Тема 7. Механізм формування пропозиції грошей та грошово – кредитна політика

7.1. Механізм формування попиту та пропозиції грошей

На сучасному етапі розвитку економічних відносин категорія грошей посідає важливе місце в економічній теорії та практиці. На основі аналізу закономірностей функціонування грошового ринку будується державна грошово-кредитна політика, яка є одним з найважливіших інструментів державного регулювання економіки. Без стабільної фінансової системи та грошової одиниці досягнення стабільності в економіці держави та її подальший розвиток є неможливими. Саме тому перед сучасними економістами постає завдання вивчення принципів та особливостей ринку грошей та ґрунтовного аналізу його найважливіших категорій: попиту на гроші та пропозиції грошей. Необхідно зазначити, що питання формування попиту на гроші розглядалися багатьма відомими економістами, зокрема Джоном Мейнардом Кейнсом та його послідовниками, Джоном Тобіном, Альфредом Маршалом, Мільтоном Фрідманом та іншими.

Але й на сьогоднішній день актуальність цієї теми цілком очевидна, бо попит та пропозиція є однією з двох ключових складових ринку, через взаємодію яких встановлюється ринкова рівновага. В українській дійсності тільки починається формування цілісного грошового ринку, тому вивчення попиту на гроші та факторів, що його визначають, відіграє важливу роль у формуванні засад роботи ринку. Крім того, економіка нашої країни має ряд особливостей, які потрібно враховувати для того, щоб побудувати ефективну грошово-кредитну систему. Для того, щоб давати адекватні оцінки стосовно надмірності грошей в обігу, потрібно знати економічно аргументовані обсяги їх потреби, реальний попит на них.

Попит на гроші є однією з основних складових грошового ринку та являє собою складне, багатогранне явище. Основною сучасною теорією грошей є портфельний підхід, який розглядає економічного агента у певний момент часу, коли він володіє певним фондом багатства (портфелем активів) і приймає рішення щодо його розподілу між різними видами активів з метою максимізації прибутку та мінімізації ризиків.

Попит на гроші

виступає як запас грошей, який хочуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, яким володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів або багатство в ліквідній формі, то це означає збільшення попиту на гроші і навпаки.

Такий підхід був застосований Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переважної ліквідності.

Після Кейнса його ідея спекулятивного попиту на гроші знайшла свій розвиток у працях Дж. Тобіна та ін. Вони довели, що спекулятивний мотив впливає на весь обсяг попиту на гроші і розширює роль відсотка як фактора формування попиту на гроші.

Попит на гроші тісно пов'язаний зі швидкістю грошового обігу обернено пропорційною залежністю. У міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обігу, буде довше перебувати в розпорядженні економічного суб'єкта і буде більш повільним її обіг і навпаки:

1) швидкість грошей не може бути постійною;

2) збільшення швидкості обігу грошей і падіння попиту на гроші мо­же компенсувати дефіцитні платіжні кошти при зниженні умови монета­ризації ВНП і послабити кризу неплатежів;

3) зменшення швидкості обігу грошей шляхом збільшення попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обігу на кон'юнктуру ринку [37].

Попит можна розрахувати за наступною формулою:

, (7.1)

де M_d – обсяг попиту на гроші;

P – абсолютний рівень цін;

Y – реальний обсяг виробництва;

V – швидкість обігу грошей.

Мета попиту на гроші та групи його мотивів наведені на рис 7.1

Рис. 7.1. Мета та мотиви попиту на гроші

Провідними чинниками, що визначають сукупний попит на гроші на макрорівні є [37; 120]:

Рис. 7.2. Чинники, що визначають сукупний попит на гроші

Для урахуванням сучасних показників впливу на попит існує така формула [8]:

, (7.2)

де V – реальний обсяг ВНП;

Р – середній рівень цін;

R – рівень очікуваного доходу за альтернативними грошовими активами;

В – обсяг багатства;

I – рівень інфляції;

О – очікувані зміни ринкової кон'юнктури ;

+ – пряма залежність;

- – обернена залежність.

Щоб краще зрозуміти функціональну залежність між основними чинниками, що визначають попит на гроші, зобразимо їх у вигляді кривих у системі координат, як це показано на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Графік кривої попиту на гроші

По вертикалі системи координат відображена норма (у відсотках) очікуваного доходу на альтернативні грошам активи, включаючи норму депозитного процента. Зміна цієї норми означає зміну альтернативної вартості зберігання грошей у формі, яка не приносить доходу.

По горизонталі відображений обсяг попиту на гроші в млрд. грн. Сукупність кривих МД, МД₁, MД₂ відображає функціональну зміну попиту на гроші залежно від двох груп чинників: зміни номінального обсягу ВНП та зміни норми очікуваного доходу (тобто альтернативної вартості зберігання грошей). Криві ПК, ПК₁ і ПК₂ відбивають зміну поточної каси як трансакційної складової попиту на гроші [37].

Залежність попиту на гроші від номінального обсягу ВНП (Y) виявляється у зміщеннях кривої МД вліво і вниз у позицію МД₁, якщо Y зменшується, чи вправо і вверх у позицію МД₂, коли Y збільшується. У цих випадках передусім зміщується крива поточної каси (ПК), яка реагує ли­ше на зміни обсягу Y, про що свідчить її вертикальне положення. При зменшенні обсягу ВНП потреба в поточній касі буде зменшуватися, ПК зміститься в позицію ПК₁ і «потягне» за собою криву загального попиту МД у позицію МД₁. Відповідно при збільшенні обсягу ВНП потреба в поточній касі зростатиме, ПК зміститься в позицію ПК₂ і «виштовхне» криву МД у позицію МД₂. Аналогічно може впливати на зміну положення кривої МД зміна обсягу багатства, що його мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, оскільки вона, власне, є наслідком зміни обсягу ВНП [37].

Залежність попиту на гроші від норми очікуваного доходу (R) виявляється у переміщенні його величини безпосередньо по кривій МД.

Приклад

Якщо норма доходу зростає, наприклад з 6% до 10%, то попит з точки А, яка адекватна обсягу 4,0 млрд грн., переміститься в точку Б, яка відповідає обсягу 3,0 млрд грн., тобто скоротиться на 1,0 млрд грн. І навпаки, при зниженні норми доходу, наприклад з 6% до 4%, обсяг попиту переміститься в точку В, адекватну 5,0 млрд грн., тобто зросте на 1,0 млрд грн. При цьому крива ПК залишається нерухомою, бо вважається, що трансакційна складова попиту не реагує на зміну норми доходу (відсотка) [37].

У разі одночасної зміни обох чинників впливу на попит відбудеться зміщення кривої попиту в нове положення (ДМ₁ чи ДМ₂) і самої точки попиту на новій кривій, що спричинить зміну попиту в іншому розмірі, ніж при зміні кожного з цих чинників окремо. З наведеного вище графічного зображення попиту на гроші чітко видно два різні характери його руху :

• у вигляді переміщення самої кривої попиту вверх і вправо чи вниз і вліво, що свідчить про еластичність попиту на гроші від номінального обсягу валового продукту;

• у вигляді руху точки попиту по його кривій вверх і вліво чи вниз і вправо, що свідчить про еластичність попиту на гроші від відсотка та інших очікуваних доходів на активи. Ці два види руху потрібно чітко розрізняти, але розглядати у взаємозв'язку, щоб мати завершену картину динаміки попиту на гроші [37].

Розглянемо особливості формування попиту на гроші в Україні (рис. 7.4).

Таким чином, можна сказати, що формування попиту на гроші в умовах українського ринку зумовлюється особливостями перехідної економіки України та нестабільністю політичних та соціально-економічних факторів. Але, разом з тим, в останні роки попит на гроші став більш стабільним з точки зору формування за класичними схемами. Найбільший деформуючий вплив на попит зберігають інфляційні процеси, але, в той же час, довіра до високоліквідних грошових активів у населення зростає.

Рис. 7.4. Особливості формування попиту на гроші в Україні

Отже вирішення головних проблем української економіки неможливо без грамотного регулювання грошового ринку, що ще формується в нашій країні. Тому потрібно не тільки грамотно регулювати співвідношення попиту та пропозиції на грошовому ринку, а й розуміти природу головних чинників та їх особливості у вітчизняних умовах.

Монетаристська теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативний чинник протидії попитові, як два невіддільних і водночас протилежних боки єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на монетарному ринку.

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в якийсь момент можуть мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, який вони можуть за кращих умов пустити в обіг (рис.7.5).

Керує пропозицією банківська система за допомогою трьох важелів:

• грошової бази, що є консолідованим показником резервних грошей банківської системи;

• банківських резервів;

• грошово-кредитного мультиплікатора як коефіцієнта збільшення кількості грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку.

Рис. 7.5. Сутність пропозиції грошей на макро- і мікрорівнях

Грошова база (m_б) перебуває під постійним контролем центрального банку і багатьох інших показників, що діють незалежно від його волі і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей.

Такими показниками можуть бути:

Рис. 7.6. Чинники, що впливають на пропозицію грошей

Пропозиція грошей визначається як добуток грошової бази та кредитного мультиплікатора:

, (7.3)

де: m – кредитний мультиплікатор;

Г_б – грошова база.

У свою чергу кредитний мультиплікатор визначається за наступною формулою:

, (7.4)

де: с – коефіцієнт розподілу доходу на готівку та депозити;

r – норма банківських резервів.

Звідси пропозиція грошей:

, (7.5)

Оскільки пропозиція грошей як явище екзогенне формується насамперед банківською системою, графічне зображення кривої пропозиції в системі координат буде залежати від тактичних цілей грошово-кредитної політики.

Якщо тактичною метою цієї політики є підтримання на незмінному рівні маси грошей в обороті при вільному русі процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд (рис. 7.7) [37].

Якщо грошово-кредитна політика визнає за тактичну мету утримання на незмінному рівні процентної ставки при вільному русі грошової маси, то крива пропозиції набуде такого вигляду (рис. 7.8) [37].

Горизонтальна лінія М₁, проведена з точки 8, свідчить про те, що пропозиція грошей (точка А) повинна змінювати своє положення вліво чи вправо на горизонтальній прямій М1 (залежно від зміни попиту на гроші) так, щоб утримувати процентну ставку на рівні 8%.

Якщо ж як метою монетарної політики буде підтримання процентної ставки на рівні 10%, то лінія пропозиції грошей переміститься вверх у точку 10, але збереже горизонтальне положення [37].

Рис. 7.7. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання маси грошей в обороті на незмінному рівні

Рис. 7.8. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання процентної ставки на незмінному рівні

Крива пропозиції грошей може набути вигляду нахиленої лінії, якщо грошово-кредитна політика передбачає збільшення маси грошей, проте меншою мірою, ніж це потрібно для збереження стабільного рівня процента. У такому разі одночасно змінюється і маса грошей, і норма процента, а крива пропозиції грошей займе положення, показане на рис. 7.9 [37].

Вибір тактичної цілі грошово-кредитної політики і відповідної їй кривої пропозиції грошей залежить від конкретної економічної ситуації в країні та тих чинників, які обумовили зміну попиту на гроші, відповідно до якої банківська система повинна відкоригувати пропозицію грошей.

Отже, надмірна пропозиція грошей або призводить безпосередньо до інфляції,або чинить інфляційний тиск на економіку країни.

Рис. 7.9. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки

Слід зазначити, що основні постулати монетаристів у принципових моментах збігаються з теоретичними поглядами Дж. Кейнса. Однак є і деякі протилежності. Так, Дж. Кейнс вважав, що збільшення грошової маси приводить до підвищення пропозиції грошей і викликає внаслідок цього зниження відсотка. Його падіння сприяє нарощуванню інвестиційного процесу і зростанню суспільного виробництва. Що ж стосується монетаристів, то грошова маса в них уже своєю зміною безпосередньо впливає на суспільне виробництво.

Отже, надмірна пропозиція грошей або призводить безпосередньо до інфляції, або чинить інфляційний тиск на економіку країни.