Тема 6. Валютний ринок і валютні системи
6.1. Сутність валютних відносин, класифікація валют і валютних курсів
Поняття валюти широко застосовується в економічній літературі та практиці. Валюта обслуговує такий широкомасштабний сектор економіки, як зовнішньоекономічні відносини. На її основі функціонує валютний ринок, що є елементом грошового ринку, формуються такі високоефективні регулятивні інструменти, як валютний курс, платіжний баланс, золотовалютні резерви тощо. Валюта обслуговує функціонування світової економіки та інтеграцію до неї національних економік окремих країн.
Валюта
це будь-які грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоекономічними відносинами (табл. 6.1).
Таблиця 6.1
Визначення поняття «валюта»
Валюта |
Грошова одиниця даної країни |
Грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні засоби, що виражені у іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних розрахунках, іноземна валюта |
|
Міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СПЗ/SDR – валюта МВФ, євро – грошова одиниця ЄС) |
Валюта класифікується за кількома критеріями рис.6.1.
Національна валюта, яка виражена в грошах, що емітуються національною банківською системою. Для України це будуть кошти, номіновані в гривні, для Росії – в рублях, для ФРН – у марках тощо;
Іноземна валюта, виражена в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн. Для України це будуть кошти, номіновані в усіх національних грошових одиницях, крім гривні;
Рис. 6.1. Класифікація валют
Колективна валюта, виражена в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.
За своєю природою колективні валюти не мають внутрішньої вартості і виступають як умовні рахункові грошові одиниці. Вони не існують у матеріальній формі тобто у вигляді банкнот або монет, а значаться у формі записів на банківських рахунках, в тому числі, і в пам’яті ЕОМ. Колективні валюти, які емітуються міжнародними фінансово-валютними організаціями для визначення і порівняння широкого кола економічних показників і для використання як офіційного грошового еталону в різних валютних вимірюваннях (спільним знаменником для співставлення курсів національних валют). Поступово беруть на себе деякі функції грошей, зокрема функцію платіжного засобу і міжнародних безготівкових розрахунків, функцію засобу нагромадження вартості в формі резервної валюти. Використовуються під контролем міжнародних валютних організацій, що забезпечує їм більшу стійкість і більші переваги в ролі міжнародних платіжних засобів порівняно з національними валютами. З простих рахункових одиниць вартості вони поступово стають валютою.
У теоретичному плані колективні валюти знаходяться у більш вигідному положенні ніж ключові валюти національного характеру. Обсяги емісії колективних валют зручніше пов’язати із потребами міжнародного платіжного обороту в ліквідних активах, курс таких валют технічно простіше стабілізувати, наприклад шляхом його обгрунтування зразу на декількох курсах національних валют, що сприятиме значному обмеженню амплітуди його коливання порівняно із національними валютами, що лежать в його основі. Внаслідок подальшого поглиблення процесу інтернаціоналізації світового ринку, розвитку системи міждержавного економічного регулювання валютна система об’єктивно потребує запровадження в структуру міжнародних валютно-фінансових відносин універсального, єдиного для всіх наднаціонального платіжного і резервного засобу, тобто своєрідних світових грошей. Поява наднаціональної резервної валюти глобального характеру більш ширше і більш повноцінно враховуватиме інтереси суб’єктів міжнародного обміну, оскільки емісія такої валюти, визначення валютного курсу та інших основних параметрів будуть проводитись колективно, дотримуючись демократичних принципів.
Зараз найбільш відомі дві такі колективні валюти – СДР, запроваджена в міжнародний оборот МВФ, та євро, що запроваджена в міжнародний оборот 11 країнами Західної Європи.
Цікавий факт |
На Ямайській нараді МВФ у якості колективної резервної валюти були визнані «спеціальні права запозичення» (СДР). СДР, як міжнародний резервноплатіжний засіб, було створено в 1969 р. Спочатку вони виступали як простий кредитний засіб. Однак потім Міжнародним валютним фондом було поставлене завдання перетворити їх в «головний резервний актив міжнародної валютної системи». СДР призначалися для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків із МВФ, порівняння вартості національних валют. Одиниця СДР є умовною. Випуск СДР відбувається у вигляді кредитових записів на рахунках МВФ пропорційно квотам країн-учасниць. Ці квоти використовуються ними для закупівлі конвертованої валюти або для погашення дефіциту платіжного балансу. Однак їхня частка в загальних валютних резервах капіталістичного світу невелика - близько 3%. Країна стає власницею певної суми СДР, не надаючи при цьому еквівалент у золоті або національній валюті. Термін дії СДР не обмежений у часі. Резерви в СДР можуть бути використані країнами, що володіють цим засобом, як для розрахунків із МВФ, так і між собою. Спочатку одиниця СДР прирівнювалася до золота, що відповідало золотому змісту долара (1979 р.). Із середини 1974 р., у зв'язку з переходом до плаваючих курсів валют, був скасований золотий зміст СДР. Курс цієї валютної одиниці визначається за допомогою «валютному кошику», що включає з 1981 р. набір 5 основних світових валют (американський долар, марка ФРН, японська ієна, французький франк і фунт стерлінгів). МВФ щодня розраховує вартість СДР у доларах на основі валютних курсів ринку різних валют. До кінця 90-х років рішення про випуск СДР приймалися двічі з розподілом пропорційно квотам країн у капіталі МВФ – в 1970-1972 р. і в 1979-1981 р. |
Неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується. Такими звичайно є валюти слаборозвинутих країн чи країн, які переживають глибоку і хронічну економічну і фінансову кризу. До 1997 р. типово неконвертованою була і національна валюта України – гривня. Зараз вона належить до частково конвертованих валют.
Конвертованими є валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн, за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертованість – надзвичайно важлива, визначальна якісна риса валюти.
Для того, щоб валюта будь-якої країни була віднесена до конвертованих валют, необхідно виконання таких умов:
високорозвинена грошова і банківська система;
чітко налагоджений механізм валютного регулювання;
нагромадження певних золотовалютних резервів;
свобода експортно-імпортних відносин.
Конвертованість валюти можна класифікувати за кількома критеріями.
Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) та за всіма видами цілей або операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капіталу і переказами).
Цікавий факт |
Таких валют на 27 травня 2008 року сімнадцять: Євро; Долар США; Британський фунт; Японська ієна; Канадський долар; Австралійський долар; Гонконгський долар; Південнокорейська вона; Шведська крона; Датська крона; Норвежська крона; Сінгапурський долар; Новозеландський долар; Південноафриканський ранд; Швейцарський франк; Ізраїльський новий шекель (з 27.05.2008); Мексиканське песо. |
Частково конвертована валюта – це національна валюта країн, в яких застосовуються певні валютні обмеження для резидентів і по окремих видах обмінних операцій. Як правило, ця валюта обмінюється тільки на певні іноземні валюти і не по всіх видах міжнародного обороту. В країнах з частково конвертованою валютою держава використовує валютні обмеження.
Міжнародна торгова валюта, тобто валюта, яка використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій;
Міжнародна резервна валюта – це така вільноконвертована валюта, в якій центральні банки інших країн нагромаджують та зберігають резерви для здійснення міжнародних розрахунків. Центральні банки нагромаджують валюти країн, які є лідерами у світовій торгівлі. Практично всі зовнішньоторговельні та фінансові операції здійснюються в доларах США, швейцарських франках, ієнах. Саме ці валюти і є резервними;
Поміж усіх існуючих видів валют слід виділити клірингові валюти – розрахункові валютні одиниці. Саме в них ведуться рахунки в банках та здійснюються різні операції між країнами, що уклали платіжні угоди клірингового типу про обов'язковий взаємозалік міжнародних вимог та зобов'язань, які випливають із вартісної рівності товарних поставок та наданих послуг. Клірингові валюти існують виключно в їхній ідеальній (розрахунковій) формі у вигляді бухгалтерських записів по банківських рахунках. Клірингові угоди укладаються, як правило, в таких випадках:
для вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалютних резервів;
у випадку необхідності отримання пільгового кредиту від контрагенту, який має активний платіжний баланс;
як відповідь на дискримінаційні дії іншої держави;
для фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом.
Вперше в міжнародних розрахунках валютний кліринг було введено в 1931 році, в період світової економічної кризи.