38.Етапи становлення, розвитку феодалізму в ЗахЄвропі.

Феодальних лад, будучи черговим ступенем в поступальному розвитку людського суспільства, виникли в результаті розкладання рабовласницького, а в тих країнах, де не було рабовласницького способу виробництва, що склався, - первісно-громадських буд. Перехід від рабовласницької соціально-економічної формації до феодальної мав прогресивне історичне значення. Феодальні виробничі стосунки з'явилися такою суспільною формою, яка зробила можливим подальший розвиток продуктивних сил. Селянин, що мав своє господарство, був зацікавлений в результатах своєї праці, тому його праця була ефективнішою і продуктивнішою в порівнянні з працею раба. В основі феодального способу виробництва лежить власність феодалів на землю і їх неповна власність на працівників - кріпосних селян. Для феодалізму характерна система експлуатації особисто залежних від феодала безпосередніх виробників матеріальних благ. В умовах цього способу виробництва селяни наділялися землею і мали своє господарство, що забезпечувало поміщиків-феодалів робочою силою.

Хронологічні межі епохи феодалізму охоплюють з 5 – середина 17 ст. Термін виник на передодні фр.рев-ї і означав старий порядок. Це соцек сис-ма що існувала в Ц., ЗахЄвропі. поширення набуло виділення наступних етапів:

1. раннє середньовіччя - V-IX ст. У цей період з'явилися перші паростки феодалізму: земля концентрувалася біля вищих шарів суспільства, формувався шар залежного селянства, встановлювалися васально-ленні стосунки;

2. високе середньовіччя - Х - XIII ст. Для цього періоду характерні панування доменіальної системи господарювання, феодальна ієрархія, що оформилася, значний розвиток ремесла і торгівлі. Відзначимо, що XIII ст. в Західній Європі з'явилося своєрідним піком в розвитку феодалізму. Аж до XIII ст. повсюдно наголошувався значний економічний підйом, виросли тисячі міст, багато хто з яких добився самоврядності. У них трудилися ремісники сотень спеціальностей, склалися цехи і гільдії. У сільському господарстві виникли важливі удосконалення орних знарядь, відбувалася внутрішня колонізація: розчищання лісів, відкриття пусток, меліорація. Економічний підйом супроводився двух-, трикратним зростанням населення;

3. пізнє середньовіччя - XIV-XV ст. Під впливом товарно-грошових стосунків скорочувалося або повністю зникало доменіальне господарство, йшов активний процес особистого звільнення селянства, розмивалася феодальна ієрархія. У феодальній системі виникли кризові явища, з'явилися елементи раннього капіталізму.

Для феодальної економіки характерні наступні риси:

- панування крупної земельної власності, що знаходилася в руках класу феодалів;

- поєднання її з дрібним індивідуальним господарством безпосередніх виробників - селян, що часто зберігали в індивідуальній власності основні знаряддя праці, худобу, садибу;

- своєрідний статус селян, які не були власниками землі, а були її утримувачами на різних умовах аж до права спадкового користування;

- різні форми і ступінь позаекономічного примусу селян - особиста і поземельна залежність, судове підпорядкування влади феодала, станове неполноправие селянства;

- переважання аграрного сектора над торгівельним і промисловим;

- панування натурального господарства;

- низький в цілому рівень техніки і знань, ручне виробництво, що надавало особливе значення індивідуальним виробничим навикам.

Основною формою, в якій здійснювалася експлуатація феодалами селян, була феодальна рента, що поглинала частенько не лише додаткову працю, але і частку необхідної праці кріпосних селян. Феодальна рента була економічним вираженням власності феодала на землю і неповної власності на кріпосного селянина