Тема 3. Грошовий ринок
3.1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку
Грошовий ринок є економічними стосунками, пов’язаними з перерозподілом тимчасово вільних грошових коштів суспільства для авансування розширеного відтворення.
Як система економічних стосунків створюється господарськими і банківськими структурами в цілях задоволення суспільних потреб в грошових коштах.
Як система грошових стосунків, регулюючих підприємницьку діяльність, ринок грошових коштів грунтується на відповідних функціях господарських структур і банків. Це наочно підтверджується практикою цільових товарних ринків, де головна функція – реалізація ціни товарів в грошах – виконуються продавцями цих товарів. Разом з цим грошовий ринок виступає в ролі головного регулювальника розширеного відтворення і виконує ряд внутрішньо властивих йому функцій.
Перша функція цього ринку – організація вільної конкуренції виробників і продавців товарів. Її виконання грунтується на вільному задоволенні попиту на грошовий товар ринкових господарських структур, внаслідок чого створюється можливість для технічного оновлення виробництва, розширення номенклатури виробів, що виробляються, і масштабів господарсько-фінансової діяльності.
Друга функція ринку - утворення ніш і сегментів підприємницької діяльності господарських структур і банків. Дана функція пов’язана з виявленням їх економічного потенціалу і реалізацією можливостей по наповненню відповідних ринків товарами і послугами на основі конкуренції.
Третя функція ринку – регулювання пропорцій відтворення суспільного продукту на основі попиту і пропозиції на грошові кошти. Виконання цієї функції обумовлене тим, що гроші є вищою формою вираження вартості товарів і реалізація ціни товарних мас здійснюється в грошовій формі.
Сучасні грошові ринки індустріальних країн складаються з двох органічно зв’язаних між собою сфер:
- ринку позикових капіталів для функціонуючих підприємців;
- ринку грошових коштів для населення.
Суб'єктами грошового ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Але серед них слід виділити, з одного боку, домашні господарства, а з іншого – фірми. Перші – головний власник тимчасово вільних коштів, другі – позичальники цих коштів.
Грошовий ринок має досить складну структуру (рис.3.1) [117].
Рис. 3.1. Структура грошового (фінансового) ринку
Особливістю грошового (фінансового) ринку є те, що надзвичайну роль у ньому відіграють посередники (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди), які забезпечують рух грошей і операції купівлі-продажу.
Усі операції на грошовому ринку можна розділити на три групи [39]:
З продажу грошей: сімейні господарства; фірми; структури державного управління.
Посередницькі операції: банки; інвестиційні, фінансові і страхові компанії;пенсійні фонди; кредитні товариства.
З купівлі грошей: сімейні господарства; фірми; структури державного управління.
Умовний характер має ціна на грошовому ринку. Ціна грошей має форму відсотка або процентного доходу на позикові або залучені кошти, що істотно відрізняються від звичайної ціни на товарних ринках.
За інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два сектори:
сектор прямого фінансування;
сектор опосередкованого фінансування.
У секторі прямого фінансування зв'язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно один з одним. Функціонуючі тут брокери та дилери виконують скоріше технічну роль звичайних посередників, допомагаючи їм швидше знайти один одного.
У цьому секторі виділяють два канали руху грошей:
Канал капітального фінансування, завдяки якому покупці назавжди залучають кошти до свого обігу, для цього у якості інструменту використовуються акції;
Канал запозичень, яким покупці тимчасово залучають кошти до свого обігу, використовуючи для цього у якості інструмента облігації та інші подібні цінні папери.
У секторі опосередкованого фінансування зв'язки між продавцями і покупцями грошей реалізуються через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені. Вони створюють власні зобов'язання й вимоги, які можуть бути самостійними інструментами грошового ринку, зумовлювати появу нових грошових потоків. Тому фінансові посередники цього сектора істотно відрізняються від технічних посередників першого сектора як за своєю роллю в економіці, так і за технологічними процесами функціонування.