2. Повсякденна діяльність військ

ТА ЇЇ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ

Збройні Сили України – це військове формування, на яке, згідно Конституції України, покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілості і недоторканності (3.ст.1). На вирішення цих завдань повинна бути спрямована уся повсякденна діяльність військ.

Повсякденна діяльність військ – це сукупність взаємопов’язаних між собою заходів мобілізаційної, бойової, виховної, воєнно-технічної, адміністративно господарчої, службово-розпорядчої та контрольно-виконавчої діяльності командирів (начальників), штабів, які спрямовані на підтримання військових частин у постійній бойовій готовності для успішного виконання ними завдань як у мирний , так і воєнний час.

Складові частини повсякденної діяльності:

• бойова і мобілізаційна готовність;

• бойова (оперативна) підготовка;

• виховна робота та робота з кадрами;

• ведення військового господарства та керівництво ним;

• експлуатація озброєння та військової техніки;

• служба військ;

• військово-адміністративна діяльність;

• робота з місцевими органами влади.

Повсякденна діяльність підрозділів організується та здійснюється у суворій відповідності до вимог Законів України з питань військового будівництва, статутів Збройних сил України, наказів і директив Міністра оборони України та інших старших командирів і начальників.

Управління повсякденною діяльністю військ – це цілеспрямована діяльність командирів (начальників), штабів та інших органів військового управління щодо підтримання бойової здатності, бойової та мобілізаційної готовності військових частин на рівні, який забезпечує гарантовану реалізацію їх бойового потенціалу і вирішення поставлених завдань.

Уся повсякденна діяльність підрозділів у мирний час повинна бути спрямована на вирішення головної задачі – утримання обороноздатності держави на належному рівні, забезпечення підвищення бойової готовності військових частин, прискорення якісного рішення питань реформування та розвитку Збройних сил, посилення могутності військ, постійної готовності до захисту держави, стримування збройної агресії проти України та відсіч її. Основою вирішення цієї головної задачі – є підтримання високої бойової та мобілізаційної готовності частин.

Бойова готовність – стан, який визначає ступінь підготовленості військових частин до виконання покладених на них бойових або інших завдань згідно їхнього бойового призначення.

Бойова готовність визначається:

• укомплектованістю частин та підрозділів особовим складом, бойовою технікою та озброєнням;

• наявністю необхідних запасів матеріальних засобів і техніки;

• утриманням у справному стані та готовому до бойового використання озброєння та бойової техніки;

• високою бойовою підготовкою та виучкою особового складу;

• бойовим злагодженням частин та підрозділів;

• високим рівнем підготовки командирів та штабів;

• твердою військовою дисципліною та організованістю особового складу підрозділів;

• пильним несенням бойового чергування.

Мобілізаційна готовність – стан, який визначає ступінь підготовленості військової частини щодо переведення її на організацію та склад воєнного часу за установлений термін, а також, після проведення необхідних заходів, і здатність до виконання бойових або інших завдань згідно з призначенням.

Основними завданнями щодо підтримання високої бойової та мобілізаційної готовності військових частин та підрозділів є:

- укомплектування особовим складом, озброєнням, бойовою та іншою технікою;

- накопичення та утримання у необхідному стані та готовності до використання запасів матеріальних засобів;

- утримання озброєння, бойової техніки у справному стані та готовності до бойового застосування;

- всебічна підготовка заходів щодо переведення військових частин у вищі ступені бойової готовності;

- наявність добре підготовлених мобілізаційних ресурсів;

- здійснення цілеспрямованої мобілізаційної підготовки командирів, штабів та органів управління;

- підтримання стійкого зв’язку та тісної взаємодії з військовими комісаріатами та органами місцевого самоврядування.

Бойова підготовка – це система заходів щодо навчання особового складу Збройних Сил України веденню бойових дій, виховання його у дусі патріотизму та гордощі за Батьківщину, а у загальному плані бойова підготовка – це система послідовно здійснюючих логічно взаємопов’язаних та цілеспрямованих заходів з навчання та військового виховання особового складу підрозділів для ведення ними бойових дій або виконання інших завдань згідно з їхнім призначенням.

Основні завдання бойової підготовки:

• формування у осіб офіцерського складу високих професійних навичок та організаційних здібностей, вміння здійснювати управління підлеглими підрозділами у будь-яких умовах обстановки;

• здійснення ретельної підготовки штабів як органів управління для якісного виконання своїх керівних функцій як у бойової обстановці, так і в мирний час;

• висока професійна підготовка командирів підрозділів;

• злагодженість підрозділів та підготовка їх до дій щодо виконання бойових завдань;

• формування у особового складу високої морально - психологічної стійкості та здатності переносити великі навантаження як моральні, так і фізичні.

У загальному плані бойова підготовка включає:

• підготовку молодого поповнення;

• підготовку та злагодження підрозділів;

• командирську підготовку;

• підготовку органів управління (штабів);

• індивідуальну підготовку (для військовослужбовців за контрактом).

Складові частини бойової підготовки:

• загальновійськова підготовка солдата;

• спеціальна підготовка військовослужбовця;

• бойове злагодження підрозділів та військових частин.

Служба військ – це складова частина повсякденної діяльності військ, яка спрямована на забезпечення необхідних умов життя, бойового навчання, побуту військ, підтримання статутного порядку і військової дисципліни у військових частинах та гарнізонах, а також на підтримання належної бойової готовності військових частин і підрозділів.

Основні завдання служби військ:

• організація та підтримання внутрішнього порядку у військових частинах та підрозділах;

• правильний розподіл часу;

• контроль за несенням служби добовим нарядом частини;

• забезпечення надійної охорони та оборони місць розташування військових частин та об’єктів;

• підтримання у гарнізонах високої військової дисципліни та правопорядку, проведення гарнізонних заходів за участю військ;

• створення необхідних умов для повсякденної діяльності;

• турбота про здоров’я та побут військовослужбовців;

• контроль за регулярністю проведення санітарно - гігієнічних та медико - профілактичних заходів в гарнізонах.

Служба військ включає:

• внутрішню службу;

• гарнізонну службу;

• вартову службу.

Військове господарство – сили, засоби а також об’єкти матеріально - технічної бази, які призначені для забезпечення повсякденної діяльності військ, бойової підготовки, військового побуту, правильної експлуатації, технічного обслуговування, ремонту та збереження озброєння, бойової техніки, техніки служб та майна.

Основні завдання військового господарства:

- цілеспрямоване та повне забезпечення повсякденної діяльності військових частин;

- всебічне та безперервне забезпечення усіх заходів бойової підготовки та служби військ;

- своєчасне і повне забезпечення особового складу усіма видами забезпечення;

- створення необхідних умов щодо швидкого переведення частин з мирного стану на воєнний та переходу на штати воєнного часу;

- створення, утримання та збереження необхідних запасів матеріальних засобів для забезпечення переведення військових частин у вищі ступені бойової готовності;

- планове здійснення квартирно-експлуатаційного забезпечення, будівництва.

Основу матеріально - технічної бази військового господарства складають об’єкти господарчого, технічного, медичного призначення, а також об’єкти для забезпечення бойової підготовки, виховної роботи та служби військ.

Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна досягається шляхом:

- виховання високих бойових і морально – психологічних якостей військовослужбовців на національно – історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого становлення до виконання військового обов’язку, вірності Військової присяги;

• особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов’язків, вимог військових статутів;

• формування правової культури військовослужбовців;

• умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

• зразковим виконанням командирами військового обов’язку, їх справедливого становлення до підлеглих;

• підтримання у військових частинах і підрозділах необхідних матеріально - побутових умов, статутного порядку;

• своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

• - чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Військове виховання – цілеспрямоване, організоване та систематичне формування у військовослужбовців якостей, які необхідні для виконання військових обов’язків. Воно тісно пов’язане з бойовим навчанням та складає єдиний процес, метою якого є підготовка усвідомлених та вмілих захисників Вітчизни, формування у них високих морально - бойових якостей, бойове злагодження військових частин та підрозділів.

Військове виховання передбачає формування у особового складу якостей, які обумовлюються особливостями військової служби, веденням бойових дій:

• дисциплінованості і виконання своїх службових обов’язків;

• рішучості і самостійності;

• бойової активності і сміливості та інших якостей.