5. Духовна культура поліса

У полісах сформувалася і своя система духовних цінностей. Перш за все своєрідне соціально-економічний, політичний і культурний пристрій, сам поліс греки вважали вищою цінністю. На їхню думку, лише в рамках поліса можна існувати не тільки фізично, а й вести повнокровну, справедливу, моральну життя, гідне людини [7]. Складовими частинами поліса як вищої цінності виступали особиста свобода людини, що розуміється як відсутність будь-якої залежності від будь-якої особи чи колективу, право вибору занять і господарської діяльності, право на певне матеріальне забезпечення, в першу чергу на земельну ділянку, але разом з тим і засудження накопичення багатства.  У системі духовних цінностей поліса сформувалося поняття громадянина як вільної особистості, що має сукупністю невід'ємних політичних прав: активна участь у державному управлінні, хоча б у формі обговорення справ на Народних зборах, право і обов'язок захищати свій поліс від ворога. Органічною частиною моральних цінностей громадянина поліса стало глибоке почуття патріотизму по відношенню до свого полісу. Грек був повноправним громадянином лише в своєму маленькому державі. Варто було йому переїхати в сусіднє місто - і він перетворювався на безправного метеки. Ось чому греки дорожили саме своїм полісом. Їх маленький місто-держава був тим світом, в якому грек найбільш повною мірою відчував свою свободу, свій добробут, свою власну особистість.  Висновок

Отже, в грецьких полісах основою всієї соціально-економічної і політичної організації виступав колектив громадян. Крім них в афінському суспільстві перебували метеки, численні раби, які в сукупності складали більше половини всього населення. Однак афінська полісна система спиралася на громадянина і була створена, перш за все, для громадянина.  Античний поліс здавна викликав захоплене ставлення як «ідеальна форма державного життя» з притаманними їй порядком, свободою і справедливістю. Для античності «політичне» - синонім «цивільного». Громадянин («політес») міста-держави - повноправний учасник у вирішенні всіх державних справ як внутрішнього, так і зовнішньополітичного значення.  Описані вище найбільш загальні риси властиві в тій чи іншій мірі кожному полісу, проте серед безлічі грецьких міст-держав можна виділити два основних типи: поліс аграрний, зі слабким розвитком торгівлі і ремесел, великою питомою вагою праці залежних працівників і, як правило, пануванням олігархії . Зразком такого типу є Лакедемон, або Спарта. Інший тип представляв собою суспільство і держава з великою питомою вагою ремісничих виробництв і торговельних операцій, товарно-грошових відносин, впровадженням рабської праці у виробництво і повсякденне життя, активною участю громадян в суспільному і політичному житті, демократичним устроєм. Найбільш яскравим прикладом такого поліса є Афіни.  Грецький поліс став такою формою античного суспільства і держави, в рамках якого були створені сприятливі умови для розвитку економіки, суспільних відносин, політичних установ, блискучою грецької культури, що відкрила одну з найяскравіших сторінок в історії світової цивілізації.  Список використаної літератури

1. Антична цивілізація / під ред. В.Д. Блаватського. М, - 1973.  2. Боннар Андре, «Грецька цивілізація». I-III книги .- Мистецтво, 1992.  3. Вернан Ж.-П. Походження давньогрецької думки. - М., 1988.  4. Винничук Л. Люди, вдачі, звичаї Древньої Греції і Риму. - М., 1988.  5. Гаспаров М. Цікава Греція. - Наука і релігія, 1990-1991.  6. Дмитрієва Н.А., Виноградова Н.О. Мистецтво Стародавнього світу. - М., 1986.  7. Історики Античності. Давня Греція. Стародавній Рим. Т. 1. - М., 1989.  8. Історія стародавнього світу / за ред. І.М. Дьякова, В. Д. Неронова, І.С. Свєнціцький.  9. Історія Стародавнього світу; Короткий курс / Авт.-сост. А Венедиктов. - М.; Дрофа, 1997.  10. Історія стародавньої Греції / під ред. В.І. Кузіціна, М. - 1996.  11. Історія Європи. Т. 1 «Стародавня Європа». - Наука, 1988.  12. Куманецкий К. Історія культури стародавньої Греції та Риму. - М., Вища школа, 1990.  13. Левек П. Елліністичний світ. - М., 1989. 

[1] Історія стародавнього світу / за ред. І.М. Дьякова, В. Д. Неронова, І.С. Свєнціцький. - С. 317. 

[2] Історія Стародавнього світу; Короткий курс / Авт.-сост. А Венедиктов. - М.; Дрофа, 1997. - С. 475. 

[3] Винничук Л. Люди, вдачі, звичаї Древньої Греції і Риму. - М., 1988. - С. 296. 

[4] Історики Античності. Давня Греція. Стародавній Рим. Т. 1. - М., 1989. - С. 274. 

[5] Левек П. Елліністичний світ. - М., 1989. - С. 315. 

[6] Історія стародавньої Греції / під ред. В.І. Кузіціна, М. - 1996. - С. 354. 

[7] Куманецкий К. Історія культури стародавньої Греції та Риму. - М., Вища школа, 1990. - С. 142. 

Додати в блог або на сайт

Афінський поліс і становлення класичної демократії

Ця тема розглядається двома заняттях, у ході мають розглядатися проблеми, пов'язані з формуванням Афинского поліса і Афінської рабовласницькою демократії, визначено основні риси обох феноменів і підтверджено їх взаємозв'язок.

I.

1. «Афінська політія» Аристотеля як історичний джерело.

2. Соціально-економічні стосунки держави й політичний устрій досолоновской Аттики. Початок боротьби эвпатридов і демосу.

3. Реформи Солона та його історичне значення.

4. Тирания Писистрата і Писистратидов.

II.

1. Реформи Клисфена та його роль становленні демократії у Афінах.

2. Політична боротьба в Афінах у першій половині V в. до зв. е.

3. Афінське держава при Перикле.

4. Освіта і організація Афінської морської держави.

Рекомендований бібліографічний список

Обов'язковий

Аристотель. Афінська політія. М., Л. 1936.

Антична демократія в свідоцтвах сучасників. М., 1996.

Плутарх. Солон. Фемістокл. Перикл//Плутарх. Порівняльні життєпису. М., 1961. Т.1.

Практикум з історії древнього світу. М., 1965. С.125 – 137; 146 – 160.

Хрестоматія з історії Давньої Греції. М., 1964. З. 138 – 175; 200 – 238.

Доватур А.І. Політика і политті Аристотеля. М., Л., 1956.

Яйленко В.П. Архаическая Греція //Антична Греція. М.,1983. Т. 1. З. 128 – 193.

Кондратюк М. В. Архэ і афінська демократія //Антична Греція. Т. 1. З. 327 – 365.

Історія Європи. Т. 1, М., 1988.

Радциг С.І. Килонова розруха //ВДИ. 1964. № 3.

Карпюк С.Г. Клисфеновские реформи та його роль соціально-політичної боротьби позднеархаических Афінах //ВДИ. 1986. № 1.

Радциг С.І. Килонова розруха в Афінах //ВДИ. 1964. № 3.

Родс П.Дж. Кому належала владу у демократичних Афінах //ВДИ. 1998. № 3.

Строгецкий В.М. Клисфен і Алкмеониды //ВДИ. 1972. № 2.

Суриков И.Е. Афінський ареопаг у першій половині V в. до зв. е. //ВДИ. 1995. №1.

Фролов Э.Д. Народження грецького поліса. Л., 1986.

Шуллер У. Афінська демократія і Афінський морської союз //ВДИ. 1984. № 3.

Яйленко В.П. Архаическая Греція і Близькій Схід. М., 1990.

Яйленко В.П. Архаическая Греція //Антична Греція .Т.1. М., 1983. З. 128 – 193.

Вернан Ж.-П. Походження давньогрецької думки. М., 1988. З. 68 – 88.

Перевалов С.М. Проблема гомерівської царської влади у сучасної історіографії //Суспільство і у давнини і середньовіччі. МДУ. 1986. З. 14 – 34.

Маринович Л., Кошеленко Р. Становлення афінської демократії //Антична демократія в свідоцтвах сучасників. М., 1996. З. 5 – 25.

Маринович Л., Кошеленко Р. Уроки античної демократії //Саме там. З. 319 – 330.

Додаткова література

Боннар А. Грецька цивілізація. Ростов -на- Дону, 1994. (Кн. I. гол. VI. Солон і наближення демократії; гол. X. Перикл олімпієць; Кн. III. гол. VIII. Аристотель і живі істоти).

Методичні вказівки

Омельченко О. Всеобщая история государства и права. В 2-х т.

ОГЛАВЛЕНИЕ