Змістовий модуль 1. Загальнотеоретична та емпірична соціологія

Тема 3. Методика і техніка соціологічного дослідження План викладу матеріалу

1. Соціологічні дослідження як напрям соціологічного знання. Класифікація соціологічних досліджень.

2. Програма соціологічного дослідження, її структура та функції.

3. Гіпотеза в соціологічному дослідженні. Вибірка.

4. Методи збирання соціологічної інформації.

1. Соціологічні дослідження як напрям соціологічного знання. Класифікація соціологічних досліджень

Виникнення і розвиток соціології нерозривно пов’язане з емпіричними дослідженнями, які є джерелом нових знань, необхідних для збагачення теорії, регулювання соціальних процесів.

Емпіричні дослідження мають глибоке коріння, яке сягає в прадавні часи. Практичні потреби: облік худоби, заміри кількості зерна, об’ємів і площ, будівництва споруд викликали появу математичних знань.

Уже в 2000 р. до н. е. у Вавилоні та Стародавньому Єгипті застосовувалися математичні знання. У папірусі Рінда (2000 р. до н. е.), складеним єгипетським писцем Ахмесом, є задачі на визначення співвідношення між кількістю зерна та хліба, одержаного з нього.

За свідченням Геродота, скіфський цар Арінатас, для підрахунку своїх підданих, повелів кожному зі своїх підданих під ризиком смерті, принести по наконечнику стріли.

Стародавні індійські трактати-дхармашасти, зокрема «Закони Ману» розповідають про організацію збору різноманітних даних, необхідних для політичної та економічної діяльності.

Загадка про перший перепис населення у стародавніх євреїв пов’язана з іменем Мойсея (ХІІІ ст. до н. е.). Сучасна наука підтверджує факт перепису населення царем Давидом близько 973 р. до н. е.

Уже з XVIII cт. в ряді країн стала регулярно проводитися перепис населення. У Сполучених Штатах, наприклад, вона проводилася через кожні 10 років, починаючи з 1790 р. Це дозволяло уряду мати реальну картину демографічної структури суспільства, бачити її динаміку і т. д. Перепис населення можна вважати прародителькою соціологічних досліджень. У XIX ст. проводилися й опитування населення з метою з’ясування рівня життя, зокрема серед жителів Лондона. Технічні прийоми, що застосовувалися при цьому, пізніше перетворилися на широко поширений метод вибіркового обстеження.

Розвиток емпіричної соціології пов’язано з XX століттям. Це обумовлено як об’єктивними потребами ускладнюється суспільства, що вимагає вирішення конкретних проблем, так і розвитком і вдосконаленням самої науки, виходом її на більш високий рівень. Технічна оснащеність, комп'ютеризація дозволяли працювати з великими контингентами, обробляти великі дані. Роботи соціологів з конкретних проблем відкрили нові можливості соціології як науки.

Товариство звертається до соціології, якщо воно зацікавлене в об’єктивному науковому пізнанні самого себе.

Конкретні соціологічні дослідження дозволяють:

– отримати відображення реального стану соціальних явищ і процесів у суспільстві, зняти «знімок стану»;

– виявити наявні суперечності і тенденції розвитку соціальних відносин;

– дати прогноз соціальних ситуацій;

– визначити оптимальні шляхи впливу на тенденції суспільного розвитку та вирішення суперечностей;

– здійснювати дієвий контроль за станом справ у різних сферах суспільного життя, здійснювати зворотний зв’язок.

В якості наукового методу в соціології виступає діалектичний метод, тобто розгляд суспільства як живого організму в його постійному розвитку, в усіх його зв’язках і взаємовідносинах. При цьому слід виділяти найбільш суттєві ознаки, сторони, властивості і відносини соціального явища або процесу.

Для проведення соціологічного дослідження потрібна теоретична основа, визначення проблеми, мети і завдань; обов’язковим є організаційне та матеріально-технічне забезпечення, його націленість на практику.

Одним з головних мотивів звернення до соціологічного дослідження є потреба отримання інформації, що відбиває ті сторони життя і діяльності суспільства, які приховані від «зовнішнього очі», але важливі у практиці управління, пізнання. Це може бути, наприклад, вивчення запитів тих чи інших груп, виявлення інтересів, планів на майбутнє, об’єктивних уявлень про той чи інший соціальне явище або процес і т. д.

Соціологічне дослідження – система послідовних методологічних, методичних та організаційних процедур, спрямованих на вирішення єдиної мети: одержати дані про явище або процес, що вивчається для вирішення конкретних теоретичних і соціальних проблем.

Особливість соціологічного дослідження:

• у тому, що вивчення соціальних процесів здійснюється через аналіз людської діяльності (або її результатів);

• з гносеологічної точки зору (тобто з точки зору пізнавального процесу) – особливий тип суб’єктно-об’єктивних відносин (людини до людини).

Класифікація соціологічних досліджень може бути проведена по ряду показників. Виділяються три основні види дослідження в залежності від масштабності і складності поставлених завдань: пілотажне (воно також називається зондувальне), описове і аналітичне.

Пілотажне дослідження – найбільш простий вид конкретного соціологічного дослідження. Воно вирішує обмежені за змістом завдання, охоплює невеликі обстежувані сукупності. Його відрізняють спрощена програма, методика і стислий за обсягом інструментарій.

Різновидом пілотажного дослідження є експрес-опитування. Він проводиться, як правило, з метою отримання оперативної інформації про який-небудь конкретний факт, подію, явище (наприклад, виявлення ставлення до якоїсь актуальної події.

Описове дослідження – більш глибокий соціологічний аналіз. Об’єктом дослідження тут виступає досить велика спільність людей, не однорідна за своїми характеристиками, що дозволяє робити порівняння і зіставлення. Наприклад, колектив великого цеху, де можна виділити групи робітників, зайнятих ручним, механізованим і автоматизованим працею, мають різний рівень освіти, різні вікові характеристики і т. д. Зважаючи на складність програми та масштабності дослідження тут використовується машинна обробка результатів.

Аналітичне дослідження – найскладніший і глибокий вид соціологічного дослідження. На відміну від описового воно передбачає також виявлення причин, що обумовлюють той чи інший характер спостережуваного явища, його динаміку і т. д. Це дослідження носить комплексний характер як за методами збору інформації, так і за іншими показниками. Воно може охоплювати великі масиви досліджуваних, проводитися в рамках міста, регіону, республіки, країни. У цьому виді дослідження може використовуватися також експеримент: коли соціолог створює певні ситуації, які допомагають йому більш поглиблено з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки, фактори. Таке дослідження можна назвати також експериментальним.

Види соціологічного дослідження:

1. За масштабом:

• міжнародні;

• загально-національні;

• регіональні;

• галузеві;

• локальні.

2. За головною метою:

• фундаментальні (розробляють висновки про універсальні зв’язки і процеси безвідносно до емпіричного матеріалу, який використовується);

• прикладні (результати використовуються на практиці, для вирішення вузького кола практичних проблем).

3. За частотою проведення:

1) разові (дають інформацію про стан об’єкта, кількісні та якісні характеристики в момент його вивчення, інформацію називають);

2) повторювальні:

– панельні (одні й ті самі люди через однакові інтервали в часі за умов здійснення певного заходу);

– лонгітюдні (дослідження протягом року з урахуванням ґенези сукупності, що вивчається, певної стадії розвитку);

– трендові (історичні та когортні).

4. За системою вибору одиниць об’єкта:

1. Монографічні спрямовані на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об’єкті, який є представником цілого класу подібних об’єктів.

2. Суцільні обстежують усі, без винятку, одиниці об’єкта.

3. Вибіркові обстежують не всі одиниці, що є об’єктом дослідження, а лише їх частину. Мета – на підставі певної кількості обстежених одиниць об’єкта (кількість і характеристику їх визначають за допомогою спеціальних правил, математичних прийомів) скласти висновки щодо досліджуваного явища як цілого.