
- •Тема 1 - 1 Предмет та завдання курсу
- •2. Зміст поняття культура. Структура, функції та основні форми культури.
- •3. Культурогенез і його сутність
- •4. Первісна культура
- •2 Тема 1.Співвідношення понять культура і цивілізація
- •2.Основні типи цивілізацій в історії людства
- •3.Давньосхідні цивілізації (Стародавні Китай, Індія,Межиріччя,Єгипет)
- •4.Тенденції взаємодії культури і цивілізації на сучасному етапі
- •2.Основні етапи розвитку та характкрні риси давньогрецької культури.
- •3.Культура стародавнього риму.
- •4.Культура середньовіччя та доби відродження.
- •5.Початкові етапи культури нового часу та епохи просвітництва.
- •6.Культурна ситуація новітньої та постмодерної доби.
- •2. Культура Київської Русі
- •3.Культурні традиції українського ренесансу (15-16ст.).
- •2. Українська духовна культура в період Відродження та Реформації хіv – хvі ст. Як складова загальноєвропейських культурних процесів.
- •2.1. Розвиток освіти. Українські гуманісти.
- •2.2. Діяльність братств та культурно-освітніх осередків.
- •2.3. Полемічна література.
- •3.Архітектура та образотворче мистецтво, музична культура України періоду Відродження.
- •4. Феномен козацької культури
- •4.Духовна культура українського народу в 17-18 ст.
- •1. Особливості культури України напр. XviIст.
- •2. Розвиток культури в xviiі ст.
- •5. (19 Століття) Національно-культурне відродження
- •6. Духовна культура україни в умовах нової соціальної реальності
3.Культура стародавнього риму.
Епоху Еллади змінила епоха Риму з його розважливим інтелектом, упорядкованістю та дисципліною.
Періодизація культурного розвитку Риму збігається із загальноісторичною. Фундаментом давньоримської культури була етруська культура —VIII—II ст. до н. е. Римська історія веде початок з Царського періоду Стародавнього Риму —VIII—VI ст. до н. е. Потім йде Республіканський період —V—І ст. до н.е. і Імператорський — І—V ст. н.е.
У еллінів та римлян було своє історичне покликання — вони доповнювали одне одного. Класична простота, велич і серйозність роблять неповторною портретну пластику того часу. В 75 р., під час правління імператора Веспасіана, було закладено і за часів імператора Тіта Андроніка, у 80 р., закінчено амфітеатр Флавіїв — видатну пам'ятку Римської Імперії. Його ще називають Колізеєм (від лат. colos-seus — величезний). Виправдовуючи свою назву, амфітеатр приголомшує розмірами. Його еліптична форма має вісь 54/86 м завдовжки, довжина загальних осей будинку — 156 та 188 м, висоту зовнішнього муру — 48,5 м. Виставу одночасно дивилися близько 50 тис. глядачів, які могли швидко заповнювати і звільняти місця крізь 80 проходів.Масове будівництво у Римі відбувається при імператорі Адріані (II ст.до н. е.), його головний архітектор грек Аполлодор з Дамаска був творцем Пантеону.Пантеон — це храм усіх богів, покровителів імператорського дому, що прославляв мрію про об'єднання імперії, що збирала під римським пануванням багато різних національностей, вірувань та культур. Велич, осяяна з середини яскравим світлом, — ось, мабуть, ідея, втілена в архітектурі цього храму. Пантеон — найвизначніший за розмірами римський банний храм. Діаметр круглої будівлі — 43,5 м — дорівнює його висоті. Пантеон — це храм світла, яке струмиться з 9-метрового отвору в куполі. Внутрішній величний простір сприймається як частка Всесвіту.Ще одним, типово римським твором є тріумфальна колона. Це подоба сили й мужності. Найгарнішою колоною, безперечно, вважають колону імператораТраяна. Однією з найпопулярніших громадських будівель були терми — лазні. У Римі їх було близько тисячі. Терми будували за часів Нерона, Тіта Андроніка, Т'раяна. Найбільш відомі з них звели у 211—216 pp. Це терми Каракалли.
У другій половині II ст. н. е. починають з'являтися негативні тенденції. Це епоха переоцінки цінностей, посилення східних впливів, визріваючого містицизму, нових романтичних настроїв, що провіщають кризу римської великодержавної гордині. «Час людського життя — мить, — писав імператор і філософ стоїк Марк Аврелій, — його суттєвість — вічна течія; відчуття туманні; побудова всього тіла — тлінна; душа — нестійка; доля — загадкова; слава — невірогідна».У портреті техніка спрощена до крайності, риси обличчя зображують грубими лініями із відмовою від деталей. Новий стиль — це монументальна виразність. Відчувається вплив варварської периферії імперії. Значні зміни в скульптурі пізнього Риму відображають початок загальної кризи античного мистецтва. На рельєфах саркофагів III ст. композиції багатофігурних сцен часом складні, як ребус, їх слід довго розглядати, щоб зрозуміти сюжет.