Лекція 1. Наука, як продуктивна сила суспільства

(Джерело: Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень.

Навч. посібник. К. : Видавничий дім «Слово», 2004. – 240 с.

Конспект: розділ 1, стор. 7-18 «Предмет та сутність науки, як сфери людської діяльності») – зробити конспект (див. графік потижневого планування)

Лекція 2. Поняття науки та її класифікація

План

1. Поняття науки та її функції

2. Завдання науки

3. Класифікація наук

2.1. Поняття науки та її функції

Понятие «наука» имеет несколько основных значений. Во-первых,

под наукой понимается сфера человеческой деятельности, направленной

на выработку и систематизацию новых знаний о природе, обществе, мышлении и познании окружающего мира. Во втором значении наука выступает как результат этой деятельности – система полученных научных знаний.

В-третьих, наука понимается как одна из форм общественного сознания,

социальный институт. В последнем значении она представляет собой

систему взаимосвязей между научными организациями и членами научного

сообщества, а также включает системы научной информации, норм и

ценностей науки.

Непосредственные цели науки – получение знаний об объективном и субъективном мире, постижение объективной истины.

Актуальність дисципліни випливає з ефективності науки і наукової діяльності. За даними західних дослідників 90% всього приросту продуктивності праці відбувається завдяки розвитку науки та освіти.

Розвиток сучасної науки характеризується: по-перше, технологізацією наукового “виробництва”; по-друге, практичною спрямованістю наукових досліджень; по-третє, проникненням науково-технічної інформації та Національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті визначено, що основними чинниками подальшого розвитку освіти є:

-   єдність освіти і науки як умови модернізації освітньої системи;

-   достатній обсяг фінансування науки та підтримка вітчизняних наукових шкіл;

-   фундаменталізація освіти, інтенсифікація наукових досліджень у вищих навчальних закладах;

-   формування змісту освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень;

-   інноваційна освітня діяльність у навчальних закладах усіх типів, рівня акредитації та форми власності;

-   правовий захист освітніх інновацій та результатів науково-педагогічної діяльності як інтелектуальної власності;

-   залучення до наукової діяльності учнівської та студентської обдарованої молоді, педагогічних працівників;

-   поглиблення співпраці і кооперації навчальних закладів і наукових установ, широке залучення вчених НАН України та галузевих академій до навчально-виховного процесу та дослідницької роботи в навчальних закладах;

-   створення науково-інформаційного простору для дітей, молоді і всього активного населення, використання для цього можливостей нових комунікаційно-інформаційних засобів;

-   запровадження цільових програм, що сприяють інтеграції освіти і науки;

-   випереджальний розвиток педагогіки і психології, внесення цих наук до переліку пріоритетних напрямів розвитку науки в Україні.

До речи в ЛНУ імені Тараса Шевченка створено та працюють 5 філіалів НДІ НАН України. Останнім часом ВНЗ України, які відповідають певним критеріям, отримають статус науково – дослідницьких. Зокрема такий статус у нашому місті отримав СНУ імені Володимира Даля.

Виникнення науки як сфери людської діяльності тісно пов´язано зі зростанням інтелекту людей. Ф. Енгельс писав, що спочатку праця, а потім разом з нею і мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський. Праця як діяльність викликана спочатку боротьбою за виживання, а потім - прагненням до комфорту. Це лише одна з рушійних сил прогресу. З іншого боку, коли задоволені перші потреби людини, прокидається друга рушійна сила - цікавість, цікавість до самого себе, співпрацівників, оточуючого середовища, до природи.

Наука - поняття латинського походження і перекладається з цієї мови як знання. Був час, коли цього поняття не існувало, а замість нього використовувався термін «філософія». Тобто терміном філософія позначалися всі знання, що були накопичені людством. Частина цих знань, що мала відношення до пізнання природи, тривалий час називалася натурфілософією, а інша частина знань називалася моральною філософією.

В процесі диференціації науки, а потім і її інтегрції сформувалися окремі природничі, гуманітарні і технічні науки, більш точно визначився і предмет самої філософії. Існують визначення філософії як науки в межах марксизму і позитивізму. Але філософія – це не тільки наука. Вона скоріше є світоглядом, теоретичним відображенням найбільш загальних відношень в системі «людина – світ».

Наука є системою понять про дійсність і має на меті дослі­дження на основі певних методів пізнання об’єктивних законів роз­витку природи, суспільства і мислення, для передбачення і перетво­рення дійсності в інтересах суспільства, людини. Наука - це одно­часно і система знань, і їх духовне виробництво, і практична ді­яльність на їх основі. Наука є складовою частиною культури люд­ства, її питома вага постійно зростає.

Наука виконує такі основні функції:

1) пізнавальну; 2) культурно-світоглядну; 3) функцію безпо­середньої продуктивної сили; 4) прогностичну; 5) функцію духовного пере­творення світу.

Наука має справу з особливим набором об’єктів реальності, які не можна звести до об'єктів повсякденного досвіду. Для опису цих об’єктів, незвичайних з точки зору здорового глузду, наука ви­робила спеціальну мову, понятійний апарат, а для безпосереднього впливу на них наука створила систему спеціальних знарядь (інстру­менти виміру, різні прилади тощо), які дозволяють виявити можли­вий їх стан в умовах, що піддаються контролю суб’єкта.

Наука фор­мує специфічні способи обґрунтування істинності знань: експери­ментальний контроль за одержаним знанням, виведення одних знань з інших, правильність яких вже доведена.

Існує понад ста визначень науки. Їх можна класифікувати на декілька груп: перша з яких розглядає науку як систему знань; друга – як рід або форму діяльності людини; третя – як форму суспільної свідомості; четверта - як всезагальний духовний досвід людства; п’ята - як мистецтво передбачення; шоста – як все те, чим займаються науковці; сьома – як безпосередню виробничу силу. Найбільш суттєвим є визначення науки як організованого виробництва відповідного різновиду знання.

Наука повинна відповідати принципам науковості. Тобто, вона повинна мати чітко визначений предмет, закони, відкрити в його межах, розвинутий категоріальний апарат, специфічні методи дослідження, сформовану теорію, сферу практичного застосування, бути актуальною і інституціованою в певних наукових, суспільних і державних колах, організаціях, установах.

Минуле XX століття ввійшло в історію як століття раціоналізму і розуму.

Біля 500 природничих і 300 гуманітарних наук та породжені ними техніка і технології декларували свою спрямованість на захист інтересів людини в природі та суспільстві. В індустріальному суспільстві відбувається концентрація виробництва і населення, урбанізація, формування системи цінностей, орієнтованих на ефективність, раціональність безвідносно до можливостей природного середовища, тобто за будь-якої ціни. Суспільство, сягнувши надзвичайно високого рівня пізнання і розвитку, створило реальну загрозу своєму існуванню.