Просвітницький реалізм

Паралельно з просвітительським класицизмом середина XVIII ст. відзначена інтенсивним розвитком реалізму, що продовжував розпочату в XVII ст. тенденцію утвердження цінностей буржуазного способу життя. У цьому виявляється зближення цих напрямків у мистецтві XVIII ст. Воно зв’язано з тим, що в основі художнього методу реалізму лежить не тільки наочність зображення навколиш­нього світу, а й прагнення до художнього втілення суспільних ідеалів. Творцями естетики просвітительського реалізму стали Дені Дідро (1713—1784) у Франції і Готхольд Ефраїм Лессінг (1719—1781) у Німеччині.

4. Художня культура XVIII ст.

Художня культура XVIII ст. демонструє й переорієнтацію в іє­рархії мистецтв, в якій час актуалізує значущість театру, музики та літератури. Відзначимо при цьому, що особлива увага митців до театру, як синтезуючого виду мистецтва, певною мірою готувала розквіт синтезуючих форм у романтичному мистецтві XIX ст.

Художня культура доби Просвітництва, відбиваючи й вихід на соціальну «арену» третього стану, характеризувалася і яскраво ви­раженою опозиційністю художніх смаків та ідеалів.

Класичні тенденції в мистецтві XVIII ст.

При безумовній орієнтації на раціональне начало, на розум (що було адекватно ідеології Просвітництва) класицизм, існуючи в академічному, просвітительському, неокласичному варіантах, створював і дещо відмінні художні моделі світу й людини.

Просвітительський класицизм вершинного втілення знаходить у французькій культурі. Вимога активного втручання митця у соціальне життя знайшла блискуче втілення у творчості Ф. Вольтера — філософа, природознавця, поета, прозаїка. Його надмасштабний творчий доробок складався з природознавчих трактатів, героїчних трагедій, комедій, листів. Певною мірою потяг до подо­лання класичних, раціональних форм накреслюється в одному з найкращих творів митця — «Кандид, або Оптиміст», у якому автор звертається до улюбленого прийому естетики Просвітництва — опису ідеальної держави.

Реалістичні орієнтації в мистецтві доби

Ґрунт матеріалізму та основи реалізму у французькому мистецтві були закладені Д. Дідро. Його естетичні погляди спиралися на виключний об’єктивізм, визнання природи як головної моделі та взірця мистецтва. Відповідно до ідеології доби, Дідро закликав митців до соціальної активності, до втілення тих ідей доби, які складали основу світогляду, духовності доби. Конкретним відбиттям у його універсальній діяльності просвітницької сутності часу стало створення (за його ініціативою та за активного співавторства) багатотомної «Енциклопедії». У найкращих літературних творах (романі «Черниця», діалозі «Племінник Рамо», побутовій драмі «Батько сімейства») Дідро втілив прагнення ідейної змістовності, реалістичності характерів, утвердження значущості мистецтва як одного з головних чинників виховання та прогресивного розвитку соціуму.

ТЕМА № 8 Європейська культура ХІХ ст.

Навчальні та виховні цілі: надати студентам загальні відомості про культуру Європи XІХ ст. як складне соціальне та мистецьке явище, ознайомити з мистецькими напрямами, особливостями окремих етапів їхнього розвитку; сприяти розвитку гуманістичного мислення та мовної культури, виховувати інтерес до минулого.

Час: 2 год.

Навчальні питання:

Вступ.

1. Характер і зміст культури ХІХ ст.

2. Ідейно-філософське підґрунтя романтизму. Мистецтво романтизму.

3. Реалізм у художній культурі ХІХ ст.

4. Мистецтво наприкінці ХІХ ст.

Висновки.

Навчально-методичне забезпечення:

Література:

Основна

1. Абрамович С. Д. Світова та українська культура : навч. посіб. / С. Д. Абрамович, М. Д. Чікарькова. – Л. : Світ, 2004. – 344 с.

2. Лекції з історії світової і вітчизняної культури : навч. посіб.; видання 2-ге, перероб. і доп. / за ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. – Л. : Світ, 2005. – 568 с.

3. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури / В. С. Полікарпов. – Х. : Основа, 1999. – 336 с.

4. Українська та зарубіжна культура : підручник / за ред. В. О. Лозового. – Х. : Одіссей, 2006. – 376 с.

Додаткова