11.2. Характеристика основних видів кредиту

Можна виділити такі основні види кредиту (рис.11.2).

Рис. 11.2. Види кредиту

Основні характерні риси наведених на рис. 11.2 видів кредиту зведено у додатку Ж.

Банківський кредит

– це кредит, що надається банком. Його об'єктом виступає грошовий капітал, що передається позичальникові в тимчасове використання.

Банківський кредит має певні особливості, відмінні від інших видів кредиту. Насамперед кредитні відносини банку із клієнтом будуються на принципах терміновості, зворотності, платності й забезпеченості кредиту й оформляються договором.

Банківські кредити, які надає банк своїм клієнтам, класифікуються за багатьма ознаками (рис 11.3).

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками в межах власних кредитних ресурсів. Величина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов’язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ.

Рис. 11.3. Класифікація банківських кредитів

Комерційний кредит (тільки для юридичних осіб).

Планова економіка радянського періоду не передбачала можливості кредитування підприємствами один одного. Комерційний кредит деякою мірою існував лише в зовнішній торгівлі, де доводилося враховувати міжнародну практику, торгівельні порядки й традиції розвитку закордонних партнерів. Перехід до ринкової економіки відкрив новий етап для комерційного кредиту.

Комерційний кредит можна охарактеризувати як кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари. Він надається під зобов'язання боржника (покупця) погасити в певний строк як суму основного боргу, так і нараховані відсотки.

Суб'єктами комерційного кредиту є підприємства, що виступають як позичальники. Це значить, що спеціалізовані кредитні установи (банки) у цьому випадку прямої участі в угоді не беруть. Однак на практиці у більшості випадків комерційний кредит переплітається з банківським кредитом: кредитор, маючи зобов'язання позичальника – вексель, може врахувати його в банку й одержати під нього банківський кредит. Але цей факт не усуває головної ознаки комерційного кредиту – надання в борг коштів однією комерційною структурою іншій.

Застосування комерційного кредиту вимагає наявності у продавця достатнього резервного капіталу на випадок уповільнення надходжень від боржників.

Виділяють п'ять основних способів надання комерційного кредиту (рис. 11.4).

Рис. 11.4. Основні способи надання комерційного кредиту

При вексельному способі після поставки товарів продавець виставляє тратту на покупця, що, одержавши комерційні документи, акцептує її, тобто дає згоду на оплату в зазначений на ній строк.

Інший спосіб – знижка за умови оплати в певний строк. Цей спосіб передбачає умову, що якщо платіж буде зроблений покупцем протягом зазначеного в контракті періоду після виписки рахунку, то з ціни буде віднята знижка. У противному разі, вся сума повинна бути виплачена у встановлений строк.

Відповідно до договору про відкритий рахунок, один раз прийнятому обома сторонами, покупець може робити періодичні закупівлі без оформлення кредитних документів у кожному окремому випадку. Звичайний порядок здійснення угоди такий: коли покупець замовляє товар, він негайно відвантажується, а платіж за нього проводиться у встановлений термін після одержання рахунку.

Сезонний кредит звичайно застосовується у виробництві іграшок, сувенірів, інших виробів масового споживання, а також у агро-промисловому комплексі. Цей спосіб дозволяє роздрібним торговцям купувати товари протягом усього року з метою організації необхідних запасів перед піком сезонних продажів і дозволяє відстрочити платіж виробникові до кінця розпродажу. Наприклад, виробники іграшок дозволяють торговцям закуповувати іграшки за кілька місяців до Різдва, а сплатити за товар – у січні, лютому. Головна перевага при цьому способі – можливість випуску продукції без додаткових видатків на складування, зберігання і т. д.

Консигнація

– спосіб, при якому роздрібний торговець може просто одержати товарно-матеріальні цінності без зобов'язання. Якщо товари будуть продані, то буде здійснений і платіж виробникові, а якщо ні, то роздрібний торговець може повернути товар виробникові без виплати неустойки.

Консигнація звичайно застосовується при реалізації нових, нетипових товарів, попит на які важко передбачити. Прикладом може служити практика виробництва й продажу нових підручників для інститутів. Книговидавці посилають свої книги в інститутські магазини з умовою їхнього повернення, якщо вони не будуть куплені. Зрозуміло, що кожен із цих способів може бути найбільш ефективним у конкретних ринкових умовах. Вибір найбільш ефективного способу – головне завдання кредитної політики кожного суб'єкта господарської діяльності.

Переваги та недоліки комерційного кредиту наведені в табл.11.2.

У розвинутих країнах комерційний кредит становить 20-30 % всіх кредитних угод. Наприклад: в Італії – 85 % від суми всіх угод в оптовій торгівлі здійснюється на умовах комерційного кредиту, причому середній строк за ним становить близько 60 днів, що істотно перевищує строк фактичної реалізації товарів безпосередньо споживачам.

Таблиця 11.2.