53. Катаболизм гемоглобіну

Розрив тетрапірольного кільця гену, шляхом окислювального розщеплення метинового містка між 1-ми та 2-ми кільцями протопорфіринового циклу.

– червоний пігмент еритроцитів гемоглобін перетворює на зелений кров’яний пігмент вердоглобін.

- розпад вердоглобіну з відщепленням білкової частини, вивільненням іона заліза та утворенням тетрапірольної молекули білівердину.

- перетворення білівердину на білірубін шляхом відновлення метинового зв’язку.

- всі ці етапи відбуваються в клітинах ретикулоендотеліальної с-ми з яких білірубін надходить у кров, де адсорбується молекулами сироваткового альбуміну.

- білірубін є ліпідорозчинною речовиною і у високих концентраціях проявляє мембрано токсичність. Детоксикація білірубіну яка полягає в перетворенні пігменту у водорозчинну форму – глюкуронід білірубіну.

- глюкуроніди білірубіну екскретуютья гепатоцитами в жовч і у її складі надходять у кишечник та виводяться з фекаліями.

Патология пигментного обмена

связана с нарушением процессов катаболизма гема и выражается гипербилирубинемией и проявляется в желтушечности кожи и видимых слизистых оболочек. Накапливаясь в ЦНС, билирубин вызывает интоксикацию.

Выделяют следующие желтухи:

1. Механическая (обтурационная), которая связана с нарушением оттока желчи в клетках по причинам болезни печени, желчного пузыря, при закупорки желчевыводящих путей в случае глистной инвазии, при сдавлении опухолью из вне.

2. Паренхиматозная (острые гепатиты). Повреждение гепатоцитов при острых гепатитах (инфекционные заболевания, вирус гепатита, отравление).

3. Гемолитическая. Гемолиз эритроцитов может быть при гемолитических болезнях новорожденных, при переливании несовместимой группы крови, при дефиците ферментативных систем эритроцита, при гемоглобинозах (нарушение структуры гема, гемоглобина).

5. Наследственная желтуха. Связана с врожденной недостаточностью (дефицитом) глюкуронил-ТФ.

54. Біосинтез пуринових нуклеотидів

Беруть учать молекули амінокислот(гліцин, аспартат та глютамін) та каталітично активні одно вуглецеві групи у формі похідних тетрагідрофолату і активного СО2 що приєднується безпосередньо до пептодної частини нуклеотиду-рибозо-5-фосфату

Реакції біосинтезу ІМФ

1.взаємодія альфа-де-рибоза-5-фосфату з АТФ з утворенням 5-фосфорибозил-1-пірофосфату(ФРПФ)

2.взаєвмодія ФРПФ із глютаміну з утворенням 5-фосфорибозиламіну

3.взаємодія5-фосфорибозиламіну з гліцином з утворенням гліценамідрибозил – 5-фосфату (ГАР)

4.взаємодія ГАР з активною формою форміату з утворенням форміл ГАР

5. взаємодія форміл ГАР з глутамілом з утворенням формілгліцинамідино-рибозил-5-фосфату (форміл-гам)

6. взаємодія ферміл ГАМ з АТФ із замиканням імідазольного кільця – утворення аміноімідазол-рибозил-5-фосфат (АІР)

7. карбоксилювання АІР з утворенням аміноімідазол карбоксилат – рибози-5-фосфат (АІКР)

8. взаємодія АІКР із аспартатом з утворенням аміноімідазолсукцинілкарбоксамід – рибози-5-фосфат (АІСКР)

9. розщеплення АІСКР з елімінацією фумарату та утворенням аміноімідазолкарбоксаміід-рибозил-5-фосфат (АІКАР)

10. формулювання АІКАР з утворенням формамідоімідазолкарбоксамід – рибози-5 –фосфат (ФАІКАР)

11. дегідратація та циклізація ФАІКАР з утворенням першого пуринового нуклеотиду – інозинмонофосфорної ІМФ.

Утворення АМФ та ГМФ

Реалізується таким шляхом ГМФ + АТФ = ГДФ+АДФ

ГДФ=АТФ=ГТФ+АДФ

Перетворення АМФ на АДФ відбувається в результаті дії аденіллактінази АМФ+АТФ=2АДФ

55. біосинтез дезоксирибонуклеотидів.

Для біосинтезу необхідні дезоксирибонуклеотиди пуринового та піримідинового ряду. Попередниками у клітинах є рибонуклеотиди у формі нуклеозиддифосфатів та нуклеозидтрифосфатів

Утворення тимідилових нуклеотидів.

Біосинтез починається з тимідилату. (дТМФ, ТМФ, тимідин-5-монофосфат). Безпосереднім попередником дТМФ є дезоксиуридин – 5-монофосфат (дУМФ), який утворюється з дезоксиуридин -5-дифосфат внаслідок його дефосфорилювання. Перетворення дУМФ на дТМФ – заключний крок в утворені нуклеотидум що потрібний для біосинтезу ДНК. Процес каталізується ферментом тимідилатсинтазою.

Інгібітори синтезу дТМФ як протипухлинні засоби.

1.5-фторурацил та фторафур – структурні аналоги дУМФ що здатні до взаємодії з тимідилатсинтазою, блокуючи її каталітичну дію за механізмом конкурентного інгібурування.

2. похідні птерину аміноптерин та методрексат, що маючи подібність до частини молекул фолієвої кислоти діють у біохімічних реакціях як її структурні аналоги.