Маржинальна торгівля

це торгівля з використанням позикового капіталу. Маржинальна торгівля на валютному ринку ведеться лотами. 1 лот орієнтовно дорівнює 100 тис. дол., але для його відкриття необхідно мати від 0,5% до 4% суми.

Приклад

Розглянемо конкретний приклад. Припустімо ви, проаналізувавши ситуацію на ринку, дійшли висновку, що фунт стерлінгів дорожчатиме щодо долара. Відкриваючи один лот на купівлю фунта (СВР) при маржі 1% (кредитне плече 1:100) за ціною 1,4989, ви чекаєте зрос­тання курсу. По деякім часі ваші очікування справджуються і ви, закриваючи позицію по 1,5050, заробляєте 61 пункт (близько 405 дол.). Щоденні коливання валют становлять близько 100 – 150 пунктів, що дає можливість трейдерам заробляти на цьому. На ринку FOREX необов'язково спочатку купити валюту, щоб потім її продати. Можна відкривати позиції, як на купівлю, так і на продаж будь-якої валюти, не маючи її. Звичайно, дилінгові центри встановлюють мінімальний депозит, необхідний для роботи на ринку FOREX у розмірі 2 тис. дол. і надають кредитне плече 1:100. Відкриваючи позицію на 100 тис, трейдер вкладає 1 тис. дол. і отримує кредит 99 тис. доларів. Основні валюти, якими торгують на FOREX: євро (EUR), японська ієна (JPY), фунт стерлінгів (GBP) і швейцарський франк (СНF), усі вони торгуються щодо американського доллара (USD).

Основні позитивні характеристики ринку FOREX [79]:

• найбільша кількість учасників і найбільші обсяги операцій;

• відсутність зовнішнього органу регулюван­ня – ціни визначаються тільки попитом і пропозицією;

• абсолютна ліквідність і швидкість ринку – здійснення угод за лічені секунди за on line котируваннями;

• 24-годинний режим роботи протягом усього робочого тижня;

• можливість відкриття позиції на будь-який період, що залежить тільки від трейдера;

• відсутність комісійних витрат, окрім спла­ти різниці між ціною купівлі й продажу;

• можливість одержання прибутку, що пере­вищує вкладену в операції суму.

Класична валютна біржа – офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля валютами на основі попиту і пропозиції.

Операції валютної біржі рис.6.12.

Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким надана ліцензія на проведення валютних операцій або фінансові установи, яким законодавчо надане право на ведення валютних операцій.

Процес купівлі-продажу валюти здійснюється аукціонним методом, коли покупець указує в заявці обсяги валюти, яку він хоче придбати, і курс, за яким він її згоден купити. Продавець, у свою чергу, пропонує певний обсяг валюти і курс, за яким він згоден її продати.

Рис. 6.12. Операції валютної біржі

Оскільки головними суб’єктами валютного ринку є банки, то якщо обсяги і курс покупця збігаються з обсягом і курсом продавця, у цьому випадку валютна позиція вважається закритою. Якщо ж такої рівноваги нема, то валютна позиція називається відкритою.

Валютний ризик

це можливість грошових втрат суб'єктів валютного ринку через коливання валютних курсів.

Він тісно пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних компаній та банків і диверсифікацією їхньої діяльності, міграцією капіталу поміж країнами у пошуках надприбутків, зростанням обсягів спекулятивних валютних операцій. На сучасних валютних ринках на одну комерційну угоду припадає близько шести спекулятивних.

Виділяють дві основні групи методів управління валютним ризиком рис. 6.13.

Рис. 6.13. Методи управління валютним ризиком

В Україні на протязі 2009 року була накладена заборона на проведення хеджування валютного ризику, тому основними методами управління являється управління валюною структурою балансу.

к

Форфетування

редитування експорту шляхом випуску комерційних векселів або інших боргових зобов'язань за зовнішньоторговельними угодами.

Форфетування як форму трансформації комерційного кредиту у банківський використовують тоді, коли покупець не має відповідних грошових ресурсів для оплати великої партії товару, а експортер не може відкласти отримання грошей на майбутнє. У цьому випадку покупець виписує комплект векселів на необхідну суму з додатковим відсотком за кредитування, що дає змогу експортеру одразу отримати всю суму й перекласти ризик на банк, що надає кредит. З іншого боку, під час використання форфейтингу можуть виникати додаткові ризики – ризик дефолту з боку уряду країни походження імпортеру, ризик оголошення мораторію на платежі за кордон, зумовлений політичними або іншими обставинами, адміністративні ризики через існування деяких відмінностей у валютному законодавстві країн тощо.

Вищенаведені організаційні методи належать до внутрішніх методів страхування. До зовнішніх методів зниження валютного ризику відноситься створення ефективної програми проведення спеціальних фінансових операцій – хеджування.

Хеджування

це компенсаційні дії на валютному ринку із використанням відповідного інструментарію для мінімізації втрат від валютних коливань. По суті, це перенесення ризикової позиції на ринку готівки, яка пов'язана з валютним курсом або відсотковою ставкою, на іншого учасника ринку, який відкриває економічно пов'язану з нею позицію у тій самій валюті на ринку фінансових фючерсів (такий підхід до визначення хеджування був розроблений у США).

Створення чинної системи валютного регулювання в Україні неможливе без глибокого вивчення теоретичних аспектів, досвіду інших держав світу, існуючої в країні практики, а також перспектив розвитку цієї системи. Саме такий підхід дасть змогу нашій країні розробити оптимальний режим валютного регулювання, який має відповідати вимогам і особливостям періоду ринкової трансформації економіки.