- •Філософсько-культурологічне осмислення явища культури
- •Зміст і функції культури.
- •Сутність і головні ознаки первісної культури.
- •2. Початкові форми художнього бачення світу
- •Культура Стародавнього Сходу.
- •1. Історичне, культурне, територіальне, часове поняття
- •2. Зміст культурних цінностей Давнього Сходу і міфологія.
- •Ознаки східної культури.
- •Художня культура Передньої Азії.
- •Культура Стародавнього Єгипту.
- •Антична культура.
- •Історичне, культурне, територіальне, часове поняття античності. Визначні риси античної культури.
- •Давня Греція – фундамент античної культури. Антропоцентризм релігійно-міфологічної системи Стародавньої Греції.
- •Елліністична культура.
- •Культурні процеси в Стародавньому Римі.
- •Історичне, культурне, територіальне, часове поняття Середньовіччя.
- •Феномен культури Візантії.
- •Культура Західної Європи Середніх віків.
- •1. Відродження як межа між Середньовіччям і Новим часом:
- •2. Гуманізм як визначальний принцип світогляду й мистецтва Відродження.
- •2.1. Суспільна думка й література Ренесансу.
- •Образотворче мистецтво доби Відродження.
- •2.3. Театр і драматургія Ренесансу.
- •3.Відродження: світле минуле й орієнтир майбутнього.
- •Українська та зарубіжна культура : навч. Посіб. / за ред.. М. М. Заковича. – к. : Знання, 2001. – 550 с.
- •Художня культура Західної Європи XVII ст.
- •Доба Просвітництва в культурі Західної Європи Загальна характеристика ідеології Просвітництва
- •Просвітницький реалізм
- •Художня культура XVIII ст.
- •Українська та зарубіжна культура : навч. Посіб. / за ред.. М. М. Заковича. – к. : Знання, 2001. – 550 с.
- •1.Характер і зміст культури хіх ст.
- •Ідейно-філософське підґрунтя романтизму. Мистецтво романтизму.
- •Реалізм у художній культурі хіх ст.
- •Мистецтво наприкінці хіх ст.
- •Українська та зарубіжна культура : навч. Посіб. / за ред.. М. М. Заковича. – к. : Знання, 2001. – 550 с.
- •Проблеми культури к. Хіх – п. Ххі ст.
- •2. Модернізм як культурний феномен хх ст. Модернові напрями.
- •3.Поняття концептуального мистецтва.
- •4.Масова культура як суспільне й мистецьке явище др. П. Хх ст. Провідні жанри масової культури.
Художня культура Передньої Азії.
Спільне для усього давньосхідного регіону міфологічне мислення було тісно інтегруючою силою, вплив якої призвів до формування у III—І тис. до н.е. різнохарактерних локальних культур загальноісторичного типу культури Стародавнього Сходу. Специфіка художнього мислення в рамках цієї культури відзначена такими моментами:
дифузність, нечітке розділення суб’єкта й об’єкта, матеріального й ідеального, предмета й ідеального, предмета і його відображення, одиничного й множинного, людини й природи;
асоціативність, сприйняття зовнішньої аналогії, зв’язку частини й цілого як функціональної зв’язаності;
“матричність”, мислення за аналогією, концепція прообразу;
традиціоналізм, орієнтованість на минуле.
Культура Стародавнього Єгипту.
Шість тисячоліть тому в родючій долині Нілу виникли державні утворення, об’єднані у кінці 4 — на початку 3 тис. до н.е. в централізовану деспотію. Збережені пережитки первісного ладу, деспотичність влади фараонів, що гранично обмежила реалізацію індивідуальних потенціалів і загалом застійний характер давньосхідної громади вплинули на сталість світогляду (зокрема, релігійних уявлень), а через них на канонізацію художніх образів і художньої мови. Винайдені в давнину правила, традиції (домінуючі теми й їх розміщення на площині, канони зображення людини, її пози, жести, символіка кольорів, знаковість форм, архітектурних елементів тощо) наслідувались прийдешніми поколіннями, зберігаючись протягом тисячоліть. Певним чином на формування досить сталої за своїми формами культури вплинула територіальна замкненість Єгипту: на півночі своєрідним бар’єром є Середземне море, на півдні — пороги Нілу, на сході — Аравійська пустеля, на заході — Лівійська. Регулярність і сталість еколого-географічного середовища — чітка періодичність розливів Нілу і домінування у рівнинному ландшафті прямих ліній, одноманітність оточення вохристо-попелястою піщаною пустелею й сіро-блакитним жарким небом — відобразились у характерному для давньоєгипетської культури уявленні про світ як субстанцію усталену, непорушну, довговічну, тривку (на противагу передньоазійській культурі).
У збережених фрагментах літературних джерел ми не знаходимо й сліду епосу. Однак ми знаходимо такі жанри, як любовна пісня, застільна пісня, роман і чарівні казки (народні казки), магічні міфи, гімни, дидактична література, мудростеві писання,— на додачу до цього можна цілком спокійно пригадати байки про тварин.
Істотно, що греки засвоїли й використали досвід, нагромаджений тисячоліттями давньою культурою Єгипту, й збагатили ним еллінську, а значить, і західноєвропейську культуру. Цілком закономірно, що Александрія стала важливим центром еллінського світу: тут була створена й функціонувала найбільша в давнину бібліотека; тут подвизалися знаменитий філософ Філон Александрійський та багато інших учених та мислителів; тут же розгорнули свою діяльність діячі й теоретики раннього християнства, такі, як гностики Валентин Василід, Клемент Александрійський, Оріген й інші і, нарешті, Арій. Тут же стикалися різноманітні напрямки й течії людської думки та людських емоцій. І в цьому киплячому котлі культурна спадщина Стародавнього Єгипту не могла не відіграти своєї історичної ролі.
ТЕМА № 4 Культура давніх цивілізацій.