32. Охарактеризуйте основні ідеї роботи м. Драгоманова "Пропащий час".

Соціально-політична концепція ученого зумовила і його погляд на національне питання, яке він розглядає у ряді робіт: "Пропащий час", "Передмова" (до "Громади"), "Шевченко, українофіли і соціалізм", "Історична Польща і демократія" великороса, "Комічні думки про українську національну справу ", "Листи в Надднепровськую Україну".

Віддаючи перевагу в суспільному розвитку соціально політичним і культурним чинникам, Драгоманів рахував, що дозвіл національного питання можливий на основі політичних свобод в рамках автономно-федеральних буд без державного відділення. ("Український сепаратизм — не наша віра” — писав він ). Розроблена на основі цієї концепції програма забезпечення інтересів України включала: 1) Конституційно-правову реорганізацію Росії, підкреслюючи, що "лише спільними зусиллями всіх освічених народів можна здолати російський царизм, а сіяти національну ненависть - значить, власне, віддаляти годину смерті того державного стану, від якого терплять всі народи Росії". 2) Федералізацію Росії і Австро-Венгрии. 3) Надання прав самоврядності для окремих національностей і забезпечення вільного розвитку української культури.

Таким чином твердо дотримуючись федералістських позицій, М. Драгоманов не виступав за відділення України від Росії, а вважав за необхідне загальними зусиллями реорганізувати Російську імперію у вільну конфедерацію вільних регіонів, в рамках яких і забезпечується національно-культурний розвиток. В той же час він визнавав, що в цілому українці під російським правлінням більше втратили, чим знайшли ("Втрачена епоха") і з болем писав: "Освічені українці, як правило, трудяться для всіх, тільки не для Україні i її народові". Будучи глибоким патріотом, М. Драгоманов гаряче закликав українську інтелігенцію "поклястися co6i некидати українську справу".

33. Проаналізуйте причини утворення та еволюцію Всеукраїнської безпартійної організації

Загальна українська організація, Загальна українська безпартійна демократична організація, Всеукраїнська Загальна Організація, Всеукраїнська Безпартійна Загальна Демократична Організація. Під цими назвами на початку ХХ століття в Наддніпрянській Україні діяла нелегальна громадсько-культурна організація, заснована в 1897 у Києві за ініціативою В. Антоновича і О. Кониського, яка ставила собі за мету згуртувати всіх українських діячів в одній політичній структурі.На думку сучасного американського історика українського походження Т. Гунчака головною причиною появи в громадсько-політичному житті Наддніпрянської України на рубежі XIX–XX ст. Загальної української організації (ЗУО) стало «оживлення українського національного руху, що так виразно позначилося в другій половині 90-х років, не тільки спричинилося до політичної диференціації між поколіннями, а й витворило потребу організації, яка, вийшовши поза рамки старих громад, об’єднала б широкі кола національно свідомих українців без огляду на їхні соціальні й політичні уподобання» Показово, що в цьому з ним цілком солідарний відомий український історик, голова Української Центральної Ради Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934). «Ідеї Драгоманова і галицький радикальний рух, - пише він на сторінках своїй відомій праці «Ілюстрована історія України» (Київ; Відень, 1921). – знаходять сильний відгомін, особливо серед молодших поколінь, уже з 1890-х років. Против культурництва і лояльності старших громадян наростає все сильніша опозиція… 1897 р. зроблено першу спробу організувати сі «українські» елементи з цілої України на ґрунті боротьби за українські національні права».Залучення до громадсько-політичного руху в Україні енергійних і ініціа -тивних представників нового покоління національно свідомої молоді показало, що «старі» громади вже не в змозі своєю переважно культурно-просвітницькою діяльністю відповідати вимогам часу. Український національний рух в тих історичних умовах вимагав не тільки якісно нових форм і методів своєї діяльності, але і нових громадсько-культурних і політичних структур та організацій. Як стверджують сучасні дослідники О. Голубицький і В. Кулик, першим ідею об’єднання українських гуртків і громад в одну організацію подав Олександр Кониський (1836-1900) – відомий український письменник та громадський діяч. Разом з тоді ще молодим студентом С. Єфремовим він розробив статут та програму нової організації, яка отримала назву: «Всеукраїнська Загальна Безпартійна Демократична Організація» Як свідчать архівні джерела громадсько-культурна активність УЗО потрапляє під пильний нагляд таємної поліції [11]. В 1904 році Загальна українська організація перетворилась в Українську радикальну партію.

Отже, підбиваючи підсумки з наведеного матеріалу можна стверджувати, що створення і діяльність ЗУО було значним кроком політично активних кіл українців на шляху до створення власної політичної організації. Проте характер її діяльності вказував на неготовність на той час більшості її членів відмовитись від культурно-національних вимог і перейти до політичної боротьби. В 1904 році Загальна українська організація перетворилась в Українську радикальну партію.