Тема 12. Теоретичні засади відсотка

Цікавий факт

Лихварство так само старе, як і торгівля. Воно набагато старіше, ніж гроші. Серед найдавніших рукописів, де згадується лихварство, – ведичні релігійні тексти Давньої Індії (2000 – 1400 рр. до н. е.). Найперші позики в історії людства викликалися, як правило, нестатком, а не можливістю дістати додатковий прибуток. Селяни, що потрапили у скрутне становище, займали у своїх більш багатих сусідів хліб або худобу й брали на себе зобов'язання повернути все це зі збільшенням або виконували за це яку-небудь роботу. Якщо людина не могла віддати борг, вона могла втратити своє майно. Перші лихварі діяли ще до виникнення грошей (наприклад, про них писав грецький поет Гесіод, що жив в VIII – VII ст. до н. е., тобто приблизно за 100-200 років до зародження перших монетних систем в Елладі). Перші позички давалися і поверталися натурою – зерном, борошном, худобою. У багатьох дослідженнях можна зустріти дані про вавилонських банкірів, що приймали відсоткові вклади й позички, які видавали під письмові зобов'язання й під заставу різних цінностей. У ролі лихварів і скупників селянської землі часто виступали сільські старости й дрібні чиновники, що відали обліком земель і розподілом податей; їм було неважко підробляти земельні реєстри, робити незаконні угоди й укривати куплені землі від податків. Тут уже виникла примітивна функція іпотеки – боргового свідоцтва про заставу землі – у вигляді особливих каменів, які ставилися на ділянках позичальника і на яких були висічені закладні акти. Якщо позичальник не повертав гроші у визначений строк – його земельна ділянка переходила у власність лихваря. Заставою боргу слугувала не тільки земля, але й самі позичальники і члени їх родин.

Виникнувши на основі лихварського капіталу, позичковий капітал не усунув його цілком з історичної арени. Лихварський капітал продовжує існувати й досить поширений у країнах з недостатньо розвинутою системою ринкових відносин. Як сукупність кредитних відносин для більшості країн лихварський капітал в цей час має однозначно нелегальний характер, тобто прямо заборонений чинним законо-давством. На практиці лихварський кредит реалізовується шляхом видачі позик фізичними особами, а також господарюючими суб'єктами, що не мають відповідної ліцензії від центрального банку, характеризується надвисокими ставками позикового відсотка (до 120-180% за позиками, що видаються у конвертованій валюті) і часто кримінальними методами стягнення з неплатника.