За призначенням розрізняють носії

• Для використання на різних пристроях

• Вмонтовані у певний пристрій

За стійкістю запису і можливістю перезапису:

• Постійні запам'ятовуючі пристрої (ПЗП), зміст яких не може бути змінено кінцевим користувачем (наприклад, CD-ROM, DVD-ROM). ПЗП в робочому режимі допускає тільки зчитування інформації.

• Записувані пристрої, у які кінцевий користувач може записати інформацію тільки один раз (наприклад, CD-R,DVD-R,DVD+R, BD-R).

• Перезаписувані пристрої (наприклад, CD-RW, DVD-RW, DVD+RW, BD-RE,магнітна стрічка тощо).

• Оперативні пристрої забезпечують режим запису, зберігання й зчитування інформації в процесі її обробки.

21.Основні складові апаратної частини інформаційної системи та їх функціональне призначення

Апаратна частина комп’ютера складається з пристроїв обробки( центрального процесора і внутрішньої пам’яті), пристроїв зберігання (жорсткий диск, DVD-дисковод), пристроїв введення ( клавіатура, миша), пристроїв виведення ( монітор, звукові колонки) та комунікаційних пристроїв (модем, мережна плата).

22.Запамятовуючі пристрої та їх основні х-стики. Внутрішні запам’ятовуючі пристрої

Запам'ятовуючі пристрої (ЗП) є частиною мікропроцесорних систем (МПС). Вони призначені для запису, зберігання та читання, або тільки для зберігання та читання інформації, поданої у вигляді двійкових кодових слів. Постійний ЗП - пам'ять комп'ютера. Запам`ятовуючі пристрої можна умовно розділити на такі два типи: зовнішні і внутрішні. Внутрішні запам`ятовуючі пристрої служать для зберігання інформації в рамках конкретного ПК і не передбачають можливості перенесення інформації на інші машини. Для перенесення і зберігання інформації служать зовнішні запам`ятовуючі пристрої.

Типи запам'ятовувальних пристроїв: кеш пам'ять, оперативна пам'ять, напівпостійна пам'ять, постійна пам'ять, пам'ять на

лініях затримки, дискова пам'ять, оптична (CD-R, CD-ROM, CD-RW, DVD-RAM, DVD-ROM, DVD-R, DVD+R, DVD-RW)

23.Зовнішні запам’ятовуючі пристрої. Одиниці ємності запам’ятовуючих пристроїв

Запам'ятовуючі пристрої (ЗП) є частиною мікропроцесорних систем (МПС). Вони призначені для запису, зберігання та читання, або тільки для зберігання та читання інформації, поданої у вигляді двійкових кодових слів. Постійний ЗП - пам'ять комп'ютера.

Запам`ятовуючі пристрої можна умовно розділити на такі два типи: зовнішні і внутрішні. Зовнішні запам`ятовуючі пристрої є двох видів: магнітні і оптичні. Перші в свою чергу поділяються на гнучкі магнітні диски і жорсткі магнітні диски. Ці два типи восновному відрізняються ціною і об`ємом. Перші дешеві, але не дуже місткі. Друг відносно дорогі, зате в сотні разів об`ємніші. Під час роботи з комп'ютером одиниці вимірювання ємності запа­м'ятовуючих пристроїв (тобто одиниці вимірювання довжини двійко­вого коду) прийнято називати словами біт, байт, Кб, Мб, Гб, Тб тощо і за їх допомогою порівнювати, який обсяг в запам'ятовуючих при­строях займають повідомлення.

24.Архітектура ПК. Магістрально-модульний принцип

В основу архітектури сучасних персональних комп'ютерів покладено магістральної-модульний принцип. Модульний принцип дозволяє споживачеві самому комплектувати потрібну йому конфігурацію комп'ютера і здійснювати при необхідності її модернізацію. Модульна організація комп'ютера спирається на магістральний (шинний) принцип обміну інформацією між пристроями. Магістраль включає в себе три багаторозрядних шини: шину даних, шину адреси і шину управління.

25.Внутрішня пам'ять. Види внутрішньої пам’яті, їх призначення

Внутрішня память – це швидкодіюча електронна пам'ять, розміщена на материнській платі.Видами внутрішньої пам’яті є: оперативна пам'ять, постійна пам'ять, кеш-пам'ять.Оперативна пам'ять – швидкодіюча пам'ять, призначена для запису, зберігання та читання інформації у процесі її обробки. Вона розміщена на системній платі і розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у

будь-який момент часу може звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних.

Постійна пам'ять  — швидкодіюча енергонезалежна пам'ять, призначена для зберігання інформації, що не змінюється під час виконання програм. 

Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оперативною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. У ній робиться своєрідний запас даних, до яких може звернутися процесор під час подальшої роботи.

26.Функції операційної системи. Інтерфейс і елементи інтерфейсу

Функції: керування ресурсами, керування обчислювальними процесами, забезпечення взаємодії користувача з апаратурою.

Інтерфейс – це сукупність засобів та правил, які полегшують взаємодію пристроїв програм та користувача. Елементи інтерфейсу: робочий стіл, панель задач, кнопка пуск, кнопка задачі.

27. Основні об’єкти з якими працює OC WIN

Об’єкти: Головне меню Windows, Робочий стіл, Функція Пошук головного меню Windows, Папки, Кнопка ПУСК, Файли, Ярлики, Кошик

28.Поняття файл, папка, піктограма, ярлик, як об’єкти ОС WIN

Під файлом розуміють логічно зв'язану сукупність даних або програм, для розміщення якої в зовнішній пам'яті виділяється іменована область. Файлова система забезпечує можливість доступу до конкретного файлу і дозволяє знайти вільне місце при записі нового файлу. Вона визначає схему запису інформації, що міститься у файлах, на фізичний диск. Файли на диску записуються у вільні кластери, тому фрагменти того самого файлу можуть знаходитися в різних місцях диска. Каталоги стали називатися папками, хоча папка є більш ширшим поняттям.

Папка – це група різних об’єктів: файлів, інших папок, образів дисків, принтерів тощо. Папки позначаються жовтим прямокутником із виступом у лівому верхньому куті. Для того, щоб прочитати вміст папки потрібно відкрити її – два рази клацнути лівою клавішею миші по значку папки.

Піктограми (значки) – присутні скрізь і представляють різні об’єкти Windows. Серед усіх позначок є такі, що мають знизу зліва маленький чорний квадратик зі стрілкою  (деякі піктограми такого квадратика не мають). Значками з чорною стрілкою всередину позначаються ярлики. 

Ярлик– це невеликий файл (розміром до 1 Кб), що містить посилання на будь-який об’єкт (програму, документ, папку, принтер тощо), який захований десь у файловій системі. Клацнувши двічі мишею по значку ярлика користувач знаходить цей об’єкт. Як правило, ярлик носить те саме ім’я, що і сам об’єкт який він представляє. Оскільки ярлик не є об’єктом, а лише посиланням на нього – допускається використання багатьох ярликів. Найчастіше ярлики використовуються для запуску програм, відкриття документів та папок.