31. Назвіть позитивні та негативні сторони неПу.

Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.

З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії і ін.). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.

Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.

Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким.

Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.

Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.

32. Що таке меркантилізм? Які історичні передумови його виникнення?

Головні історичні передумови виникнення меркантилізму: поступове витіснення натурального господарства товарним виробництвом, розвиток товарообігу, поглиблення товарно-грошових відносин і розширення торговельних зв’язків; інтенсивний розвиток міжнародної торгівлі, виникнення світового ринку, започатковане великими географічними відкриттями XV-XVI ст.; ліквідація політичної роздробленості у західноєвропейських країнах, бурхливий процес становлення централізованих національних держав, їх утвердження у системі світогосподарських зв'язків, утворення перших колоніальних імперій Нового світу; поглиблення суспільного поділу праці, виникнення мануфактурного виробництва, створення великих підприємств, зорієнтованих на зростаючий ринковий попит та задоволення експортних потреб; розширення сфери діяльності та кардинальна зміна ролі торговельного капіталу, безпосередня участь купців у національній промисловості, поява перших монополістичних об’єднань торговців; розвиток наукового знання, започаткований першою науковою революцією XVI—XVII ст.; посилення прикладного значення наукової діяльності; ліквідація ідеологічної монополії релігійного мислення.

Меркантилізм походить від лат. merkari — торгувати, mercantile перекладається з англійської та французької як торговий. Меркантелісти основну увагу приділяють проблемам торгівлі і грошей, протиставляючи їх феодальній економіці та натуральному господарстві. Головні риси меркантилізму: 1)багатство ототожнюється з грошима. А гроші з золотом і сріблом; 2)держава вважається тим багатшою, чим більше грошей вона має; 3) накопичене багатство може бути збільшено за допомогою державної влади від зовнішньої торгівлі або видобутку коштовного дорогоцінного каміння.

33

Физиократия (с греч. - «власть природы») - направление классической политической экономии во Франции, которое центральную роль в экономике отводило сельскохозяйственному производству. Физиократы подвергали критике меркантилизм, считая, что внимание производства должно быть обращено не на развитие торговли и накопление денег, а на создание изобилия «произведений земли», в чем, по их мнению, заключается подлинное благоденствие нации. Физиократизм выражал интересы крупного капиталистического фермерства. Центральные идеи теории физиократии таковы:

Экономические законы носят естественный характер (то есть понятны каждому), и отклонение от них ведет к нарушению процесса производства.

Источник богатства есть сфера производства материальных благ - земледелие. Только земледельческий труд является производительным, так как при этом работают природа и земля.

Промышленность считалась физиократами сферой бесплодной, непроизводящей. Под чистым продуктом они понимали разницу между суммой всех благ и затратами на производство продукта. Этот избыток (чистый продукт) - уникальный дар природы. Промышленный труд лишь изменяет его форму, не увеличивая размера чистого продукта.

Бесплодной считалась и торговая деятельность.

Физиократы проанализировали вещественные составные части капитала, различая «ежегодные авансы», годичные затраты и «первичные авансы», представляющие собой фонд организации земледельческого хозяйства и затрачивающиеся сразу на много лет вперед. «Первичные авансы» (затраты на земледельческое оборудование) соответствуют основному капиталу, а «ежегодные авансы» (ежегодные затраты на сельскохозяйственное производство) - оборотному капиталу.

Деньги не причислялись ни к одному из видов авансов. Для физиократов не существовало понятия «денежного капитала», они утверждали, что деньги сами по себе бесплодны, и признавали лишь одну функцию денег - как средства обращения. Накопление денег считали вредным, поскольку оно изымает деньги из «обращения и лишает их единственной полезной функции - служить обмену товаров.

Физиократы дали определение «первоначальным авансам» (основной капитал) - затраты на земледельческое оборудование и «ежегодным авансам» (оборотный капитал) - ежегодные затраты на сельскохозяйственное производство.

Налогообложение физиократы сводили к трем принципам:

налогообложение является источником дохода;

наличие соотношения между налогами и доходами;

издержки взимания налогов не должны обременять.