Місце ринку цінних паперів в структурі грошового ринку
Ринок цінних паперів (фондовий ринок) охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності (рис. 3. 2).
Головною метою функціонування та розвитку ринку цінних паперів в Україні повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва.
Рис. 3.2. Види ринку цінних паперів
Первинний ринок цінних паперів – це ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів.
Вторинний ринок цінних паперів – це ринок, на якому цінні папери, емітовані та придбані на первинному ринку, перепродаються іншим інвесторам.
У розвинутих країнах основою ринкової економіки виступає ринок цінних паперів як найефективніша форма обігу фінансових ресурсів. Ринок цінних паперів, що за обсягами в середньому утричі перевищує грошовий і кредитний ринки, які поряд із ним також є складовими фінансового ринку, є багатоаспектною соціально-економічною системою. Цінні папери відіграють важливу роль в інвестиційному процесі: з їх допомогою грошові кошти фізичних і юридичних осіб перетворюються у реальні матеріальні об’єкти, технології, обладнання.
ю
Професійні учасники фондового ринку
ридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, проводять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.
ю
Емітент
ридична особа, Автономна Республіка Крим, міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.
ю
Інвестор
ридична або фізична особа, що придбаває цінні папери від свого імені і за свої кошти.
Відповідно до українського законодавства інвесторами можуть виступати не тільки вітчизняні юридичні та фізичні особи, але й іноземні. Інвестори поділяються на:
індивідуальні (приватні особи);
корпоративні (підприємства, організації, установи і т. д.);
інституціональні (колективні).
З перерахованих груп інвесторів найбільш представницькою і впливовою є група інституціональних інвесторів. Як інституціональні інвестори можуть виступати різні фінансові інститути: пенсійні фонди, страхові компанії, траст-компанії. З одного боку, вони залучають грошові кошти своїх клієнтів, з іншого – значну частину залучених коштів без збитку інтересів своїх клієнтів інвестують в різні фондові цінності.
Емітенти й інвестори, як правило, рідко виходять самостійно на фондовий ринок. Частіше за все вони вдаються за допомогою до професійних посередників.
Українське законодавство як основного посередника на фондовому ринку затверджує інвестиційний інститут – юридичну особу, що створена в будь-якій організаційно-правовій формі відповідно із Господарським кодексом України.
Інвестиційний інститут може здійснювати свою посередницьку діяльність на ринку цінних паперів в ролі [116]:
фінансового брокера;
інвестиційного консультанта;
інвестиційної компанії.
Крім того, на ринку цінних паперів як професійні посередники можуть виступати й комерційні банки, так і професійні гравці ринку – дилери і брокери [129].
(
Брокер
broker) юридична або фізична особа, що виконує посередницькі функції між продавцем і покупцем, між страховиком і страхувальником, між судновласником і фрахтувальником. Брокер одержує винагороду у вигляді комісійних.
Відповідно до діючого в Україні законодавству, брокер - фізична особа, що є уповноваженою особою брокерської контори або учасника торгово-інформаційної системи, що містить цивільно-правові договори щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів в обмін їх поставки новому власникові на підставі договору доручення або комісії за рахунок своїх клієнтів.
Дилер
це професійний учасник ринку цінних паперів (фізична або юридична особа), що здійснює дилерську діяльність - біржове або торговельне посередництво за свій рахунок і від свого ім'я. Має місце на біржі, провадить котирування будь-яких цінних паперів. Доходи дилера утворюються за рахунок різниці між покупною й продажною ціною валют і цінних паперів, а також за рахунок зміни їхніх курсів. Виступаючи в ролі оператора ринку, дилер повідомляє ціну продажу й покупки, мінімальна й максимальна кількість паперів, що купуються й (або) продаються, а також строк, протягом якого діють оголошені ціни.
Діяльність комерційних банків як професійного посередника на ринку цінних паперів регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність». Конкретний перелік послуг і операцій з цінними паперами, які здійснює банківська установа передбачається його статутом.
Будь-який інвестиційний інститут може діяти на ринку цінних паперів як професійний посередник тільки на основі ліцензії, виданої йому в порядку державної реєстрації.
Цікавий факт |
На ринку цінних паперів також здійснюють свою діяльність посередники, яких називають «ведмеді», «бики», «зайці». «Ведмідь» грає на зниженні ринкової ціни паперу. Прогнозуючи зниження цін, він бере папери у борг на певний строк з оплатою за дійсним курсом. Папери відразу реалізуються, поки ціна на них не знизилась. На момент розрахунку з кредитором папери падають у ціні, і по цьому зниженому курсу «ведмідь» виплачує борг за взяті папери, маючи прибуток у вигляді різниці ціни реалізації й ціни на момент сплати боргу. «Бик» купує папери за готівку та чекає підвищення цін. При значному рості курсу папери продаються, а «бик» має прибуток, який дорівнює різниці між ціною продажу й вартістю покупки цінних паперів. «Заєць» – посередник, який торгує паперами на неорганізованому ринку, які не мають офіційної реєстрації й твердої ціни. «Зайці» – історично перші посередники на ринку цінних паперів, який виник як вуличний ринок. Позабіржовий ринок існує сьогодні у формі телефонного ринку. На ньому продається істотна частина цінних паперів, а в ролі «зайців» виступають представники великих брокерських фірм. |
Головним інститутом фондового ринку є фондова біржа.
На світовому фондовому ринку сьогодні функціонує близько 200 фондових бірж, які, з точки зору правового статусу, мають певні особливості.
Фондова біржа
це біржа, що оперує цінними паперами, тобто грошовими документами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам (ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р.).
Цікавий факт |
Спочатку операції з цінними паперами здійснювалися на товарних біржах і інших оптових ринках. Батьківщиною фондової біржі офіційно вважається Бельгійський порт місто Антверпен. Перші торги на цій біржі цінними паперами відбулися в 1592 році. Початок епохи великих географічних відкриттів послужив поштовхом для формування організованої торгівлі цінними паперами і появи їх нових класичних типів. Спорядження морських експедицій і крупних торгівельних караванів в країни Нового Світу вимагало значних капіталовкладень. Це спричинило об'єднання купців, судновласників, банкірів і промисловців в свого роду товариства з метою створення загального капіталу. Внесення паю оформлялося спеціальним документом, що засвідчує право власності на свою долю в загальному капіталі і право на здобуття частини прибутку в разі успіху спільного підприємства. Цей документ отримав назву "акція" а товариство стало іменуватися акціонерним суспільством або компанією. Першими такими акціонерними суспільствами прийнято вважати голландську і англійську Ост-індійські компанії, а також французьку компанію «Компані дез Енд оксіданталь», причому ці компанії виникли в період з 1600 по 1628 рр. Активізація ринку фондових цінностей і бурхливе зростання біржової торгівлі доводиться на першу третину 18 століття і подальші роки. Саме тоді утворилися біржі у Франції, Великобританії, Німеччині і США. Число фондових бірж швидко збільшувалося і між ними формувалися тісні взаємозв'язки [110]. |
Об’єктами операцій фондової біржі є акції, облігації, місцевих позик і підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі. До цього переліку додано приватизаційні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації часток майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду (приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони).
Основні функції фондової біржі зображено на рис. 3.3.
Закон «Про цінні папери та фондову біржу» (Закон України (ВР УРСР) від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу») визначає цінні папери як грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, які визначають взаємовідносини між особою, що їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Рис. 3.3. Основні функції фондової біржі
Загалом цінні папери є юридичними документами, які відповідають певним вимогам та містять законодавчо визначені реквізити та мають фундаментальні ознаки (рис.3.4).
Особливості розміщення (видачі) та обігу цінних паперів в Україні регулюються спеціальними актами законодавства України: Законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про обіг векселів в Україні», «Про господарські товариства», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» тощо [127].
Рис. 3.4. Фундаментальні ознаки цінних паперів
Взагалі цінні папери можна об’єднати у такі: