При кистапленні підсумкової оцінки керівник практики враховує:

• якість проведених занять;

• оформлення звітної документації;

• повноту І глибину рефлексивного аналізу практикантом власної викладацької ліяльиосгі:

своєчасне виконання всіх запланованих видів робіт і надання зв’пної докумеїггації.

ІІри будь-якій якості виконання завдань оцінка за практику знижусться на бал, якіцо магістр не здасть звітну документацію у встановлені строки.

ДокумсніїшіИ' облік і оцінка роботи, викопаної магістрантом під час психолого-нсдагогічної практики

По закінченню практики магістранти здають керівнику практики:

S конспект лекції:

S конспект семінарського занят;

/ конспект практичного або лабораторного занятгя;

S аналіз власної діяльності на практиці за вказаною вище схемою.

Після перевірки документації проводиться підсумкова конференція з практики, за результатами якої й виставпксться оцінка.

2. Лекційна форма заняття з иснхолої if Учбопо-мстодична карта лекції Лекція — цс монолог викладача, що мас навчальний характер.

Основні функції лекції:

1. Інформаційна (інформує студентів про досягнення науки, про основні концептуальні засади навчальної дисципліни).

2. Систематизуюча (нові знання повідомляються у систематизованому вигляді; лектор орієнтує щодо наукової літератури, дсмонструс генезис теорій, ідей).

3. Пояснююча (формування понять у свідомості студентів. Лекція стимулює не тільки запам’ятовування матеріалу, але й розумову діяльність).

4. Переконуюча (здійснюється через доведеність тверджень лектора).

5. Захоплююча (лекція - це глибина думки, яка розкрнвас таємниці наукових ідей).

35

Предмет : Соціальна психологія

Тема: Проблема особистості в соціальній психології

Тип: лекція

Групи:

Мста заняття:

Дидактична — сформувати у студентів цілісне уявлення про поняття особистості в соціальній психології та спещіфіку соціачьло-гзсихологічної проблематики особистості.

Виховна - сприяти становленню гуманістичних складових професійної' самосвідомості студентів.

Міжпрелметиі зв’язки: з курсами "Філософія", "Загальна психологія", "Соціологія", "Психологія особистості".

В результаті навчання студенти повинні

Знати;

випшчеиия то зміст поняття особистості в соціальній психології;

особливості розуміння соціально-психологічно ї проблематики особистості;

• основні чинники формування особистості;

• характеристики основних підходів до вивчення проблеми особистості в соціачьній психології.

Умп и:

здійснювати аналіз поняття "особистість "в соціально- психологічному аспекті;

• визначати соціально-психологічні характеристики особистості:

• орієнтуватися в різних напрямках соціальної психології щодо дослідження п/юблеми особистості.

Забезпечення заняття: схема: «Чинники формування особистості».

ЛІтсриту/ш

Основна

1. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: в 2-х т.

Т. I. М: Педагогика, 2003. - 232 с.

2. Выготский JI.C. Собрание сочинений: в 6-ти гомах - М.: Педагогика.-Т.1.-1982. 487с; Т.З., 19X3.- 368с.

3. Корнев М.Н., Коваленко Л.Ь. Соціальна психологія. - К.:

І Іаукова думка, 1995. - 306 с.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М.: Политиздат, 1997. - 304 с.

5. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. К.:

І Існтр навчальної літератури, 2005. 624 с.

6. Пармгии К.Д. Социальная психология. Проблемы методо- логии, истории и теории. - СПб.: И1*УН, 1999. - 592 с.

Додаткова

1. Орлов А.Б. «Эмпирическая» личность и ее структура И Психология самосознания. Хрестоматия. - Самара: Издатслмкий дом «БАХРАХ - М», 2000. - 672 с.

2. Роджерс К. К науке о личности // История зарубежной психологии. - М.: МГУ, 1986. - 209 с.

3. Социальная психология личности в вопросах и ответах: Учеб. пособие / Под ред. проф. В.А. Лабунской. - М.: Гардарики, 1999.-397 с.

4. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (основные положения, исследования и применение). - СПб.: Ilmvp Пресе, 1997.

-608 с.

5. ЧамаїаП.Р. Вопросы самосознания личности в советской психологии // Психологическая наука в СССР. - М., 1960. - ТЛІ. -

С. 99-

37

lb1Al!-KOH<:ilF.K‘l ЛККІІІІ

л>

п/п

1

Елементи заняття, навчальні міни ішшм, форми та меюди навчання

Оріанізаційнин момент. Повідомлення геми та мети заняття.

Актуалізація опорних знань студентів щодо ноняітя особистості:

• Яке значення Ви вкладаєте у поняття «особистість»?

• Що Вам відомо про історію дослідження поняття «особистість»?

• Що ви знаете про особистість з навчальних курсів «Філософія» та «Загальна психологія»?

Ознайомлення зі змістом лекції, оикладання навчального матеріалу (інформування з елементами бесіди):

~ значення розгляду темат ики особистості п аспекті соціальної психології;

• походження термінології;

• короткий аналіз основних історичних етапів дослідження проблематики особистості:

• основні сучасні підходи до вивчення проблеми особистості;

визначення поняття «особистість»;

• окреслення особливостей соціально* психологічної проблематики особистості;

• співвідношення понять «індивід»» «особистість», «індивідуальність».

Робота над побудовою схеми «Чинники формування

особистості»

Підсумок заняття, загальні висновки, відповіді на зашггання студентів

Час

<хв.)

5

60

38

ОІЮГІІИЙ КОНСПЕКТ

TF.MA: Проблема особистості в соціальній исяхології

!. Загальне іюняггя та підходи щодо вивчення особистості у соціальній психології.

1. Специфіка соціально-психологічної проблематики особистості.

3. Загальне поняття та підходи щодо вивченим особистості у соцііьіміій психології.

Ііггерсс до розгляду проблеми особистості присутній майже в усіх гуманітарних та деяких природничих науках. Це пояснюється передусім тим, що шляхи та наслідки формування людини як особистості визначають розпиток та характер суспільних відносин, суспільства загалом. Власне, цей факт і зумовлює необхідність вивчення проблематики особистості в аспектах різних наук.

Видасться досить цікавим з’ясування походження самого терміну «особистість» («личность», персона). У своєму первісному значенні термін «личность» «персона» (лат.) означав «личину», маску, роль, котру виконував актор у грецькому театрі. Одним з перших, хто застосував даний термін щодо людини, був знаменитий філософ Боецій (Аніцій Манлій Северин)* коїрий визначав «персону» як індивідуальну субстанцію розумної тцуироди. В часи античності існувало й інше значення цього терміну - особа, наділена певним суспільно-правовим статусом. Римське право визначало персону як суб'єкта права, тобто як людину, ‘здатну мати інтереси, проявляти волю та діяти.

Історичний розвиток уявлень про поиятгя «особистість» в гуманітарних науках відбувався шляхом накопичення критеріїв та характеристик особистості. Узагальнюючи, можна виділити три основні підходи до визначення поняття «особистість» в історичному ракурсі:

1. «Індивідуалізований» індивід, що значною мірою виділяється з-поміж інших членів суспільства і прагне незалежності.

2. «Типізований» індивід, «описаний» у суспільство (типовий представник даного суспільства), наділений якостями, що визнаються позитивними в даній спільності.

3. «Феноменальний» індивід, що знаходиться за своєю значимістю поза часом та простором, наділений видатними здібностями в масштабах людства.

39

Москаленко B.I). позначила ланий період розвитку уявлень про особистість «філософсько-літературним етапом», то починається зі стародавньої історії» продовжуються в розробках філософів Мовою часу (Дскарт), французької і німецької філософії 18 ст. (Гельвецій, Гольбах, Кант. Гегель), в екзистенціалізмі 19 та першої половини 20 ст. (Хайдеггер, Сартр) тощо. Основні проблеми - питання про моральну та соціальну природу людини, її вчинки, поведінку, свободу» відповідальність тощо.

Ця ж авторка, продовжуючи періодизацію розвитку вчення про особистість виділяє ще два етапи - клінічний (коли досліджувались особливості особистості, які виявлялись у хворої людини) та експериментальний (його представниками були Ганс Айзенк. Раймоцд Кеттсл, в Росії -- Олександр Лазурський). У вітчизняній психології найбільш відомі дослідження в галузі вивчення особистості пов'язані з представниками шкіл Л.С.Виготського, О.М.Леоктьгиа,

В.Г.Ананьєва. Л.І.Божович, Г.С.Костюка, ІІ.Р.Чаматн.

У сучасній соціальній психології виокрсмлюн)ть такі основні підходи до вивчення особистості:

1. ПсиходшіамІчний напрямок - людина описується з точки зору її внутрішнього СВІТ)', пояснення вчинків здійснюється без врахування факторів, що впливають на поведінку з боку оючемня.

2. Соціодинамічний напрямок описус людину в повелиікових термінах, а інтерпретація поведінки здійснюється виключно на основі аналізу та врахування зовнішніх обставин чи інших, незалежних від людини.

3. Інтеракціоністський напрямок, де особистість описується в термінах, котрі характеризують внутрішній світ людини, її поведінку, а пояснения поведінки дасться з урахуванням як власної психології людини, так і незалежних від неї обставин. У межах цього підходу активно розвивається теорія соціальних ролей.

А. Гуманістичний напрямок передбачає розгляд нищих психологічних властивостей, характерних лише для людини: воля, свідомість, совість, мораль, цінності, сене життя.

Висновок: Таким чином, особистість є широким за своїм змістом та сферою дослідження психологічним поняттям, шо використовується в таких значеннях:

1. Окремо взята людина, що досягла високого рівня психологічного розвитку.

2. Сукупність стійких психологічних рис людини, від яких залежить поведінка в суспільстві, серед інших людей та її вчинки.

40

3. Частина людської психології, знання якої дозволяє пояснити індивідуальні відмінності людей, зокрема, І п соціальній поведінці.

4. Особливості людини, котрі визначають її ставлення до інших, себе, того, їло відбувається (приміром, здібності, мотиви, потреби, почуття, соціальні установки, темперамент, характер тощо).

5. Тс, то дозволяє зрозуміти та пояснити такі сторони поведінки, як добро та зло, етика га мораль, наслідування соціальних норм чи їх порушення тощо.

2. Специфіка соціально-психологічної проблематики особистості

Б аспекті соціальної психології головним у дослідженні особистосгі е взаємовідносини особистості і трупи (не просто особистість у групі, а саме - результат, котрий виникає при даній взаємодії). Тобто важливим е виявлення тих закономірностей, котрим підпорядковуються поведінка та діяльність особистості, ию включена п певну соціальну групу.

Оіжс, якщо основним завданням соціального психолога при дослідженні особистості є вивчення її взаємовідносин з певною соціальною ірупою, то важливим уявляється розгляд конкретного житгепого шляху особистості, тих складових макро- та мікро- середовища. через які відбувається її розвиток. Інакше кажучи, цс - проблема соціалізації особистості. Крім того, важливо також в даному аспекті проаналізувати, як особистість діє в умовах активного спілкування з іншими в тих реальних апуаціях та групах, де протікає ЇЇ життєдіяльність. Інакше кажучи, цс проблема соціальної установки (атитюду).

Усе вищевказане свідчить про те, що в соціальній психології людина розглядається наступним чином:

Людина - цс, з одного боку, біологічна істота, яка наділена свідомісію, володіє мовою, маг здатність до праці та інших видів діяльності, мас змогу пізнавати навколишній світ і своїми діями адекватно змінювати його.

З іншого боку, що є найважливішою ознакою, людина - істота суспільна, тому що саме суспільне життя і суспільна праця та суспільні стосунки змінили й підкорили її біологічну організацію. Даний підхід пояснює розгляд людини и соціальній психології в такому логічному порядку (За Ананьєким Б.Г.): індивід - суб'єкт діяльності - особистість - індивідуальність.

41

Індивід (стосовно людніш) - це жива істота, яка належить до петого виду, мас здатність до прячоходінпя, особливий [юзвиток рук, свідомість і мову. Це поняття виражає неподільність, цілісність та особливості конкретного суб'єкта, які виникають вже на ранніх ступенях розвитку життя Індивід як цілісність - це результат біологічної еволюції. індивід с наслідком розвитку життя, взаємодії з середовищем.

У поняті «субЧкт діяльності» - фіксується така характеристика індивіда чи групи, як здатність бути носісч предметно-практичної діяльності, джерелом активності, спрямованої на об’єкт. З точки зору «діяльнісного підходу» (Леонтьев

О.М.), людина розглядається в контексті діяльності. Діяльність складна структура, що включає в себе наступні компоненти: потреби

• мотиви - цілі - дії. Отже, соціальну якість людини, зумовлену ЇЇ діяльністю, фіксуг в собі поняття «особистість».

У понятті особистості, як і в понятті індивіда, виражено цілісність суб'єкта життя.

Особистість - це відносно пізніший продукт суспІльно- історичноіх> та онтогенетичного розвитку людини. Особистість - цс індивід, який зазнає впливу суспільства. З огляду па цс важливою xapatavpHciHKOK* особистості f її соціальвість як міра г/юмадського (суспільного) в людині. У літературі ми не знайдемо однозначного визначення даною поняття, оскільки особистість - дуже складне психологічне утворення і включає в себе стільки різноманітних сторін, то перерахувати їх в одному визначенні дуже складно. Пропонуймо декілька визначень, що даються різними авторами:

Б.Г. Ананьев: особистість - суб'єкт суспільної поведінки та комунікації.

G.M. Леон і ьсв: особистість - сукупність суспіпьшєс стосунків, що реалізуються у різноманітних діяльностях.

І.С. Кон: поняття особистості означає людського індивіда як члена суспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значимі риси.

В.Д. Паригін: особистість - це іите?ра.чьне поняття, що характеризує людину як об’єкта та суб єкта біосоціаяьних відносин та об'єднує в ній загальнолюдське, соціально-специфічне та іидивідуально-непоаторпе.

Отже, поняття особистості с багатовимірним. А розвиток людини як особистості зумовлений ниткою факторів: своєрідністю фізіології вищої нервової діяльності (наприклад, швидкість протікання нервових процесів), анатомофізіологічними особливостями (особливості зору.

слуху, задатки, здібності). оточуючим середовищем та суспільством (природно-географічне середовище, соціально-культурні умови, характер суспільних, міжособистісннх відноснії тощо), суспільно- корисною діяльністю, працею, спілкуванням.

Індивідуальність - особлива форма буття людини в суспільстві (Москаленко Я. А/ Ці' тс. що відриняс одного індивіда від іншого, те. що робить його нспонторни.» в порівнянні з іншим індивідом, індивідуальність передбочас сукупність певних рис (природних та соціальних), які і с. лі'д.и/нпнл/м. Цс можуть бути прояви іемпераменіу. харакгеру. поєднання злібносгсй, специфіка потреб та Ііпх;рссів, СТИЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ТОЩО.

Па думку Ь.Г. Ананьска, індивідуальність - це продукт злиття соціального та біологічного в індивідуальному розвиткові людини.

Таким чином, Індивідуальність характеризується не тільки сукупністю індивідуальних рис, але й своєрідністю взаємозв'язків між ними.

Висновок: таким чином, визначальними особливостями розуміння проблеми особистості в соціальній психології с:

1. Соціально-психологічний підхід дослідження особистості полягає в розгляді «соціальності» особистості як результату взаємо- відносин індивіда з конкретною соціально-історичною спільнотою: не просто особистість у ірупі. а саме результат, який отримано від взаємодії особистості з конкретною іруною.

2. Специфічними проблемами соціально-психологічною дослідження особистості с соціалізація та життєвий шлях особистості, її установки та соціальні ролі.

3. Логіка вивчення людини в аспекті соціальної психології визначається послідовністю: індивід, суб’єкт діяльності, особистість, індивідуальність.

4. Поняття «особистісгь» та «індивідуальність» не с тотож- ними, між ними є взаємозв'язок.

Загальні висновки

І. Проблема особистості в соціальній психології с такою, шо мас свою історію дослідження, представлену різноманітними напрямками за психологічними школами. Акгуальність дослідження особистості зумовлюсіься тим, шо саме особистість с носісм суспільних відносин, а тому знання про соціальний досвід, шляхи формування та особливості особистості визначають напрямки га зміст соціально-культурного розвитку цивілізації.

43

Спадкові чинники		Соціальні чинники
Особливості фізіології ШІД	ОСОБИСТІСТЬ	Макросередовищс
		Мікросередопище
Анапомічно- фізіолопчні особливості		Трудова діяльність
		Спілкування
Задатки	Природно- географічне середовище	Організоване виховання
		Самовиховання