ООП

Основи виробничої безпеки Напруженість та важкість трудового процесу

Важкість праці – це характеристика трудового процесу, що показує ступінь залучення до роботи м’язів та функціональні системи і фізіологічні витрати внаслідок фізичних навантажень.

Напруженість праці – це навантаження на ЦНС, яке оцінюється за показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні і т. ін. навантаження.

Відомо три функціональні відмінні стани організму підчас трудової діяльності:

• нормальний;

• граничний (між нормою та патологією);

• патологічний.

Гігієнічним класифікатором обґрунтовано шість категорій важкості (тяжкості) праці.

I-ша категорія важкості праці – це роботи , що виконуються в оптимальних умовах виробничого середовища, де людина зберігає здоров'я і високу працездатність;

II-га категорія важкості праці – роботи, що виконуються в умовах, що відповідають гігієнічним нормативам, у здорових людей не виникає відхилень у стані здоров'я, пов’язаних з професійною діяльністю;

III-тя категорія важкості праці – це роботи з підвищеними м’язовими та нервово-емоційно-психічними навантаженнями. За таких робіт погіршуються фізіологічні та техніко-економічні показники і формується пограничний стан організму;

IV-та категорія важкості праці – це роботи, що призводять до більш глибокого пограничного стану. У практично здорових людей можуть виникати професійні хвороби;

V-та категорія важкості праці – це роботи, що формують паталогічний функціональний стан організму. Для цієї категорії важкості праці характерна наявність професійних виробничо-обумовлених захворювань;

VI-та категорія важкості праці – це роботи в умовах надмірних перенавантажень, стресових психічних ситуацій, що призводить до гострих паталогічних реакцій і тяжких порушень функціонування організму.

Виробничий травматизм та професійні захворювання

Характерною особливістю травматичних випадків є їх рапто­вість та короткочасність періоду виникнення. На відміну від цього професійні захворювання виникають, як правило, через довгострокову дію на працівників шкідливого виробничного чинника, що впливає на працездатність або здоров’я людини.

Травмування (грец. trauma-рана, пошкодження) – це рап­тове порушення анатомічної цілісності організму або його фун­кцій через короткочасну дію будь-якого зовнішнього чинника внаслідок чого настає тимчасова або постійна втрата працездат­ності.

Нещасним випадком називається випадок з працівником при виконанні ним трудових обов’язків під дією небезпечного виро­бничого чинника.

Нещасні випадки за тяжкістю наслідків бувають: легкі, тяжкі й смертельні. Ступінь тяжкості нещасного випадку встановлюють лікарняні заклади, де потерпілий перебував на лікуванні.

Легким вважається нещасний випадок, що призвів до незнач­ної втрати працездатності, яка відновлюється без суттєвих змін у стані здоров’я потерпілого.

Тяжким є нещасний випадок, що призвів до довгострокової втрати працездатності або закінчився переходом потерпілого на тимчасову чи постійну інвалідність.

За характером ушкоджень розрізняють такі види травм: рани, забиття, переломи, вивихи, опіки, теплові і термічні удари і таке інше.

Механічні травматичні ураження організму можуть бути від­критими або закритими та супроводжуватися крововиливами в тканини та порожнини тіла, а поранення крупних судин може виявитися смертельним.

Найбільш характерними наслідками впливу професійних шкі­дливостей є професійні отруєння й захворювання.

Професійне отруєння – це гостра або хронічна інтоксикація, викликана шкідливим хімічним чинником в умовах виробниц­тва.

Професійне захворювання – захворювання, що викликане дією шкідливого чинника в умовах виробничої діяльності.

У структурі професійних захворювань переважає пилова еті­ологія, віброшумова патологія, загазованість у таких галузях промисловості як металургійна, машинобудівна, хімічна, буді­вельна і ін.

У системі профілактики професійних та виробничо зумовле­них захворювань важливе значення має атестація робочих місць за санітарно-гігієнічною оцінкою умов праці відповідно до гігіє­нічного класифікатора (№528-2001р).