Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Інститут біотехнології та здоров’я тварин

Факультет ветеринарної медицини

ТІШКІНА Н.М.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З морфології сільськогосподарських тварин. Розділ Нутрощі

(для студентів біотехнологічного факультету аграрних вищих навчальних закладів ІІІ –ІV рівнів акредитації)

Дніпропетровськ – 2014

УДК 599.75 (07)

Наталія Миколаївна Тішкіна, кандидат ветеринарних наук, доцент

Методичні вказівки до лабораторних занять та самостійної роботи з морфології сільськогосподарських тварин. Розділ Нутрощі (для студентів біотехнологічного факультету аграрних навчальних закладів ІІІ –ІV рівнів акредитації). Дніпропетровськ: ДДАЕУ, 2014. – 56 с.

Представлені методичні підходи до викладання особливостей анатомії травної, дихальної та сечостатевої систем свійських. Подані схеми і таблиці відображають особливості структурно-функціональної організації органів та систем, закономірності топографії і спрямовані на підвищення ефективності самостійної роботи студентів із вивчення анатомії нутрощів. Об’єм матеріалу відповідає кількості годин, відведених на них навчальним планом.

Рецензенти:

кандидат ветеринарних наук, доцент Оліяр А.В.

кандидат ветеринарних наук, доцент Суслова Н.І.

Методичні рекомендації розглянуті та схвалені на засіданні кафедри нормальної і патологічної анатомії сільськогосподарських тварин:

Протокол № ___ від « » _________ 2014 р.

Методичні рекомендації розглянуті та схвалені до друку науково-методичною радою біотехнологічного факультету ДДАЕУ:

Протокол № ___ від « ______» ________ 2014 р.

Тема 1. Апарат травлення. Головна кишка

Мета заняття. Засвоїти особливості будови та розміщення органів, що входять до складу головної кишки у різних видів сільськогосподарських тварин.

Матеріальне забезпечення. Сагітальні розпили голів сільськогосподарських тварин, окремі органи ротової порожнини, муляжі, схеми, таблиці.

Внутрішні органи (нутрощі) – комплекс органів, які переважно заповнюють порожнини тіла: грудну, черевну і тазову.

До нутрощів належать апарати органів травлення, дихання, сечовиділення і статевих. Залежно від будови всі нутрощі поділяють на трубчасті й паренхіматозні. Більшість органів апарату травлення розміщені в черевній порожнині і лише деякі з них у ділянці голови, шиї, грудній та тазовій порожнинах.

Для більш чіткого уявлення про взаємне розташування внутрішніх органів черевну порожнину (cavum abdominalis) двома сегментальними площинами, що проведені дотично до найбільшої опуклості останнього ребра і маклока, поділяють на краніальний, середній і каудальний відділи.

Передній відділ черевної порожнини – епігастрій відмежований від грудної порожнини діафрагмою. Його передня межа – діафрагма, купол якої знаходиться в площині 6-7 ребра, задня – площина по каудальному краю останніх ребер. До епігастрію належать 3 ділянки. Кривою площиною, яка проходить вздовж правої і лівої реберних дуг відокремлюється нижня ділянка – ділянка мечоподібного хряща. Верхня ділянка середньою сагітальною площиною поділяється на праве і ліве підребер’я.

Середній відділ – мезогастрій відмежовується від заднього відділу сегментальною площиною, яка проведена по передньому краю маклаків. До складу середнього відділу (мезогастрію) належать 4 ділянки. Парасагітальною площиною, що дотикається до кінців поперечно-реберних відростків поперекових хребців від’єднуються права і ліва здухвини (клубові ділянки). Середня ділянка, що залишається, ділиться фронтальною площиною, умовно проведеною через середину 1 ребра. Верхня частина її називається поперекова (ниркова) ділянка, нижня – пупкова ділянка.

Задній відділ – гіпогастрій займає ділянку позаду середнього відділу до входу в тазову порожнину. До гіпогастрію належать 3 ділянки. З боків розміщені права і ліва пахвинні ділянки як продовження здухвин. Поперекова ділянка переходить у тазову порожнину, а пупкова – продовжується в лобкову ділянку.

В період ембріонального розвитку органи апарату травлення розвинулися із кишкової трубки, тому апарат травлення поділяється на чотири відділи (кишки): головну, передню, середню та задню.

Схема будови органів травлення

1. Головна кишка:

– ротова порожнина

– глотка

2. Передня кишка:

– стравохід

– шлунок

3. Середня кишка (тонка кишка):

– дванадцятипала кишка

– порожня кишка

– клубова кишка

та застінні травні залози:

– печінка

– підшлункова залоза

4. Задня кишка (товста кишка):

– сліпа кишка

– ободова кишка

– пряма кишка

Головна кишка (ротова порожнина та глотка)

Ротова порожнина (cavum oris, stoma), або рот – початковий відділ апарату травлення. Вона та органи, що входять до її складу (губи, щоки, ясна, тверде та м’яке піднебіння, зуби, язик, пристінні та застінні слинні залози) виконують численні функції: сприймання корму і води, механічну обробку корму, обстеження його на смак, зволоження та ферментативну обробку, формування кормової грудки, формування звуків,захисну функцію.

Кістковий остов ротової порожнини утворений кістками лицьового відділу черепа (верхньою й нижньою щелепами, різцевими, піднебінними та крилоподібними).

Стінки ротової порожнини:

1. Склепіння (дах) – тверде і м’яке піднебіння; тверде піднебіння відокремлює від носової порожнини, м’яке – від глотки;

2. Дно – м’язи міжщелепного простору, язика та під’язикового апарату, на дні лежить язик та під’язикові слинні залози; під’язикове дно ротової порожнини – щілиноподібний простір з боків язика і під його кінчиком;

3. Бічні стінки – щоки;

4. Вхід у ротову порожнину – ротова щілина (між губами);

5. Вихід із ротової порожнини в глотку – зів – fauces – між коренем язика і м’яким піднебінням, бічні стінки зіва – піднебінно язикові дужки.

Ротова порожнина поділяється на присінок рота та власне порожнину рота. Межею між ними є зубні аркади.

Присінок рота розміщений між зубними аркадами з одного боку і губами та щоками – з іншого. В присінок веде ротова щілина, яка обмежена верхньою та нижньою губами.

Присінок рота поділяється на губний присінок (до кутів рота) та щічний присінок (від кутів рота до останнього кутнього зуба).

Губи (labia oris) – шкірно-м’язові складки, які обмежують вхід у ротову порожнину.

Стінка губ утворена трьома шарами:

зовнішній шар – шкіра,

середній шар – коловий м’яз рота (сфінктер) і точки закріплення інших лицьових м’язів,

внутрішній шар – слизова оболонка (у всіх тварин багатошаровий плоский незроговілий епітелій, який переходить у зроговілий).

Видові особливості губ:

СБ: губи тонкі, малорухливі (особливо нижня), є носове дзеркало. Верхня губа розділена посередині поздовжньою борозенкою;

СВ: губи малорухливі, верхня губа переходить у рило, в основі якого лежить кістка рила. Шкіра рила без волосся, вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм;

ВРХ: губи товсті, короткі, малорухливі, на верхній губі – носогубне дзеркало (простягається на губу і між ніздрями), в якому закладені серозні залози, що зумовлюють вологість і холодність дзеркала.

ДРХ: губи довгі, дуже рухливі, дзеркало відсутнє;

КІНЬ: губи товсті, довгі, дуже рухливі «м’які губи». Нижня губа переходить у підборіддя.

Щоки (bucca) – шкірно-м’язові складки, які з’єднують верхню і нижню щелепи і формують бічні стінки ротової порожнини. Стінка щоки має трьохшарову будову.

Зовнішній шар щік утворений шкірою,

Середній шар – щічний м’яз, а також інші лицьові м’язи,

Внутрішній шар – слизова оболонка.

В слизовій оболонці щоки розміщені щічні залози (glandulaе buccales).

Видові особливості щік:

СБ: слизова оболонка гладка, пігментована, представлена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм;

СВ: слизова оболонка – гладка, вистелена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм;

ВРХ: на слизовій оболонці щік є конусоподібні сосочки, зроговілі верхівки яких спрямовані назад. Сосочки заважають випадінню корму з рота під час жування;

КІНЬ: щоки дуже довгі, слизова оболонка гладка, вистелена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм.

Зуби (dentes, s. odontos) – розміщені в порожнині рота у вигляді верхньої і нижньої зубних аркад (дуг).

Характеристика зубів тварин: