102. Калікреїн- кінінова система крові

Кініни – низькомолекулярні пептиди, що містяться в крові та інших біологічних рідинах та тканинах, беруть участь у регуляції судинного тонусу (роз-ня судин), процесів мікроциркуляції, запалення алер. р-й.

Руйнування кінінів здійснюється за рахунок дії ферментів кініназ.

Кініни розслабляють гладенькі м’язи кровоносних судин, спричиняють зниження кров’яного тиску, розширення судин мікроциркуляторного русла в ділянках запалення. Брадикінін – суденнодилятуюча речовина в організмі. Лік зас (контрикал, гордокс).

103. Фактори згортання крові це спеціалізовані білки які приймають участь у процесі згортання та кров’яного згустка.

Фактори: 1.фібриноген2протромбін

3тканинний тромбопластин 4 іони кальцію 5 проакцелерин7 проконвертин 8 антигемофільний глобулін А 9 антигемофільний глобулін В 10 факто Стюарта-Провера 11 фактор Розенталя

12 фактор Хагемана 13 фібринстабілізуючий фактор

Роль в.К – при його відсутності порушується формування функціонально-активних факторів згортання крові (2,7,9,10). Біохімічний механіз – участь у функціонуванні ферментної системи яка перетворює глютамінову к-ту пептидних ланцюгів зазначених факторів коагуляції в гамокарбоксиглутоамінову кислоту.

104. Антизгортальна система крові

Антикоагулянти – сполуки що протидіють внутрішньо-судинній активації системи коагуляції, функція інгібіторів певних білкових факторів згортання крові. (тромбоз) Антитромбіни – білки крові, що гальмують каталітичну активність тромбіну

Гепарин – гетеро полісахарид, потужний природий антикоагулянт.

Кумарин – антикоагулянт природного та синтетичного п-ня, антагоністи віт. К

Препарати: Неодикумарин, синкумар.

105. Фібринолітична система крові.

Фібриноліз – процес ферментативного розщеплення фібрину, кровяного згустка,, що супроводжується руйнуванням тромбу.

Етапи 1. утворення з неактивного проферменту плазміногену (глікопротеїн із класу бета-протеїнів скл. з одного поліпептидного ланцюга) активного ферменту – протеїнази плазміну (фермент що за механізмом ферментативної дії є сери новою протеїназою трепсиноподібної дії), яка розщеплює фібрин тромбу.

2. розщеплення фібрину що є основою фібринового згустку, до пептидних продуктів протеолізу. (виводиться з сечею).

Препарати: фібринолізин, урокіназа, стрептокіназа, тканинний активатор плазміногена.

106. Биохимия печени

Роль печени в обмене веществ

Особенность анатомического расположения и связи с другими органами, позволяет печени участвовать во всех видах обмена веществ. Все вещества поступающие в организм вместе с пищей, после их всасывания в кровь распределяются печенью по всему организму. Через печень протекает около 1,2 литра крови в минуту.

Важнейшие функции печени:

- вуглеводна – здатність гепатоцитів утворювати лабільні резерви вуглеводів, що використовуються для підтримання необхідної концентрації глюкози в крові та постачання цього цукру в інші органи у період між прийомами їжі.

-функція регуляції ліпідного складу крові – у печінці відбуваються більшість ферментативних реакцій синтезу та розщеплення жирних кислот, холестерину, ацилгліцеролів, фосфоліпідів, гліколіпідів. Визначна роль належить у регуляції окислення жирів іншими тканинами.

- білоксентизуюча функція печінки-утворення більшості білків плазми крові, які виконують важливу біохімічну та фізіологічні фун-ї, регуляція розподілу а.к. між окремими органами і тканинами, синтез сечовини, як кінцевого продукту азотистого катаболізму.

-сечовиноутворювальна функція – печінка єдиний орган, що містить повний набір ферментів утворення сечовини з продуктів азотистого катаболізму. Порушення призводить до накопичення в крові та тканинах вільного аміаку.

-жовчоутворювальна- в катаболізмі гемоглобіну при розчепленні утворюються жовчні пігменти (білірубін і білівердин), що екскретуються через кишечник, входять в склад жовчі, надають жовтий колір.

-детоксикаційна – знешкодження хімічних сполук, важлива для збереження хімічного гомеостазу внутрішнього середовища організму людини.

107. Поступающие в организм извне чужеродные вещества, а так же соединения, образующиеся в организме в процессе метаболических реакций, которые не могут быть использованы для пластических целей или как источники энергии, называются ксенобиотиками. Эти соединения в подавляющем большинстве случаев должны подвергаться обезвреживанию. Главным органом, где происходят эти процессы, является печень. В большинстве случаев ксенобиотики выводятся из организма в виде парных безвредных соединений – конъюгатов. Если в молекулах, поступающих с током крови веществ в печень, имеются свободные функциональные группы –OH, –SH,–NH₂, то эти вещества могут сразу же вступать в фазу конъюгации.

Если у ксенобиотиков таких функциональных групп нет, то они должны предварительно пройти стадию химической модификации. В процессе этих реакций, соединение может подвергаться окислению или восстановлению, циклизации, дециклизации, гидролизу и т.д. При этом, в структуре вещества происходит разрыв внутренних связей, либо вводят дополнительные функциональные группы или происходит высвобождение заблокированной функциональной группы. Таким образом, появление дополнительной функциональной группы делает ксенобиотики более гидрофильными и следовательно способны вступить в фазу конъюгации.

Основные конъюгати: глюкуроновой кислоты, серной кислоты, уксусной кислоты и глицина и соответствующих ферментов – ТФ.

Конъюгация происходит путем химического связывания ксенобиотиков с активными формами – УДФ-ГК (с глюкуроновой кислотой ), ФАФС, Ац-КоА и глицина.

При образовании конъюгатов значительно уменьшается количество токсических соединений, увеличивается водорастворимость, что облегчает выведение их из организма в составе мочи.

Реакции конъюгации ксенобиотиков:

1. с глюкороновой кислотой (УДФ-ГК): УДФ-ГК+ фенол(ТФ) фенилглюкоуронид+ УДФ

2. с серной кислотой:

индоксил+ НО₃S-ФАФ (это ФАФС)(ТФ) индоксилсульфат+ ФАФ

3. с глицином:

бензойная кислота+ NH₂-CH₂-COOH (это глицин) (ТФ) гиппуровая кислота+ Н₂О