3.Поняття концептуального мистецтва.

З 60-х рр. XX ст. з’являються нові форми авангардизму, які можна об’єднати в поняття “концептуальне мистецтво” (від англ. “поняття”, “ідея”). Концептуалісти бачать завдання художника в чистому поєднанні ідей і концепцій. Для ілюстрації своїх ідей кон­цептуалісти застосовують різні матеріали: друкований текст, схеми, фотографії, людське тіло, відеозаписи, промислові вироби, природні елементи і матеріали. Залежно від використання того чи іншого ма­теріалу можна вирізнити безліч течій: поп-арт (комбінації з побуто­вих речей); оп-арт (композиції, створені за допомогою кольору і сві­тла, проведених через оптичні пристрої на складні геометричні кон­струкції); кінетичне мистецтво (механічні винаходи); боді-арт (кар­тини на людському тілі); ленд-арт (використання художником при­родних елементів: снігу, землі, води, вогню, трави, повітря) тощо.

Виникають у цей час і течії, які повертаються до традиційних спо­собів і засобів образотворчого мистецтва, пародіюючи їх. Прикладом такого напряму став гіперреалізм (фотореапізм). Як модель беруться фотографії, копіюється зображення, збільшуючись до розмірів великої картини. Щоб зробити копію, гіперреалісти використовують масштабну сітку і потім заповнюють кожний квадрат фарбою. В скульптурі гіпер­реалізм звернувся до створення статуй-манекенів.

4.Масова культура як суспільне й мистецьке явище др. П. Хх ст. Провідні жанри масової культури.

Друга половина XX ст. демонструє тенденцію зближення сти­лів. Доступність, вседозволеність у всіх жанрах надає безмежну сво­боду вибору. Сучасна рок-культура втратила весь пафос протесту і майже цілком влилася у річище так званої ''масової культури” (інші назви - маскульт, поп-культура, кітч).

Як явище, масова культура формується в 20-і рр. XX ст. її появі сприяв розвиток засобів масової комунікації - газет, популярних жур­налів, радіо, грамзапису, кінематографу. Все це демократизувало культуру, відкрило доступ до неї масовій аудиторії, і в той же час зу­мовило проникнення в культуру суто комерційних інтересів.

Термін “масова культура” підкреслює доступність, пошире­ність художніх та культурних цінностей, легкість їх сприйняття, яка не потребує особливого художньо-естетичного смаку. Ма­сова культура доступна й зрозуміла людям різного віку, всім верствам населення неза­лежно від рівня освіти. Масо­ва культура задовольняє по­пит сьогодення, реагує на будь-які нові події (на мал. представлено класичний зра­зок поп-арту - коллаж Річарда Гамільтона 1956 р. “Так що ж робить сучасні будинки таки­ми незвичними, такими при­вабливими?”).

Основними літературними жанрами маскульту є детектив (кримінальний, шпигунський, гангстерський), триллер, фантастика, історичний роман, мелодрама (“жіночий роман”), готичний роман, вестерн, екзотична проза, комікси. Частіш за все масова література має авантюрно-пригодницький, розважальний характер, стає своє­рідним допінгом, який намагається адаптувати пересічну людину сучасності до нівелюючого особистість отуплюючого життя, механі­зованого і запрограмованого у більшості своїх проявів.

Розрахована на первинний рівень сприйняття й художнього мис­лення, на примітивну й естетично не розвинуту людину масова культура базується на створенні ілюзій, мрій, міфів. Суттєвим завданням цих ілю­зій є створення зразків поведінки й стилю життя. Цей ідеальний тип людини отримав термінологічне визначення “імідж” (образ). Людина свідомо отримує певний тип для наслідування, який частіш за все асо­ціюється з поняттям “престиж”, “репутація”.

Отже, культурна ситуація XX ст. покликала до життя багато різних художніх течій. Попри всі суперечності та конфлікти епохи, діяльністю представників різних художніх течій, різних національ­них культур формується суперечлива світова культура.