- •1.Біохімія як наука
- •3. Амінокислотний склад білків і пептидів
- •7. Методи виділення білків.
- •8. Азотисті основи
- •11. Ферменты
- •14. Регуляция активности ферментов
- •16 Ензимопатії
- •17. Обмін речовин
- •Функции цтк:
- •20. Окислительное фосфорилирование
- •25. Фосфоролитичний шлях розщеплення глікогену
- •26. Биологический синтез гликогена
- •29. Патология углеводного обмена
- •31. Перетворення фруктози та галактози
- •35. Катаболізм триацилгліцеролів
- •41. Класи ліпопротеїнів плазми крові
- •46. Декарбоксилювання л-амінокислот
- •48 . Загальні шляхи метаболізму вуглецевих к-т
- •49. Біосинтез та біологічна роль креатину та креатин фосфату.
- •51. Особливості обміну циклічних амінокислот.
- •53. Катаболизм гемоглобіну
- •54. Біосинтез пуринових нуклеотидів
- •56. Катаболізм пуринових н-дів
- •58. Репликация (самоудвоение, биосинтез) днк
- •59. Транскрипция (передача информации с днк на рнк) или биосинтез рнк
- •61. Транспортні тРнк
- •62. Етапи та механізми трансляції в рибосомах.
- •63. Регуляція експресії генів.
- •65 Репарація днк (пошкодження)
- •66. Генная инженерия
- •67. Гормоны
- •69. Стероїдні і тироїдні гормони їх молекулярні механізми дії
- •71. Гормоны задней доли гипофиза (нейрогипофиза):
- •73. Гормоны щитовидной железы
- •76. Гормоны паращитовидных желез
- •79. Біохімія харчування людини
- •84. Витамин в1
- •86. Витамин рр
- •87. Витамин в6
- •89. Витамин в9, в10, вс (фолиевая кислота)
- •92. Водорастворимые витамины
- •93. Витамин р
- •95. Витамин к
- •96. Витамин е
- •98. Біологічні та фізіологічні функції крові
- •99. Буферні системи крові.
- •102. Калікреїн- кінінова система крові
- •104. Антизгортальна система крові
- •106. Биохимия печени
- •108. Типи реакції мікросомального окислення.
- •110. Минеральный обмен
- •111. Гормональні механізми регуляції водно-сольового об-ну
49. Біосинтез та біологічна роль креатину та креатин фосфату.
Кретин азотиста сполука яка у вигляді креатин фосфату має важливе значення в енергозабезпечені функції м’язів. Біосинтез відбувається за участі амінокислот гліцину, аргініну та метіоніну. 1. Відбувається в нирках і полягає в утворені глікоціаміну із аргініну та гліцину.2. в печінці куди глюкоціаін надходить з током крові і полягає в метилювані глікоціаміну до креатину за участю с-аденозилмедіону.
Фосфорилювання креатину при дії креатинфосфокінази генерує креатин фосфат – джерело термінової регенерації АТФ при м’язовому скорочені. У формі креатиніну з організму людини виділяється із сечею значна частина азоту амінокислот.
50 Глутатіон трипептидгаммаглутамініл – цистеїніл –гліцен що має в своєму складі вільну сульфгідрильну групу. Глутатіон зворотно перетворюється з відновленої до окисленої форми, відіграючи роль буфера. Біохімічна функція Г в організмі пов’язана з відновленням і детоксикацією органічних перексидів – похідних перексиду водню НО-ОН у молекули якого один або обидва атоми водню заміщені на алкільні радикали Р-О-О-Н Р-О-О-Р При взаємодії Г з гідро пероксидом утворюютья нешкідливі органічні спирти. Реакція каталізується ферментом глутаціон пероксидазою що містить в активному центрі атом селену.
51. Особливості обміну циклічних амінокислот.
Особливістю метаболізму фенілаланіну та терозину є утворення з них фізіологічно активних сполук гормональної та медіаторної дії: катехоламінів (адреналіну, норадреналіну), тифоїдних гормонів, меланінів. Шляхи метаболізму фенілаланіну:
1. катаболічний шлях обміну полягає у втраті Ф аміногрупи з утворенням фенілпірувату та кінцевого метаболіту феніл ацетату що екскретується з організмом.
2. Шлях синтезу фізіологічно активних сполук починається з перетворення Ф на тирозин при дії ферменту фенілаланін гідрокселази з подальшим перетворенням тиразину.
Шляхи метаболізму тирозину
1. катаболічний шлях обміну полягає у транс мінуванні тирозину і перетворені на р-оксифенілпіруват який окислюється до гомогентизинової кислоти, коферментну роль виконує аскорбінова кислота.
2. Шлях синтезу катехоламінів та меланінів (пігментів шкіри)
3. Шлях синтезу тифоїдних гормонів – реалізується в клітинах щитовидної залози і утворенні йодованих тиронінів.
Спадкове порушення: фенілкетонурія – дефект синтезу фенілаланінгідросилази, алкаптонурія –генетично детермінована недостатність ферменту оксидази гомогентизинової кислоти, альбінізм – спадкова недостатність тирозенази.
52. В организме человека гем синтезируется из глицина и сукцинил-КоА.
Первая реакция идет в митохондриях: глицин + сукцинил-КоА(синтаза) аминолевулиновая кислота (АЛК). Следующие реакции в цитозоле: АЛК + АЛК порфобилиноген (монопиррол) + 3 порфобилиногена уропорфобилиноген (над стрелкой: декарбоксилаза; под: -СО2) копропорфобилиноген. Далее реакции до образования гема идут опять в митохондриях: копропорфобилиноген (над стрелкой: декарбоксилаза; под: -СО2) протопорфобилиноген (над стрелкой оксидаза; под: +О2) протопорфирин (над: синтаза; под: +Fе2+) гем Нb(над: +белок) Последняя реакция соединения гема с белком идет в цитозоле.
После образования АЛК в митохондриях, в цитозоле происходит конденсация двух молекул АЛК с образованием порфобилиногена (монопиррола). Следующим этапом синтеза является реакция конденсации 4-х молекул порфобилиногена с образованием уропорфириногена (тетрапиррола).
В природе встречаются порфирины типов 1 и 3. В организме человека более широко представлены и биологически более важные изомеры 3 типа. В процессе декарбоксилирования уропорфобилиноген превращается в копропорфобилиноген, который из цитозоля поступает в митохондрии, где превращается в протопорфирин. Реакция окисления идет в присутствии кислорода при участии оксидаз. Заключительной стадией синтеза гема является включение 2-х валентного железа в протопорфирин. Эта реакция синтезируется гем–синтазой и завершает в митохондриях образование гема.
При нарушении синтеза гема в организме человека главным образом в печени могут развиваться порфирии.
