Антон Лосенко

Зовсім окреме місце в історії малярства XVIII ст. займає визначний український мистець, що здобув собі славу не тільки в російській імперії, але і на чужині, був теж наш земляк, родом з Чернігівщини, Антон Лосенко (1737-1773). Спершу завербований до царської капелі, він розвинув у собі великий малярський талант і вкінці став ректором петербурзької Академії Мистецтв. Велику роль в його кар’єрі відіграло його перебування закордоном (пішки перейшов Німеччину, Голландію, Францію) і студії у славного французького маляра Вієна, що очолював малярський відділ Французької Королівської Академії. Там же одержав Лосенко свою першу медаль, згодом дві інші медалі, а дальше Петербурзька Академія наділяє його окремою срібною медалею. Побував теж Лосенко три роки у Римі. В Петербурзі Лосенко, як і інші українські малярі, не тільки причинився до того, що російське малярство вийшло з вузького кола іконописного шаблону і копіювання, але він перший дав оригінальні твори на теми біблійні та історичні. Він перший почав малювати історичні картини зі старокняжої доби: «Князь Володимир перед Рогнідою», «Св. апостол Андрій Первозванний»; з біблійних тем найбільше вславився такими картинами як «Чудесна довля риб», «Каїн і Авель», «Жертва Авраама». Дав теж картини з античною тематикою («Гектор і Андромаха»). Ці і інші його картини ставлять Лосенка поруч найкращих італійських і французьких мистців його доби і вони, очевидно, вславили досягнення російського мистецтва. Антон Лосенко був творцем класицизму та історичного малярства на всьому сході Європи та одним з найбільших мистців реалізму, і таку визначну оцінку дала йому теж закордонна критика. Лосенків сучасник, французький гравер, Віль, висловився, що „той козак став першим великим мистцем України”. Помер Лосенко маючи всього 36 років.

Рівночасно з цими мистцями, що працювали в Петербурзі, один талановитий мистець присвятив свій талант українській культурі, але поза кордоном російської імперії, а був ним Лука Долинський (1750-1824). Родом з Білої Церкви, щасливим збігом обставин він знайшов опікуна свого таланту в особі львівського митрополита Льва Шептицького, який уможливив йому закінчити мистецьку освіту у Відні. Згодом він опинився у Львові, де йому доручено прикраси церкви св. Юра. Він теж виконав багато прикрас для інших церков Львова і поза Львовом. Багато праці поклав він у Почаєві, де малював стіни і образи. Залишив теж по собі багато портретів галицьких владик і західньоукраїнського духовенства.

Народне малярство

В XVII-XVIII ст. процвітало в Україні теж малярство, творцями якого були невідомі народні майстри. Такого типу є саме згадувана картина невідомого маляра «Хмельницький з полками», чи ікона з XVIII ст. «Спокушання Ісуса».

Дуже популярними були теж народні картини «Козака-бандуриста», які можна було побачити і в станковій картині, і в розписах печей, на стінах хат чи на скринях. Оця манера змальовувати козака-бандуриста відповідала традиції народних пісень, у яких козак, лицар-воїн, поєднується з мистцем-бандуристом, або як людина, що надівсе цінить волю. Такі картини були вже відомі в XVII ст., а в XVIII ст. вони стають більш мистецькі і підпадають певним змінам: замість безіменного козака-бандуриста, з’являється «Козак Мамай» (таке було прізвище одного з провідників Коліївщини), звичайно під дубом, під яким відпочивав, або як розправляється з ворогами. На Закарпатті народні картини зображали місцевих повстанців. А втім на всіх землях України розвивалося народне мистецтво у формі кераміки, різьби на дереві, килимарства, вишивки, ювелірного мистецтва, і в них безіменні майстри застосовували українську народну-рослинну орнаментику.