2. Патронажно-клієнтельні стосунки як спосіб захисту інтересів.

Зв’язки особистого панування і залежності бу­ли важливою складовою традиційних структур, їх невід'ємним елементом. У процесі тривалої еволюції тра­диційних соціумів патрон-клієнтські відносини виступали формою гуманізації, патріархалізації соціальних інститутів, способом їх будівництва.

Міжперсональний обмін послугами, що лежав в основі цих зв’язків, давав змогу розвивати договірні відносини, особисті права і сприяв процесу індивідуалізації. В умовах кризи традиційних структур та суспільних ідеалів гнучкі й відносно автономні патрон-клієнтські відносини, які зазвичай використовувалися для наведення соціальних мостів між індивідами.

Сприятливий ґрунт для клієнтелізму створюють різні типи традиційної общинної солідарності, тому з їх послабленням в процесі розвитку капіталістичних відносин клієнтелізм перестав відігравати вирішальну роль у відносинах між людьми. Проте й тепер патронажно-клієнтельні відносини спостерігаються в країнах третього світу, а також в США, Кітаї, Ізраїлі, Італії, Греції і т.п. Так, наприклад у Франції більшість партій є клієнтелістичними, бо створили «договірні взаємозв’язки», що забезпечують винагороду окремим регіонам чи етнічним групам.

Для зв’язів типу патрон-клієнт властива:

1. комбінація нерівності і владної асиметрії із показовою взаємною солідарністю, яка виражається в особистій іден­тифікації, особистому співчутті та обов'язках;

2. комбінація можливого примусу та експлуатації з доб­ровільними відносинами і обов'язками;

3. комбінація підкресленої взаємності, солідарності і взаємодії патронів та клієнтів з деякою неофіційною напівлегальністю таких відносин.

До особливостей патрон-клієнтських відносин слід від­нести і такі риси, як:

• недобровільність, оскільки вони виникають в резуль­таті їх ієрархічної диспозиції, яка вимірює ступінь залеж­ності суб'єктів та діапазон придатних до обміну благ. При­мус в даному разі має управлінсько-організаційну природу і добре усвідомлюється учасниками;

• нормованість: форма та терміни взаємних послуг патрона і клієнта якщо й не обговорюються, то чітко усвідо­млюються;

• основою є не горизонтальні зв'язки, іцо формують соціальний капітал у вигляді можливості довіряти оточен­ню і використовувати його підтримку, а вертикальні, що формують адміністративний капітал, пов'язаний із здатністю одних акторів регулювати доступ до ресурсів та видів діяльності інших.

Клієнтелізм може проявлятися на різних рівнях в різних типах суспільства, але найбільш сприятливі для нього умо­ви виникають у поляризованому, нестабільному суспільстві. Як правило, бідні і маргіналізовані члени суспільства втягу­ються у цю «мережу вирішення проблем» для вирішення своїх щоденних проблем через обмежений доступ до формальних джерел допомоги (чинов­ників, міліції, судів).

Нестабільна і слаборозвинена економічна система зму­шує людей зосереджуватися лише на нинішніх проблемах, ігноруючи довгострокову перспективу. Різниця у рівні до­ходів може бути більш важливою, ніж бідність сама по собі, та змушувати до активнішої участі у таких неформальних об'єднаннях, як клани. Таким чином, сучасний клієнтелізм процвітає у нестабільних політичних і економічних умовах, у сільській та міській місцевостях і є своєрідною «політикою виживання» як для патронів, так і для клієнтів.

Залежно від глибини кризи і конкретної соціокультурної ситуації, відно­сини особистого панування і покровительства можуть бути актуалізовані в більш-менш гуманних або асоціальних (наприклад, італійська мафія або розквіт злочинних угрупувань в колишніх республіках СРСР в період первинного на­копичення капіталу) формах.

Мікрогрупова солідарність протиставляється громадським відносинам та інститутам, стає формою внутрішнього варварства, яка тягне у «родинний хаос». По­ширеність клієнтських відносин в суспільстві свідчить про кризу соціальної солідарності.

Ознакою клієнських політичних інститутів є те, що вони належать конкретному індивіду, особисте збагачення і підвищення є основними цінностями. Лідери схильні до монополізації влади і не відповідають за свої дії, відносини лідера з його прихильниками с непрозорими та ненадійними, не існує процедури відставки лідера, лідери утримують владу через винагородження конкретних осіб, що забезпечує лояльність ключових послідовників.

Політичні рішення приймаються таємно, без публічного обговорення і залучення громадськості, політичні партії організовуються навколо персоналій, громадянське суспільство фрагментоване, домінують вертикальні зв’язки, значні масштаби патронажних призначень.

У країнах, де традиційні структури зберігають свій вплив, а модернізація має неорганічний, запозичений і навіть на­сильницький характер, сучасні соціальні механізми взагалі перетворюються на інституційні гібриди, на декорації для неотрадиціоналістських феноменів. За відсутності середнь­ого класу носієм тенденції до економічного розвитку тут виступають представники адміністративного апарату. При цьому заповзятливі чиновники («бюрократичні капіта­лісти») використовують своє становище для збору данини з підприємців, які діють у ситуації, що визначається канце­лярськими чинниками не менше, ніж ринковими.

У результаті багатство зосереджується у можновладців, зацікавлених не у виробничих капіталовкладеннях, а в непродуктивних витратах для утримання влади. Підприємництво в основному зводиться до вміння налагодити добрі відносини з урядовими органами та їх представниками. Саме переважання вибіркового державно­го регулювання заохочує до незаконних оборудок і посилює тенденцію до монополізації в найбільш прибуткових секторах економіки.