якимось чином зачіпає внутрішній світ та емоції людини, що призводить до формування певного відношення та зміни поведінки. Хоча для роботи з підлітками і молоддю ефективніше використовувати групові методи.

ПОНЯТИЕ И СТРУКТУРА СОЦИАЛЬНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКОГО ТРЕНИНГА.

В соціальній роботі з молоддю тренінг можна застосовувати: соціальній профілактиці (профілактика соціальне небезпечних явищ), реабілітації (групова терапія), обслуговуванні (робота направлена на вирішення проблем у процесі життєдіяльності), супроводі (робота по подоланню життєвих труднощів та збереженню соціального статусу молодої людини), з дітьми та молоддю, з сім'ями та групами незнайомих людей, військовослужбовцями та призовниками, з функціонально неспроможними людьми (інваліди), і т.п.

Тренинг – (от англ. to train – учить, тренировать) – это форма организации учебного процесса, предназначенная для предоставления знаний, развития или усовершенствования имеющихся навыков, формирования отношения к изучаемому вопросу с целью изменения поведения.

В основе тренинга лежит межличностное взаимодействие и обмен информации и опытом всех участников.

Элементы и тренинговые занятия, представленные в этой книге носят социально-просветительский характер, их основная цель – это предоставление участникам и осознание ими информации, касающейся актуальной социально значимой темы здоровья.

Элементы тренинга:

ЦЕЛЬ – ожидаемый результат, который планирует достичь аедущий тренинга в конце занятия. Цель социально-просветительского тренинга по вопросам здоровья является повышение уровня информированности об определенных аспектах здорового образа жизни, формирование положительного отношения участников к тому или иному виду здоровья, позитивной мотивации на изменение своего поведения в сторону выбора здорового образа жизни.

УАСТНИКИ – целевая группа, на которую рассчитан тренинг. От возраста, пола, социального статуса, уровня знаний и других характеристик целевой группы зависит цель и готовится содержание тренинга. В соответствии с особенностями участников подбираются методы и упражнения тренинга.

СОДЕРЖАНИЕ – основные упражнения тренинга в зависимости от цели и целевой группы. Упражнения должны предполагать не только информирование участников, но и формирование у них определенных навыков, а также служить площадкой для обмена опытом и межличностного общения в группе.

МЕТОДЫ – нашем случае, метод обучения – это ограниченный рамочными условиями способ реализации цели тренинга через работу тренера и участников.

РАМОЧНЫЕ УСЛОВИЯ – организационные вопросы и детали, которые необходимо учесть перед проведением тренинга: состояние и температура воздуха помещения, в котором проводится тренинг, обеспеченность всеми необходимыми материалами для проведения тренинга, оргтехника, канцелярские товары, время и продолжительность тренинга, и т.п.

Рамочные условия должны быть подходящими для целевой аудитории, так как существенно влияют на эффективность работы.

ТРЕНЕР – человек, который проводит тренинг, ведущий. От личностых качеств и степени подготовленности тренера зависит успех тренинга и дальнейшего поведение участников.

Функции тренера сводятся к тонкой наставнической, организаторской и и консультирующей работе, задача которой - помочь организовать процесс профессионального общения для участников. Как организатор он руководит процессом тренинга. Как преподаватель он предоставляет информацию и обеспечивает обратную связь с участниками для лучшего усвоения материала. Как наставник помогает раскрыть способности, систематизировать знания, сформировать навыки, поделиться мнением. Как консултант он предлагает участникам способы познания и обработки информации. Для успешной работы тренеру необходимо научиться объединять все функции.