Тема 1 - 1 Предмет та завдання курсу

Предметом культурології є сукупність питань походження, функціонування і розвитку культури як специфічно людського способу життя, відмінного від світу живої природи.

При такому розумінні предмета культурології основними її завданнями є:

-найбільш глибоке, повне і цілісне пояснення культури, її

сутності, змісту, ознак і функцій;

-вивчення генезису (походження і розвитку) культури в цілому, а також окремих явищ та процесів у культурі;

-визначення місця і ролі людини в культурних процесах;

-розробка категоріального апарату, методів і засобів вивчення культури;

-взаємодія з іншими науками, що вивчають культуру;

-вивчення відомостей про культуру, що прийшли з мистецтва, філософії, релігії і інших областей, пов'язаних з ненауковим пізнанням культури;

-дослідження розвитку окремих культур.

2. Зміст поняття культура. Структура, функції та основні форми культури.

Сьогодні прийнято поділяти культуру по її носію. Залежно від цього цілком правомірно, передусім, виділяти світову і національну культуру.

1. Світова культура - це синтез кращих досягнень усіх національних культур різних народів, що населяють нашу планету.

2. Національна культура в свою чергу виступає синтезом культур різних соціальних верств і груп відповідного суспільства (тобто субетносів, наприклад, козаків, молоді тощоДалі відповідно до конкретними носіями виділяються також 3 культури соціальних спільнот (класова - дворянська, міська, сільська, професійна, молодіжна), сім'ї, окремої людини. Все це структура культури з її носію. Крім цього культура ділиться на певні види і пологи. Звідси виділяється матеріальна культура і духовна. Однак треба мати на увазі, що їх підрозділ часто буває умовним, оскільки в реальному житті вони тісно взаємопов'язані і взаємопроникають один в одного.

В матеріальну культуру входять:

1. культура праці та матеріального виробництва; 2. культура побуту;

3. культура топосу, тобто місця проживання (житло, будинки, села, міста);

4. культура ставлення до власного тіла; 5. фізична культура.

Духовна культура виступає багатошаровим утворенням і виключає в себе:

1. пізнавальну (інтелектуальну) культуру; 2. моральну; 3. художню; 4. правову;

5. педагогічну; 6. релігійну;

функції культурології

Функції культурології можна об'єднати в кілька основних груп по реалізованим задачам:

пізнавальна функція - вивчення і розуміння сутності та ролі культури в житті суспільства, се структури і функцій, її типологізації, диференціації на галузі, види і форми, людинотворчий призначення культури;

концептуально-описова функція - розробка теоретичних систем, понять і категорій, що дозволяють скласти цілісну картину становлення і розвитку культури, і формулювання правил опису, що відображають особливості розгортання соціокультурних процесів;

оцінна функція - здійснення адекватної оцінки впливу цілісного феномена культури, її різних типів, галузей, видів і форм на формування соціальних і духовних якостей особистості, соціальної спільності, суспільства в цілому;

пояснює функція - наукове пояснення особливостей культурних комплексів, явищ і подій, механізмів функціонування агентів та інститутів культури, їх соціалізується впливу на формування особистості на основі наукового осмислення виявлених фактів, тенденцій і закономірностей розвитку соціокультурних процесів;

світоглядна функція - реалізація суспільно-політичних ідеалів в розробці фундаментальних і прикладних проблем розвитку культури, регулюючого впливу її цінностей і норм на поведінку особистості і соціальних спільнот;

освітня (навчальна) функція - розповсюдження культурологічних знань і оцінок, що допомагає студентам, спеціалістам, а також тим, хто цікавиться проблемами культури, дізнатися особливості цього соціального феномена, його роль у розвитку людини і суспільства. Предмет культурології, її завдання, цілі та функції визначають загальні контури культурології як науки. Кожен з них в свою чергу вимагає поглибленого вивчення. У межах одного суспільства існують різні форми культури. Залежно від того, хто створює культуру, і який її рівень, соціологи розрізняють три форми культури: елітарну, народну і масову.

Елітарна культура — створюється привілейованою частиною суспільства або, на її замовлення, — професійними творцями. До неї можуть належати: серйозна музика (Альфред Шнітке, Софія Губайдулліна); концептуальний живопис (Джеймс Поллок, Пабло Пікассо), скульптура (Олександр Архипенко, Девід Мур) чи театр (Ежен Іонеско), високоінтелектуальна література (Марсель Пруст, Джеймс Джойс) та ін.

Народна культура (фольклор) — створюється анонімними творцями, які не мають фахової підготовки. Вона є аматорською (не за рівнем, а за походженням) і колективною. Вона включає міфи, легенди, пісні, танці, казки тощо. Фольклор чітко локалізований, тобто пов’язаний з традиціями певної місцевості.

Масова культура створюється професійними творцями і поширюється за допомогою електронних пристроїв (радіо, телебачення, магнітофони, комп’ютери тощо); коли велика кількість людей стала отримувати ідентичну інформацію, із порівняно невеликої кількості джерел. Час появи масової культури — приблизно середина XX ст.