6.2. Класифікація валютних ринків та види операцій на ньому

В сучасній та іноземній літературі немає загальноприйнятого підходу до визначення поняття валютного ринку. Валютний ринок – складне економічне поняття. Тому в економічній літературі важко знайти конкретне остаточне визначення (додаток Г).

Валютний ринок

це сукупність валютообмінних (конверсійних) та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються учасниками валютного ринку за відповідним ринковим курсом або за ринковою процентною ставкою.

Він тісно пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних компаній та банків і диверсифікацією їхньої діяльності, міграцією капіталу поміж країнами у пошуках надприбутків, зростанням обсягів спекулятивних валютних операцій. На сучасних валютних ринках на одну комерційну угоду припадає близько шести спекулятивних.

Для кращого розуміння структури валютного ринку доцільно класифікувати його за такими основними ознаками (рис. 6.6).

Цікавий факт

Фізична дія світового ринку тісно пов’язана з наявністю часових поясів. Глобальний рух ринку відбувається шляхом поступового пересування ділової активності зі Сходу на Захід. З одного боку, це означає неможливість здійснення операцій одночасно в усіх часових поясах землі, проте не дозволяє припинити функціонування валютних ринків ні на хвилину. З початком календарної доби на Сході свою роботу починає валютний ринок Нової Зеландії. Рухаючись у західному напрямку і минаючи часові зони, включаються ринки Сіднею, Токіо, Гонконгу, Сінгапура, Пекіна, за ними йдуть ринки країн СНД, далі — ринки країн Східної та Західної Європи, і закінчується торговий день у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі. Зазвичай фінансові, у тому числі валютні ринки, в середньому працюють 8—9 год. на добу. У зв’язку з існуванням географічної відстані між центрами світової торгівлі вони по черзі залучаються до процесу торгівлі і передають часову естафету один одному, забезпечуючи перманентність руху валютних курсів, процентних ставок, котирувань акцій тощо. Так, найбільш активна робота азіатських ринків збігається за часом з припиненням ділової активності Веллінгтону та поступовим загасанням Токіо. Приблизно о цій самій порі стартують східно- та західноєвропейські ринки. Відкриття ринку у Нью-Йорку починається тоді, коли у Лондоні минув обід, а в Києві вечоріє.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Рис. 6.6. Класифікація валютного ринку

Рис. 6.7. Суб’єкти та об’єкти валютного ринку

Валютний ринок варто розглядати з таких точок зору (рис 6.8).

Рис. 6.8. Сутність валютного ринку з різних точок зору

Резидентами є:

а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

б) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які провадять свою діяльність на підставі законів України;

в) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не ведуть підприємницької діяльності.

Нерезидентами вважаються:

а) фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

б) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з постійним місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб і інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

в) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

«Зведенням» покупців та продавців валюти займаються брокерські контори, які мають потрібну інформацію, пропонують консультаційні послуги і прогнозні оцінки. Послугами брокерських контор користуються комерційні банки, фірми, орієнтовані на зовнішній ринок, приватні особи. Ареною валютних операцій може виступати біржа. Учасником біржових ігор може бути і Центральний банк, який здійснює операції по підтримці національної валюти. Валютний ринок є офіційним фінансовим центром, де зосереджується купівля-продаж валют і цінних паперів у валюті на основі попиту та пропозиції на них.

На регіональних валютних ринках здійснюються операції з певним колом конвертованих валют, наприклад, з кувейтським динаром тощо. Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються один від одного. Сьогодні існують такі регіональні ринки: Європейський – із центрами в Лондоні, Цюріху , Франкфурті; Азіатський – із центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі; Американський – із центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі.

Міжнародний валютний ринок

Центральні банки

Комерційні банки

Міжнародні фінансові інститути

Великі фінансові

інститути та

корпорації

Національний валютний ринок можна розглядати з двох позицій. Це, по-перше, підсистема валютних відносин у ході операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах, а по-друге, це інституціональний механізм (тобто сукупність установ і організацій – банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечує функціонування валютних ринкових механізмів. Національні валютні ринки розрізняються між собою перш за все за ступенем та формами державного регулювання або державних валютних обмежень. В країнах з обмеженим валютним законодавством офіційний валютний ринок, як правило, доповнюється «чорним» (нелегальним ринком) та «сірим» ринком (на якому банки здійснюють операції з неконвертованими валютами)

На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному «майданчику», який називається валютною біржею. Хоч біржі зазвичай не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж, і вони поступово згортають свою діяльність. Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв’язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше й дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції поширюються вже й в Україні. З початку 2000 р. припинила здійснення операцій з торгівлі валютою Українська міжбанківська валютна біржа. Уся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один в одного купують і продають за свій рахунок чи за дорученнями клієнтів, які в цьому разі є кінцевими покупцями і продавцями валюти. Як свідчить світова практика, на секторі біржового ринку поступово зосереджуються переважно окремі валютні операції, технологія яких передбачає централізоване їх виконання через біржу (ф’ючерси, опціони та ін.) [99].

Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей - їх валютного курсу.

Ринок депозитно-кредитних операцій – це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.

Характерні риси суб'єктів валютного ринку наведені в табл. 6.3.

Таблиця 6.3