МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Гроші та кредит
Підручник
для студентів напряму підготовки
«Фінанси і кредит»
Харків, 2009
Затверджено на засіданні кафедри фінансів.
Протокол № від № 1 від 26.08.08 р.
Рецензенти:
А.П.Вожжов, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Фінанси і кредит» Севастопольського національного технічного університету;
Н.Ю.Брюховецька, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів, проректор з наукової роботи Донецького університету економіки та права;
О.М.Тридід, доктор економічних наук, професор, директор Харківського інституту банківської справи УБС НБУ.
Гроші та кредит. Підручник для студентів напряму підготовки «Фінанси і кредит» / Укл. О.М.Колодізєв, В. Ф. Колесніченко,– Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. – 691 с. (Укр. мов.)
Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей.
«О, сколько нам открытий чудных готовит просвещенья дух»
А. С. Пушкин
ВСТУП
Головною метою інтеграційного процесу освіти і науки залишається об'єднання зусиль наукової та освітянської громадськості, урядів країн Європи для напрацювання єдиних вимог, критеріїв і стандартів освіти, що дозволить істотно підвисити конкурентоспроможність європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі.
Як свідчить практика, якість вищої освіти є основою розвитку загальноєвропейського простору вищої освіти. Доречно зауважити, що якість системи освіти – це основна умова для довіри, доречності, мобільності, сумлінності та привабливості всієї Зони європейської вищої освіти.
Реалізація цього завдання в умовах сьогодення можлива тільки за умови впровадження комплексної системи управління якістю підготовки фахівців в вищих навчальних закладах на засадах діяльнісного принципу та компетентнісно-орієнтованого підходу щодо підготовки фахівців, удосконалення системи організації навчального процесу та контролю якості знань студентів на основі органічного поєднання національних традицій з надбанням світової теорії та практики освітянської діяльності, а також вдосконалення системи взаємодії вищих навчальних закладів з роботодавцями – системи зворотного зв’язку – за рахунок запровадження нових форм співробітництва.
Економічний розвиток країни у сучасних трансформаційних умовах на етапі глобалізації фінансових відносин, викликає об’єктивну необхідність підготовки фахівців нового типу, які зможуть поєднати глибокі теоретичні знання сутності і проблем використання грошей, механізмів та інструментів регулювання грошового обігу, кредитних відносин з практичними навичками аналізу й оцінки ефективності грошової і фінансово-кредитної політики.
Невизначеність політичної ситуації в Україні, усвідомлення нагальної потреби в проведенні реальних економічних реформ, накопичення власного досвіду та вивчення світової практики надають можливість кардинально змінити підходи до розв’язання проблем грошово-кредитного регулювання. Постала необхідність з урахуванням особливостей етапу економічного розвитку України систематизувати накопичений досвід, виявити основні тенденції та закономірності грошово-кредитного регулювання, чітко визначитися у виборі методів та інструментів обґрунтування теоретичних і практичних засад формування перспектив розвитку монетарної політики в Україні. Навчальна дисципліна «Гроші та кредит» є однією з базових в структурі навчальних планів підготовки фахівців у галузі економіки і підприємництва, особливо фахівців напряму підготовки «Фінанси і кредит».
Дисципліна «Гроші та кредит» в навчальних планах усіх економічних спеціальностей є нормативною і відноситься до циклу природничонаукових та загальноекономічних дисциплін і має за мету надати майбутнім фахівцям теоретичну базу, необхідну для подальшого оволодіння ними дисциплінами професійної підготовки.
Загальною метою даного підручника є формування у студентів системи базових знань з теорії і практики використання грошей та кредиту, засвоєння закономірностей функціонування грошового ринку як теоретичної основи державної монетарної політики і розвитку банківської справи, опанування ними методами аналізу й оцінки грошової і фінансово-кредитної політики в умовах розвитку світових інтеграційних процесів та глобалізації фінансових відносин.
На сьогодні існує досить велика кількість публікацій, теоретичних та методичних розробок стосовно розкриття сутності, змісту та закономірностей грошового обігу та кредиту. В останній час з’явилися змістовні дослідження і провідних вітчизняних учених, серед яких окремо можна відзначити роботи Е. Ф. Жукова, А. М. Мороза, М. І. Савлука. Разом з цим значний накопичений досвід вимагає узагальнення та його подальшого розвитку з врахуванням специфіки етапу інтеграційних зрушень, що буде сприяти підвищенню загального інтелектуального рівня й інформованості працівників фінансової сфери, аспірантів та студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання.
Основними джерелами при написанні даного підручника стали найбільш якісні та успішні праці вітчизняних і зарубіжних авторів, які стосуються досліджень та пошуку шляхів вирішення означених проблем, а також власні напрацювання авторів. Автори висловлюють щирі слова подяки провідним ученим і авторам публікацій, матеріали досліджень яких було використано під час роботи над підручником для формування авторського підходу до викладення змісту курсу «Гроші та кредит» на основі сучасного бачення трансформації світової економіки та конкретизації основних орієнтирів розвитку національної економіки.
Особливістю подання матеріалу авторами в даному підручнику є його лекційно-практичний характер. Однією з вимог на шляху досягнення зазначених завдань є наполеглива самостійна робота студентів, тобто: вивчення навчальної, наукової, періодичної та нормативно-правової літератури згідно з програмою курсу та планами семінарських занять; засвоєння основної термінології в рамках цього курсу; виконання практичних завдань та тестів; написання та захист науково-дослідних робіт за тематикою курсу.
До переваг підручника можна віднести наявність схематичного супроводження матеріалу щодо розкриття сутності й змісту основних категорій та модульний принцип його побудови. За своєю структурою курс «Гроші та кредит» складається з чотирьох модулів.
Перший модуль дає уявлення майбутнім фахівцям про теоретичні основи виникнення грошей, з’ясовує їх сутність і роль у функціонуванні економіки, розкриває економічний зміст, закономірності і складові елементи грошового обігу, при цьому висвітлюються головні напрямки та етапи розвитку світової економічної думки. Належну увагу приділено вивченню механізму формування грошових потоків і законів грошового ринку.
Другий модуль присвячено принципам організації та функціонуванню грошових і валютних систем. Саме рух грошей і його сучасна організація мають велике значення для організації суспільного виробництва і регулювання впливу держави на ефективність його функціонування. Детально розкрито сутність грошових систем в умовах сучасної ринкової економіки. Достатньо уваги приділено існуючим теоретичним концепціям інфляції з демонстрацією параметрів інфляційних процесів у різник країнах на основі реального статистичного матеріалу.
У третьому модулі розкривається роль та місце кредиту в соціально-економічному просторі, з’ясовуються особливості певних форм і видів кредиту в умовах ринкової організації виробництва. Проаналізовано основні загальні форми кредитних відносин, які застосовуються в господарському обороті господарюючих суб’єктів економіки. Значну увагу приділено викладенню питань, пов’язаних зі структуруванням елементів та принципами організації функціонування фінансово-кредитної системи України.
Наведений авторами матеріал четвертого модулю детально розкриває систему фінансового посередництва на грошовому ринку, висвітлює історію її становлення та подальший розвиток відносин сучасних міжнародних валютно-кредитних установ.
Відповідно до структури формування матеріалу, кожний з розділів підручника доповнюється списком ключових питань для самоконтролю та тестами, пошук та вибір вірних відповідей на які дозволяє забезпечувати ефективний контроль та самоконтроль рівня засвоєних студентами знань, а також формування у них критичного й творчого підходу до сприйняття теоретичної інформації та висвітлених основних практичних аспектів.
Наприкінці кожного розділу також надані практичні завдання для самостійного розв’язання, згідно з якими (галузевий стандарт освіти) у відповідності до класу завдань діяльності, має здійснюватися підготовка фахівця певного рівня кваліфікації. За ознакою рівня складності завдань діяльності, що вирішуються фахівцем, усі завдання розподіляються на три класи: стереотипні («С»); діагностичні («Д») та евристичні («Е»). Практичні завдання різного рівня складності та спрямованості дають можливість опрацювання студентом у процесі їх виконання певних функцій та завдань діяльності, що має забезпечити підготовку висококваліфікованих фахівців.
Протягом періоду підготовки підручнику до видання, авторами також було критично опрацьовано значний обсяг періодичних видань, статистичного матеріалу. У зв’язку з цим хотілося б висловити особливу вдячність за допомогу в підготовці підручника до видання викладачу кафедри банківської справи Харківського національного економічного університету Омельченко Оксані Ігорівні за змістовні пропозиції та особистий творчий вклад щодо схематичного супроводження поданого матеріалу, а також аспірантам кафедри банківської справи ХНЕУ.
Виконання завдань, що стоять перед даним курсом, потребує підготовки комплексу методичних матеріалів, які орієнтовані на їх вирішення з використанням наукового методу організації навчання в поєднанні із самостійною роботою студентів з поглиблення теоретичних та практичних навичок за рахунок впровадження інтерактивних методів викладання дисципліни.
Підручник підготовлений відповідно до програми курсу «Гроші та кредит», а також до вимог «Освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів» за напрямом підготовки «Фінанси і кредит», затвердженої Міністерством освіти і науки України і рекомендований до видання вченою радою Харківського національного економічного університету.
Модуль 1
Теоретичні основи виникнення грошей, грошовий обіг та модель грошового ринку
«Стоимость соединяет одни богатства с другими,
а деньги позволяют осуществить их реальный обмен»
П.М. Фуко
Тема 1. Сутність і функції грошей
Походження грошей
Гроші, як універсальна складова товарно-грошових відносин, є головним чинником формування соціальних, політичних і економічних процесів. Трансформація суспільних відносин до появи грошей, знаменувалася епохою товарного (бартерного) обміну. Грошовий обмін є не тільки результатом, а й безпосереднім синтезом всебічного розвитку і поглиблення суспільного поділу праці та її спеціалізації. Головними передумовами виникнення та становлення грошових відноси є:
поглиблення суспільного поділу праці;
багаторівнева спеціалізація виробництва та суспільної діяльності людини.
У сучасному світі пануючою формою організації суспільного виробництва є товарне виробництво, а його найважливіші базові категорії – товар і гроші. Виникнувши в сиву давнину, гроші пройшли тривалий і складний шлях свого розвитку. Гроші належать до низки дуже загадкових феноменів, виникнення яких цікавило людство вже в стародавні часи. Цікаві висловлювання про гроші є в працях Платона і Аристотеля, часто згадується про них і в літописах періоду Київської Русі. Проте систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму.
До вихідних ознак грошей можуть бути віднесені:
загальне (суспільне) призначення;
збереження вартості;
використання в якості посередника для обміну товарів та послуг.
Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Щоб дати науково достовірне тлумачення сутності грошей, потрібно насамперед дослідити їх походження, яке умовно можна звести до двох основних загальних напрямків – раціоналістичного й еволюційного (рис.1.1).
Рис. 1.1. Концепції походження грошей
Раціоналістичний напрямок. Починаючи з Аристотеля і до ХVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей дістало назву раціоналістичної концепції. Уперше цю концепцію висунув Аристотель, який у роботі «Нікомахова етика» пише: «Усе, що бере участь в обміні, повинне бути якимось чином порівняне. Для здійснення обміну повинна існувати якась одиниця (виміру), причому заснована на умовності».
У наступні історичні епохи раціоналістична концепція походження грошей законодавчо була закріплена в нормах античного й середньовічного права. Карбування здійснювалося на честь приходу до влади коронованої особи, а вартість грошей диктував імператор. Ідея про гроші, як витвір домовленості, переважала аж до кінця XVIII ст., поки вагомі досягнення археологічної науки нерозвінчали її постулати. Водночас суб’єктивно-психологічний підхід до тлумачення походження грошей з позицій раціоналістичної концепції має місце у деяких працях і сучасних економістів. Зокрема, у підручнику П. Самуельсона «Економіка» стверджується, що гроші є штучною соціальною умовністю. Дж. Гелбрейт гроші розглядає як наслідок угоди між людьми про закріплення грошової функції за коштовними металами [120]. Німецький економіст Г.Кнапп у книзі «Державна Теорія грошей» назвав гроші «продуктом правопорядку». На його думку гроші, незалежно від їх металевого вмісту, наділяються державою певною платіжною силою і стають законним платіжним засобом. Аналізуючи форми грошей, відомий англійській економіст Л.Харріс у своїй фундаментальній праці «Грошова теорія» виступає прибічником саме цієї концепції: «Сам собою доларовий білет – річ непотрібна; він набуває вартості лише тому, що суспільство через свої закони та звичаї наділяє його властивістю функціонувати як засіб обігу».
Еволюційна концепція стверджує, що гроші з¢явилися незалежно від волі людей у результаті тривалого розвитку обміну, коли з величезного товарного світу виділився особливий товар, що виконував роль грошей. Багато мислителів стародавньої Греції вивчали природу грошей, їх функції і роль в організації виробництва. Серед них, насамперед, слід назвати відомого грецького історика і філософа Ксенофонта (430-355 рр. до н.е.).
Науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші. Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці.
Отже, природу грошей та їх походження намагались з’ясувати багато вчених, але в найбільш повній мірі це вдалося тільки великому німецькому економісту К. Марксу. Він науково розкрив походження грошей та їх сутність.
В основу своєї теорії він поклав тезу про те, що гроші – це продукт товарного виробництва та виділив наступні форми вартості грошей, які й призвели до появи грошей (рис. 1.2):
Рис. 1.2. Форми вартості грошей
Проста (випадкова) форма вартості властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в часі і просторі. Однак вже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей.
Приклад |
Для скотаря вівця важлива як вартість, що виявляється тільки на ринку, але йому потрібна споживча вартість зерна. На ринку товар (в даному випадку вівця) шукає свого антипода і грає активну роль, бо скотар прагне знайти зерно в обмін на свій товар. Зерно служить формою вартості вівці, тобто пасивно відображає суспільну працю витрачену на вирощування вівці. Отже, зерно стає зовнішнім проявом суспільної праці, тобто еквівалентом, і знаходиться в еквівалентній формі вартості. |
Еквівалентна форма має свої особливості:
1. Споживча вартість товару – еквівалентна в обміні стає матеріалом виразу вартості обмінюваної на нього іншої споживчої вартості;
2. Конкретна праця, затрачена на виготовлення товару-еквівалента, виступає формою вияву абстрактної праці;
3. Приватна праця, що втілена у товарі-еквіваленті, виступає формою виразу її протилежності – суспільної праці.
Отже, аналіз навіть простої форми вартості свідчить про те, що вартість не може бути виражена безпосередньо в робочому часі. Вартість одного товару може бути виражена тільки опосередковано, через вартість іншого товару.
А з розвитком товарного виробництва до обміну залучаються вже не два, а багато товарів. З ряду причин якийсь товар частіше інших стає найбільш бажаним об’єктом обміну, тому з’являється нова форма обміну [120].
Повна або розгорнута форма вартості пов¢язана з розвитком обміну, викликаного першим великим суспільним поділом праці - виділенням скотарських і землеробських племен. У зв¢язку з цим в обмін включаються численні предмети суспільної праці, а кожен товар, що має відносну форму вартості, протистоїть безлічі товарів-еквівалентів. Серед них виділяється один товар, який можна обміняти на будь-який інший товар.
Приклад |
Продуктом є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкір відразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку - сокиру, а за неї зерно [120]. |
Проте розгорнута форма вартості має суттєві недоліки, які взагалі властиві догрошовому обміну і створюють відповідні труднощі у відносинах між товаровиробниками. До них належать:
по-перше, незавершеність еквівалентної форми вартості, через яку кількість товарів-еквівалентів з розвитком обміну могла нескінченно зростати;
по-друге, велика кількість таких еквівалентів зумовлювала велику кількість різних мінових пропорцій, що ускладнювало проведення обмінних операцій;
по-третє — неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів внаслідок існування невідповідності між попитом і пропонуванням окремих товарів на конкретному ринку;
по-четверте — зумовленість пропорцій обміну значною мірою споживчими властивостями товарів.
Приклад |
Можна обміняти наявний товар на будь-яку міру зерна, але не можна обміняти його на половину горщика чи чверть сокири через відсутність в останніх довільної подільності |
Отже, головним недоліком такої форми вартості було те, що відсутність якогось із товарів-посередників робила операцію обміну на бажаний товар неможливою. Для спрощення і полегшення обміну товаровиробники стали вдаватися до використання третіх товарів, які найчастіше зустрічаються на ринку як посередники. Сама поява такого товару, який виконував функції загального еквівалента, є закономірною. Вона свідчить про перехід від повної, чи розгорнутої, форми вартості до загальної, чи грошової. Так виникла загальна форма вартості товару.
3. Загальна форма вартості. Подальший розвиток товарного виробництва й обміну приводить до виділення з товарного світу окремих товарів, що відіграють на місцевих ринках роль головних предметів обміну.
Загальна форма вартості — це така форма, за якої безлічі товарів, що перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі, внаслідок чого цей товар перетворюється у загальний еквівалент і набуває властивості загальної обмінюваності.
Загальна форма вартості відрізняється від повної тим, що при ній замість численних еквівалентів з'являється один, на який усі товаровиробники обмінюють свої товари, а його обмінюють на потрібні їм товари.
В умовах догрошового обігу обмін, як правило, ґрунтувався на одночасному використанні кількох еквівалентів, які становили фіксовану систему. З розвитком рабовласництва складовим елементом такої системи стало використання рабів.
Приклад |
У стародавніх норвежців співвідносились три елементи: раби, корови, зброя. Раби як загальний еквівалент у різні часи використовувались у античних народів, на Близькому Сході, в Центральній Африці. |
Другий великий суспільний поділ праці - відокремлення ремесла від землеробства - супроводжувався вдосконаленням загального еквівалента. Найнедосконаліший його вид - худоба, хутро, раби - змінюється еквівалентами, яким властиві вагові характеристики, подільність, сполучність, однорідність (наприклад, хліб, маїс, оливкова олія, чай, сіль тощо).
Цікавий факт |
Товаром, який вперше виступив у ролі універсальних грошей, була домашня худоба. І в наші часи він продовжує залишатися грошима у деяких африканських народів. Але цей вид грошей потребував значних витрат на своє утримання, був нездатний для далеких перевезень. У зв’язку з цим стали з’являтися нові товари еквіваленти. Так, в Іспанії це була риба, у Китаї – шматки нефриту, Індії – перли, на острові Борнео - коров'ячі черепи. Зараз на Соломонових островах поряд із звичайними грошима деякі племена у якості грошей використовують акулячі зуби. |
Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми обміну і відповідно - від загальної форми вартості до грошової. Отже, поступово в результаті розвитку обміну з декількох товарів виділився один товар, що став відігравати роль загального еквіваленту. Спочатку це були шматки металів (залізо, мідь), а потім золото і срібло. Таким чином виникає остання і найбільш розвинута форма вартості – грошова форма.
4. Грошова форма вартості. В результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару, як загального еквіваленту, дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості – грошової, для якої характерні наступні риси:
- загальне визнання даного факту як покупцем, так і продавцем, тобто обидва суб'єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на даний товар – гроші;
- наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;
- тривале виконання грошима ролі загального еквівалента.
Відмінність між загальною і грошовою формами вартості полягає не в тому, який саме товар виконує роль загального еквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром. Якщо це сталося, то відбувається перехід до грошової форми вартості. Золото, яке використовувалося в побуті первісних общин за 12 тис. років до нашої ери, стало загальним еквівалентом лише в середині XIX ст. Цьому передував тривалий процес поступової заміни товарів, які виконували роль товарних грошей, металами: залізом, оловом, свинцем, міддю, сріблом, золотом.
Цікавий факт |
Залізні гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські народи. Олов'яні вживались у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Мідні - у Стародавньому Китаї та Стародавньому Римі. Свинцеві кульки використовувались при дрібних платежах у Північній Америці. Срібні гроші широко вживались на рубежі III і II тис. до н. е. в Китаї, Персії та Месопотамії. Перші золоті монети, на думку Геродота, запровадив лідійський цар Гігес (VII ст. до н. е.). Слово «монета» вперше з'явилось як титул богині Юнони в 279 р. до н. е. В Римі при її храмі (Юнони - Монети) карбувалися гроші. Протягом багатьох століть функцію загального еквівалента відігравало срібло, яке поступилося місцем золоту. Довгий час у різних країнах використовували обидва благородні метали. При цьому між ними існувало суворо визначене кількісне співвідношення. Англійська грошова одиниця фунт стерлінгів раніше була повноваговим фунтом срібла, про що свідчить її назва. Остаточно загальним еквівалентом золото було визнане в основних країнах Європи в середині XIX ст., дещо пізніше - в Німеччині, в Росії - лише в кінці XIX ст., де золота валюта була встановлена реформою 1897 р. |
Врешті-решт, саме золото стало виконувати роль грошей. Це пояснюється тим, що завдяки своїм природним властивостям (однорідність, подільність, компактність, транспортабельність, добре зберігається) воно придатніше для виконання суспільної функції загального еквівалента. Золото - товар, але як гроші - незвичайний. Монопольне виконання золотом ролі загального еквівалента означає, що його споживна вартість є безпосереднім втіленням вартості всіх товарів; затрачена на його виробництво конкретна праця є безпосереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а затрачена на його виробництво приватна праця - безпосереднім втіленням суспільної праці. Золото як гроші, поряд із своєю звичайною споживною вартістю, набуває додаткової споживної вартості, пов'язаної з його унікальними природними властивостями. Ця додаткова споживна вартість полягає в здатності грошового товару обмінюватись на всі інші товари, тобто мати загальну споживну вартість. Аналіз розвитку форм вартості показує, що гроші - це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.
Цікавий факт
|
На початку існування грошової форми були і деякі спроби переходу до інших форм грошей. Так, Римський імператор Гай Цезар, витративши усю свою казну, визнав грошима звичайні мушлі, зібрані на морському берегу. |
Гроші надали можливість вимірювати вартість усіх інших товарів, а продукти приватної праці виробників через них дістали суспільне визначення. Товарний світ поділився на товари, що перебувають у відносній формі вартості, і гроші як загальний еквівалент. При цьому золото як грошовий матеріал завжди перебувало у еквівалентній формі вартості, витрачена на його видобування конкретна праця була безпосереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а витрачена на його виробництво приватна праця – безпосереднім втіленням суспільної праці. Отже, грошам властива економічна корисність:
маючи абсолютну ліквідність, гроші можнв обмінювати на інший товар;
гроші є найзручнішою формою накопичення багатства, а його зберігання в такі формі потребує мінімум затрат;
гроші мають унікальну властивість – забезпечення зв’язку сучасного і майбутнього.
З розвитком товарного виробництва змінювався й удосконалювався і сам обмін. Основними перевагами грошового обміну товарів і послуг над бартером є:
забезпечення багатоплановості обміну;
скорочення трансакційних (операційних) витрат;
зменшення комерційного ризику;
створення умов асихронізації обмінних операцій у часі.
Якщо він спочатку мав форму безпосереднього бартеру, то нині він здійснюється за допомогою посередників.
З часом людство доходить до висновку, що металеві гроші вимагають витрачання значної частки праці на їх утворення і утримання.
Переломним моментом у розвитку форм грошей стала демонетизація золота, основні причини якої наведені на рис. 1.3.
Рис. 1.3. Причини демонетизації золота
Еволюція металевих грошей досягла свєї апогеї розвитку в період капіталізма та вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найбільш критичні дослідження того часу, без будь-яких сумнівів ототожнювали гроші з цим металом. Ті самі еволюційні процеси в суспільному житті обумовили нездатність золота назавжди закріпитися в ролі грошей і підготували передумови переходу до якісно новому типу грошей – неповноцінним.
Отже, гроші, що виникли в результаті розв¢язання суперечностей товару, є не технічним засобом обігу, а відображенням глибоких суспільних відносин. Вони пройшли у процесі своєї еволюції складний шлях розвитку від простої випадкової форми еквівалента до загальної форми вартості, тобто гроші за своєю природою є товаром.
Таким чином, виникнення та розвиток грошей – тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. З цього випливає ряд важливих висновків:
по-перше, гроші за походженням – це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного – грошового;
по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування;
по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені» там, де таких відносин не існує.
Однак, треба пам’ятати, що визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника в створенні грошей, насамперед держави.
1.2. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал
За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Гроші як загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив – подібний погляд на гроші лежить в основі особливого підходу до теорії грошей, а саме портфельного підходу. Він є основою всієї сучасної грошової теорії. У капіталістичному суспільстві люди мають можливість зберігати багатства в різних формах (у вигляді облігацій, акцій), володіти машинами, будинками тощо. Портфельний підхід розглядається індивідуально для кожного власника, який володіє певним фондом багатства і приймає рішення з приводу якого-небудь активу, в якому він хоче зберігати своє багатство протягом даного періоду. Зокрема, власник вирішує питання про те, яку частину багатства він буде зберігати у вигляді грошей. Цей підхід був сформований Хіксом. Особа повинна розподілити своє особисте багатство W між різними видами активів. На цьому етапі слід проаналізувати два види активів: М – гроші, В – державні закупівлі, t – момент часу, на який приймається рішення [120]:
(1.1)
Вважається, що мета полягає в максимізації доходу від багатства протягом періоду, на який приймається рішення, причому самі власники визначають пропорції, відповідно до яких вони розподіляють своє багатство.
Отже, портфельний підхід є методом аналізу використання грошей, а його сутність полягає в оцінці окремих елементів з позиції ступеня їх ліквідності (рис. 1.4).
