Адміністративна структура соціальних служб:

• районні центри обслуговування;

• міські центри обслуговування;

• районні у містах центри обслуговування;

• селищні центри обслуговування;

• сільські центри обслуговування.

Усі служби скеровані на допомогу людині, вони є державними, мають свої положення та керуються Законом України та Конституцією.

Кожна людина обслуговується соціальними службами, їй надають різносторонню допомогу, від інформаційної до фінансової.

2. Мережа організацій, причетних до розв'язання соціальних проблем в Україні.

Останніми роками в Україні почали створюватися благодійні і приватні соціальні служби, однак державні заклади соціального обслуговування є вагомим чинником соціального захисту вразливих груп населення, найширшою сферою застосування знань і навичок соціальних працівників. Ці різноманітні організації, що переймаються соціальними проблемами, класифікують за різними критеріями:

За масштабом діяльності розрізняють:

• міжнародні організації (Дитячий фонд ООН, міжнародна організація праці, Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД та ін.), діяльність яких поширюється на міжнародний простір;

• загальнодержавні організації (Міністерство праці та соціальної політики України, Державний центр соціальних служб для молоді, Всеукраїнська Мережа людей, які живуть з ВІЛ, Союз інвалідів України тощо);

• регіональні організації (районний центр зайнятості населення, міське управління праці та соціального захисту, громадські та благодійні організації, які надають соціальні послуги та зареєстровані на обласному, міському, районному рівнях).

З огляду на організаційний рівень діяльності організації, органи, інституції, які формують соціальну політику держави, здійснюють соціальну роботу, відповідно до їх повноважень і функціональних обов'язків можуть належати до одного з таких п'яти рівнів:

1. Формування соціальної політики держави, планування соціальних програм. Своїми рішеннями, нормативними актами вони окреслюють межі, в яких функціонують соціальні служби. До них належать:

• Верховна Рада України (виконує законодавчу функцію, визначає засади політики, затверджує загальнонаціональні програми, в т. ч. соціального, економічного, культурного розвитку, затверджує державний бюджет, виконує функцію контролю за дотриманням Конституції та законів України, прав і свобод людини та громадянина);

• місцеві ради (визначають економічний, соціальний, культурний розвиток відповідної адміністративно-територіальної одиниці, встановлюють місцеві податки і збори, затверджують місцеві бюджети);

• Кабінет Міністрів України (організовує реалізацію державної політики, виконання Конституції і законів України, розробляє і забезпечує здійснення загальнодержавних програм, у т. ч. соціального, економічного розвитку, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади).

2. Забезпечення реалізації політики у певній галузі, сфері або при виконанні особливих повноважень. Суб'єкти соціальної роботи, які належать до цього рівня, мають своїм обов'язком створення організаційних механізмів реалізації соціальної політики, здійснення відповідних виконавчо-розпорядчих функцій. Такими суб'єктами є:

• міністерства (центральні органи виконавчої влади, які реалізують політику у відповідній галузі, беруть участь у підготовці проектів державних програм економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, затверджують галузеві стандарти, норми та нормативи, виконують у межах визначених законодавством повноважень функції управління майном підприємств, які належать до сфери їх управління;

• державні комітети (центральні органи виконавчої влади, які вносять пропозиції щодо формування державної політики і забезпечують її реалізацію у відповідній сфері діяльності, сприяють іншим органам виконавчої влади у здійсненні їхніх повноважень);

• центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом (мають особливі завдання і повноваження, наприклад Державний департамент України з питань виконання покарань).

3. Реалізація політики стосовно подолання певної проблеми або поліпшення соціального буття конкретної групи населення. Обов'язком суб'єктів цього рівня (Державна служба зайнятості, Державний центр соціальних служб для молоді) є створення системи соціальних служб, методичне забезпечення, управління діяльністю. Вони працюють з масштабними проблемами, а не окремим випадком.

4. Служби, які працюють безпосередньо з клієнтами (центри соціальних служб для молоді, лікарні, територіальні центри обслуговування пенсіонерів, самостійних непрацездатних громадян та ін.).

5. Служби, які мають справу з проблемою як індивідуальною потребою. На цьому рівні працюють інформаційні, консультативні служби, відділи, які з'ясовують сутність проблеми, спрямовують клієнтів до відповідних служб або спеціалістів.

Оскільки за вирішення конкретних соціальних проблем відповідають урядові структури, схема соціальних служб може бути подана і як відомча мережа. Чимало місцевих організацій мають подвійне підпорядкування. Наприклад, районні відділи праці та соціального захисту населення або центри соціальних служб для молоді є частиною відповідної відомчої структури, послуговуються її нормативами, стандартами, відомчими інструкціями та іншим методичним забезпеченням. Водночас вони підпорядковані районній державній адміністрації. Фінансують їх переважно за рахунок місцевого бюджету, який ухвалюють відповідні місцеві ради.

У підпорядкуванні місцевих держадміністрацій перебувають органи опіки і піклування, кімнати тимчасового перебування неповнолітніх, служба у справах неповнолітніх, у т. ч. соціальні притулки для них.

Основні терміни:

соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, соціально-педагогічних, освітніх, соціально-медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремих отримувачів соціальних послуг з метою поліпшення їх становища або відновлення їх нормальної життєдіяльності;

отримувачі соціальних послуг - фізичні особи, які перебувають на території України і тимчасово опинилися або постійно перебувають у складних життєвих обставинах, потребують соціальної адаптації чи соціальної реабілітації або підлягають соціальній реабілітації;

складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи і наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, безпритульність, безробітність, малозабезпеченість, хвороба, немічність, тимчасова або постійна непрацездатність; наслідки стихійного лиха або катастрофи, нещасних випадків, терористичних актів, військових дій, жорстокого поводження, домашнього або інших видів насильства; вади фізичного або психічного розвитку; психологічний або психічний розлад, тощо);

цільові соціальні групи - групи отримувачів соціальних послуг, які об’єднані спільною соціальною, демографічною чи іншою ознакою або стикаються з однотипними проблемами та потребують однотипних соціальних послуг;

соціальна адаптація - система освітніх, соціально-педагогічних, психологічних та соціальних заходів, спрямованих на надання особам із особливим цивільним чи соціальним статусом допомоги у залученні до соціального життя (особи, які позбавлені піклування рідних чи близьких, а зокрема сироти та діти, від яких відмовилися батьки чи які з інших причин опинилися без піклування батьків; випускники шкіл-інтернатів; діти-інваліди; діти з неповних та багатодітних сімей; одинокі батьки; одинокі особи похилого віку тощо);

соціальна реабілітація - система соціально-медичних, соціально-педагогічних, соціально-психологічних та інших заходів, спрямованих на надання особам з порушеннями нормальної життєдіяльності допомоги у відновленні ними порушених функцій організму та способу життя (особи, звільнені з місць позбавлення волі; особи після тривалого лікування чи тривалого перебування у лікувальних закладах; інваліди; наркозалежні та члени їх сімей; хворі на алкоголізм та члени їх сімей; діти з неблагополучних сімей; особи без постійного місця проживання; особи, що зазнали насильства; потерпілі від злочинів тощо);

соціальна реабілітація - система соціально-медичних, соціально-психологічних та інших заходів, спрямованих на надання особам зі стійкими чи постійними змінами функцій організму (невиліковно хворі; інваліди, які не можуть бути залучені до соціального життя; особи з незворотними паталогічними змінами психічного чи фізичного стану тощо) допомоги у задоволенні їх побутових та соціальних потреб;

соціальна робота - діяльність суб’єктів, що надають соціальні послуги, та інших осіб, які залучені до надання соціальних послуг, що спрямована на відновлення та (або) забезпечення нормальної життєдіяльності отримувачів соціальних послуг;

працівник у сфері соціальної роботи - особа, зайнята у сфері надання соціальних послуг на постійній або тимчасовій основі;

соціальний працівник - особа, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги у стаціонарних чи інших закладах або за місцем знаходження отримувачів соціальних послуг відповідно до посадової інструкції чи угоди цивільно-правового характеру;

волонтер у сфері соціальної роботи - фізична особа, яка добровільно провадить волонтерську діяльність, самостійно або за дорученням організації, що здійснює волонтерську діяльність та залучається до соціальної роботи, надання соціальних послуг;

соціальна підтримка - надання одноразової матеріальної (в т.ч. коштів, товарів, робіт, послуг) та іншої допомоги, спрямованої на задоволення потреб, реалізацію прав та інтересів отримувачів соціальних послуг;

соціальна профілактика - діяльність соціальних служб та суб’єктів, що надають соціальні послуги, спрямована на попередження виникнення складних життєвих обставин і запобігання негативного впливу таких обставин на нормальну життєдіяльність отримувачів соціальних послуг та інших осіб;

соціальне обслуговування - регулярна діяльність суб’єктів, що надають соціальні послуги, спрямована на задоволення тимчасових чи постійних потреб отримувачів соціальних послуг;

соціальний супровід – комплекс індивідуально визначених соціальних послуг, спрямованих на відновлення або налагодження нормальної життєдіяльності отримувачів соціальних послуг, що потребують соціальної адаптації чи соціальної реабілітації (особи, звільнені з місць позбавлення волі; сім’ї, члени яких стали жертвами домашнього чи інших видів насильства; сім’ї, уражені ВІЛ/СНІД; сім’ї, члени яких постраждали внаслідок терористичних актів, тощо);

соціальний патронаж - індивідуальний періодичний догляд за престарілими, дітьми, інвалідами (в т.ч. дітьми-інвалідами), хворими на хронічні чи гострі захворювання, невиліковно хворими та іншими особами з особливими потребами (особи з вадами фізичного чи психічного розвитку, психічними розладами, іншими стійкими порушеннями функцій організму), які потребують постійного стороннього догляду;

суб’єкти, що надають соціальні послуги - фізичні та юридичні особи всіх форм власності, що надають соціальні послуги відповідно до цього Закону та іншого законодавства України;

соціальні служби – центральні та (чи) місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, спеціально створені ними органи та установи, які відповідальні за реалізацію державної та (чи) місцевої політики щодо сім’ї, молоді, соціального захисту та соціального забезпечення, а також за організацію надання соціальних послуг на відповідній території;

інноваційні соціальні послуги – окремий, не врегульований цим Законом, вид соціальних послуг, які містять елементи оригінальної розробки, непередбаченої законодавством, і у найкращий спосіб можуть задовольнити потреби окремих отримувачів соціальних послуг;

стандарти соціальних послуг - встановлений державою мінімальний рівень вимог щодо обсягу, змісту та порядку надання соціальних послуг різним цільовим соціальним групам, згідно з яким оцінюється якість соціальних послуг, і який гарантує безпеку для життя і здоров’я отримувачів соціальних послуг.