1. Борзова Е. П. История мировой культуры / Е. П. Борзова. – СПб. : Лань, 2002. – 672 с.

2. Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв. / под ред. Г. Косикова. – М. : МГУ, 1987. – 510 с.

3. Затонский Д. Европейский романтизм / Д. Затонский. – К. : Наук. думка, 1984. – 279 с.

4. Ильина Т. В. История искусства. Западноевропейское искусство / Т. В. Ильина. – М. : Высш. шк., 2000. – 368 с.

5. Історія української та зарубіжної культури : навч. посіб. / за ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – К. : Знання-Прес, 2004. – 358 с.

6. Культурология : учеб. пособ. для вузов / под. ред проф. А. Н. Марковой. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 319 с.

7. Мастера классического искусства Запада : сб. ст. / ред.-сост. В. Н. Прокофьев. – М. : Наука, 1983. – 287с.

8. Мировая художественная культура / под ред. проф. Б. А. Эренгросс. – М. : Высш. шк., 2001. – 767 с.

9. Петрушенко В. А. Культурологія : навч. посіб. / В. А. Петрушенко. – Львів. : Магнолія, 2006. – 360 c.

10. Подольська Є. А. Культурологія : навч. посіб. / Є. А. Подольська. – К. : ЦНЛ, 2005. – 392 c.

11. Мировая художественная культура / под ред. проф. Б. А. Эренгросс. – М. : Высш. шк., 2001. – 767 с.

12. Словарь по мировой художественной культуре / под ред. А. П. Садохина. – М. : Академия, 2001. – 408 с.

13. Українська та зарубіжна культура : навч. Посіб. / за ред.. М. М. Заковича. – к. : Знання, 2001. – 550 с.

1.Характер і зміст культури хіх ст.

XIX ст. стало часом бурхливого розвитку світової культури. Цей розвиток торкнувся усіх боків життя суспільства і позначився на еволюції як матеріальної, так і духовної культури людства. Про­мислова революція, яка в XVIII ст. розпочалася у Великобританії та в окремих країнах Європи, набуває все більшої сили та розмаху й сягає далеко за межі західноєвропейських країн. Паровий двигун, сконструйований Джеймсом Уаттом, стає універсальною машиною, від якої живляться як засоби транспорту, так і механізми великих і малих підприємств, вугільних і залізних копалень, яких надалі все більше потребує зростаюча промисловість. Поступово знаходить застосування і електрострум.

Промислова революція неминуче тягне за собою зрушення в суспільному житті. Зростає соціальне розшарування, що надалі на­буває все більшого розмаху в передових країнах світу. Але тепер людство розподіляється не за рівнем шляхетності походження, а за єдиною ознакою - за кількістю майна і грошей.. Упродовж століття збільшується клас пролетаріату, людей, які не мають власності й змушені за будь-яких умов найматися на роботу, щоб уникнути го­лодної смерті. Привид революції блукає в цей час по всіх країнах світу, не минаючи і високорозвинених, і тих, які опинилися на пе­риферії світових економічних процесів.

На початку XIX ст. відбуваються важливі зміни в освітній га­лузі. Передусім слід згадати про реформу вищої університетської освіти, запроваджену спочатку в Німеччині В.Гумбольдтом, і скоро поширену в більшості країн Європи. Відтепер університети мали уособлювати усе найкраще не тільки в освітній, але й науковій сфе­рі. Активно створюються університетські наукові школи.

Зростаюча економічна й політична інтеграція світу сприяє про­цесам культурного обміну між різними народами. Це стимулює зба­гачення і прискорює подальшу еволюцію кожної окремої національ­ної культури й світової культури в цілому, В ній з’являються універ­сальні явища, які поширюються світом і стають надбанням культури різних народів, не втрачаючи, однак, на національному ґрунті своїх неповторних рис. Такими універсальними явищами слід вважати ро­мантизм, реалізм, натуралізм, імпресіонізм та різноманітні декадентські течії в культурному процесі.

2. Ідейно-філософське підґрунтя романтизму. Мистецтво романтизму.

Романтизм як художня течія в літературі і мистецтві почав формуватися у 70-80-х рр. XVIII ст., але як широкий культурний рух став реакцією суспільства на Велику Французьку революцію і пов’язане з нею Просвітництво. Гасло “Свобода, Рівність, Братерст­во”, за яке протягом 1789-1795 рр. загинуло чимало французів, так і залишилося недосяжною мрією. Марні жертви видалися надмірною платою за спробу втілити в життя ідеали філософів-енциклопедістів, чиї праці надихали лідерів революції на боротьбу і вказували шляхи до щасливого майбутнього.

Залежно від ідейного спрямування творчості романтиків, від їхнього ставлення до проблеми протистояння безнадійній сучасності, раніше їх було прийнято поділяти на дві течії. Одну з цих течій називали активною, революційною або громадянською, іншу - філософською, психологічною, споглядальною, релігійно-містичною, пасивною або консервативною. Слід зауважити, що обидві “течії” відбивали панів­ні настрої в суспільстві першої третини XIX ст., обидві внесли в скарбницю світової культури чимало вагомих здобутків, і тому не варто, як це робилося раніше, віддавати перевагу якійсь одній з них, тим більше, що чіткого, раз і назавжди визначеного кордону між ними не існує. Так, скажімо, російські письменники-декабристи, революціонери за суспільними поглядами, у своїх творах зверталися до ідеалізації рицарської давнини або до релігійної філософії й міс­тики (О.Бестужев-Марлинський, В.Кюхельбекер), а так звані “пасив­но-споглядальні” романтики торкалися проблем громадського жит­тя, прославляли подвиги героїв-борців або сатирично викривали вади сучасного їм суспільства (В.Одоєвський, В.Жуковський та ін.). Кожен з великих романтиків, як правило, був настільки яскравим і самобутнім явищем у культурі, що виходив далеко за рамки жорст­ких типологічних схем. Такими були і В.Скотт, і Дж. Байрон, і Ш.Петефі, і Ф.Гойя, і Т.Шевченко, і багато інших видатних митців цього культурного напрямку.

“Надзвичайний герой у надзвичайних обставинах”, - так інколи сти­сло формулюють основний принцип поетики романтизму. Такий герой був утіленням романтичного бунту проти дійсності, уособлен­ням мрії про людину, яка не ладна змиритися з бездуховним світом, яка нарочито протистоїть “натовпу”, сірій масі філістерів, яка не може і не хоче вписатися в їх життя.