2. Контроль та аудит у центральному банку

Основною метою банківського регулювання та нагляду в Україні, як і в інших країнах, є підтримка стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Конкретні завдання, які ставляться перед органами банківського нагляду в кожний даний період часу, безпосередньо визначаються цією головною метою здійснення нагляду за кредитними організаціями, сучасним станом банківської сфери та соціально-економічною ситуацією в країні в цілому.

Ефективність банківського регулювання та нагляду залежить значною мірою від того, наскільки чітко визначені завдання, які постають перед відповідними регулятивно-наглядовими органами, наскільки добре ці завдання розуміють і підтримують органи, які розробляють економічну політику держави та відповідають за реалізацію цієї політики.

Основні завдання банківського регулювання наведено на рис. 15.3.

Рис. 15.3. Основні завдання банківського регулювання

Необхідність і значимість банківського нагляду в умовах ринкової економіки не виключає саморегуляцію банківського сектору через ринкові механізми. Ці дві форми регулювання повинні доповнювати одна одну.

У свою чергу, органи банківського нагляду повинні діяти, керуючись засадами розумного, обачного відношення до банків, тобто вони не повинні вимагати від банків здійснення операцій, які могли б послабити їхній фінансовий стан, посягати на свободу підприємницької діяльності в банківському секторі.

Багаторівневість банківського нагляду наведена на рис. 15.4.

Рис. 15.4. Багаторівність банківського нагляду

Отже, необхідність банківського нагляду з боку держави визначається суспільною природою банків і тим, що вони відіграють ключову роль в економіці будь-якої сучасної країни, що й робить нагляд за їхньою діяльністю обґрунтованим і необхідним завданням держави.

Наглядові операції НБУ певним чином диференційовані і мають три рівні (рис. 15.5).

Рис. 15.5. Наглядові операції національного банку

Суттєва розбіжність в оцінках, зроблених різними організаціями, установами та службою нагляду, може свідчити про наявність методологічних проблем і є підставою для ретельного аналізу факторів що призводять до недооцінки або переоцінки фінансового стану банку.

Серед основних параметрів структури банківської системи з точки зору організації нагляду такі:

загальна кількість банківських установ різних форм власності;

концентрація активів за банківськими установами;

концентрація активів за регіонами;

співвідношення банків резидентів і нерезидентів та їх активів.

Основні джерела інформації служби банківського нагляду наведені на рис. 15.6.

Рис. 15.6. Основні джерела інформації служби банківського нагляду

Узагальнюючи міжнародний та вітчизняний досвід формування структури служб банківського на­гляду, аналізуючи основні тенденції, що намітилися в цій сфері, виділимо кілька, на погляд авторів, ключових аспектів, які мали б знайти своє відоб­раження в сучасній концепції організації роботи служби банківського нагляду. Серед них:

• багаторівневість системи нагляду за банками;

• удосконалення системи нормативного регулювання;

• оптимізація кадрової структури банківського нагляду;

• посилення публічної прозорості фінансового стану банків та ширше застосування механізмів ринкової самодисципліни.

Контроль є головним інструментом підвищення ефективності управління Центральним банком. Класифікувати контроль можна за кіль­кома принципами: за субєктами, часом проведення, формою організації, джерелами даних, методом здійснення.

Класифікація видів контролю за різними критеріями наведена в табл. 15.1. Аудит виник у економічно розвинених країнах як послуга високо кваліфікованих фахівців із бухгалтерського обліку та аналізу щодо підтвердження публічної звітності корпорацій.

Таблиця 15.1