Тема 13. Фінансове посередництво грошового ринку

13.1. Сутність, призначення і види фінансового посередництва

Фінансове посередництво

це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його субєктами в обмін на свої зобовязання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи.

Унаслідок цієї діяльності:

на ринку з’являються нові фінансові інструменти і загальний асор­тимент їх значно розширюється, що посилює стимули для формування вільних грошових капіталів;

урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;

скорочуються витрати економічних субєктів на забезпечення руху свого грошового капіталу.

Субєкти грошового ринку, які займаються фінансовим посеред­ництвом, називаються фінансовими посередниками, які поділяються на дві групи: банки та небанківські фінансово-кредитні установи.

Небанківські фінансово-кредитні установи

це різноманітні установи, які акумулюють тимчасово вільні кошти і розміщують їх у формі кредиту.

Економічна відмінність між ними полягає в тому, що субєкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Банки ж є не тільки звичайними посередниками, а й творцями кредиту, оскільки виконують емісійну функцію. Тому правомірно розглядати банки не тільки як простих посередників, а ще й як підприємства кредитної сфери. Певною характерною рисою небанківських кредитних установ є досить вузька спеціалізація, яка чітко регламентується державою.

Поява цих інститутів обумовлена низкою причин:

• постійно посилюється інвестиційна активність населення, що обумовлено зростанням їх доходів;

• з боку суб’єктів господарювання зростає потреба в інвестиціях;

Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку з одним і тим же обєктом – грошовими коштами, однаково відчутно впливають на конюнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань. Тому дослідження фінансового посередництва як самостійного економічного явища має важливе теоретичне і практичне значення, особливо в сучасних умовах України, коли тільки формується грошовий ринок, його інфраструктура і механізм регулювання.

Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності, оскільки брокери і дилери не створюють власних вимог і зобовязань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах купівлі і продажу (дилери). Фінансові посередники діють на ринку зовсім інакше – від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобовязання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, повязаними з їх залученням.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки. Їх еко­номічне призначення полягає в забезпеченні базовим субєктам грошо­вого ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціо­нування [120].

Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у [39; 120] (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Переваги фінансового посередництва

Становлення та розвиток фінансового посередництва в Україні відбувається дуже повільно, що пов’язано з такими проблемами:

• недосконале правове поле, в межах якого функціонують ці установи, і відсутність нормативних актів прямого впливу;

• великий рівень недовіри населення до дії багатьох установ цієї системи;

• сфера їх діяльності слабо контролюється державою, що значно підвищує ступень ризику всіх учасників цього процесу.

У зв’язку з цим між комерційними банками і небанківськими кредитно-фінансовими закладами йде гостра боротьба за залучення грошових коштів та у сфері кредитних операцій. При цьому конкуренція носить неціновий характер. Нецінова конкуренція – конкуренція за кредитні ресурси та кредитні вкладення між спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами, що виконують неоднакові операції, за якими не можна порівняти ціни. Порівняльна характеристика діяльності банків та небанківських фінансово-кредитних інститутів наведена в табл. 13.1 [102]

Таблиця 13.1